Skip to main content

Text 21

ВІРШ 21

Devanagari

Деванагарі

यदङ्‍घ्र्‌यध्यानसमाधिधौतया
धियानुपश्यन्ति हि तत्त्वमात्मन: ।
वदन्ति चैतत् कवयो यथारुचं
स मे मुकुन्दो भगवान् प्रसीदताम् ॥ २१ ॥

Text

Текст

yad-aṅghry-abhidhyāna-samādhi-dhautayā
dhiyānupaśyanti hi tattvam ātmanaḥ
vadanti caitat kavayo yathā-rucaṁ
sa me mukundo bhagavān prasīdatām
йад-ан̇ґгрй-абгідгйа̄на-сама̄дгі-дгаутайа̄
дгійа̄нупаш́йанті хі таттвам а̄тманах̣
ваданті чаітат кавайо йатга̄-ручам̇
са ме мукундо бга
ґава̄н прасідата̄м

Synonyms

Послівний переклад

yat-aṅghri — whose lotus feet; abhidhyāna — thinking of, at every second; samādhi — trance; dhautayā — being washed off; dhiyā — by such clean intelligence; anupaśyanti — does see by following authorities; hi — certainly; tattvam — the Absolute Truth; ātmanaḥ — of the Supreme Lord and of oneself; vadanti — they say; ca — also; etat — this; kavayaḥ — philosophers or learned scholars; yathā-rucam — as he thinks; saḥ — He; me — mine; mukundaḥ — Lord Kṛṣṇa (who gives liberation); bhagavān — the Personality of Godhead; prasīdatām — be pleased with me.

йат-ан̇ґгрі  —  лотосові стопи кого; абгідгйа̄на  —  щомиті думаючи про; сама̄дгі  —  транс; дгаутайа̄  —  омитим; дгійа̄  —   цим очищеним інтелектом; анупаш́йанті  —  бачить, дотримуючись вказівок авторитетів; хі  —  безперечно; таттвам  —   Абсолютну Істину; а̄тманах̣  —  Верховного Господа і себе самого; ваданті—кажуть; ча—також; етат—це; кавайах̣  —   філософи та вчені; йатга̄-ручам  —  як спаде на думку; сах̣  —   Він; ме  —  мій; мукундах̣  —  Господь Крішна (той, хто дарує звільнення); бгаґава̄н  —  Бог-Особа; прасідата̄м  —  будь задоволений з мене.

Translation

Переклад

It is the Personality of Godhead Śrī Kṛṣṇa who gives liberation. By thinking of His lotus feet at every second, following in the footsteps of authorities, the devotee in trance can see the Absolute Truth. The learned mental speculators, however, think of Him according to their whims. May the Lord be pleased with me.

Тільки Він, Бог-Особа Шрі Крішна, дарує звільнення. Безнастанно думаючи про Його лотосові стопи, відданий, що ступає у слід авторитетів, спроможний бачити у трансі Абсолютну Істину. Натомість вчені умоглядні мислителі тільки уявляють собі Господа, як їм спаде на думку. Нехай же Господь буде задоволений з мене.

Purport

Коментар

The mystic yogīs, after a strenuous effort to control the senses, may be situated in a trance of yoga just to have a vision of the Supersoul within everyone, but the pure devotee, simply by remembering the Lord’s lotus feet at every second, at once becomes established in real trance because by such realization his mind and intelligence are completely cleansed of the diseases of material enjoyment. The pure devotee thinks himself fallen into the ocean of birth and death and incessantly prays to the Lord to lift him up. He only aspires to become a speck of transcendental dust at the lotus feet of the Lord. The pure devotee, by the grace of the Lord, absolutely loses all attraction for material enjoyment, and to keep free from contamination he always thinks of the lotus feet of the Lord. King Kulaśekhara, a great devotee of the Lord, prayed:

ПОЯСНЕННЯ: Коли йоґам-містикам по великих трудах вдається опанувати свої чуття, вони входять у стан йоґічного трансу, у якому можуть споглядати Наддушу, що перебуває в серці кожної живої істоти. Натомість чистий відданий, просто повсякчасно пам’ятаючи лотосові стопи Господа, одразу досягає стану справжнього трансу, тому що на цьому рівні усвідомлення розум та інтелект остаточно виліковуються від хворобливого потягу до матеріальних насолод. Чистий відданий розуміє, що він упав до океану народження та смерти, і безнастанно молиться до Господа про порятунок. Єдине його прагнення    —    стати трансцендентною порошинкою поряд лотосових стіп Господа. Милістю Господа чистий відданий остаточно втрачає будь-який потяг до матеріальної втіхи, а щоб скверна не торкнулася його, він завжди думає про лотосові стопи Господа. Цар Кулашекгара, великий відданий Господа, молився:

kṛṣṇa tvadīya-pada-paṅkaja-pañjarāntam
adyaiva me viśatu mānasa-rāja-haṁsaḥ
prāṇa-prayāṇa-samaye kapha-vāta-pittaiḥ
kaṇṭhāvarodhana-vidhau smaraṇaṁ kutas te
кр̣шн̣а твадійа-пада-пан̇каджа-пан̃джара̄нтам
адйаіва ме віш́ату ма̄наса-ра̄джа-хам̇сах̣
пра̄н̣а-прайа̄н̣а-самайе капга-ва̄та-піттаіх̣
кан̣т̣га̄вародгана-відгау смаран̣ам̇ кутас те

“My Lord Kṛṣṇa, I pray that the swan of my mind may immediately sink down to the stems of the lotus feet of Your Lordship and be locked in their network; otherwise, at the time of my final breath, when my throat is choked up with cough, how will it be possible to think of You?”

«Мій Господи Крішно, молю Тебе, нехай лебідь мого розуму одразу пірне до стеблин Твоїх лотосових стіп і заплутається в них. Інакше як я зможу пам’ятати про Тебе, коли горло мені перехопить ядуха і настане час мого останнього віддиху?»

There is an intimate relationship between the swan and the lotus stem. So the comparison is very appropriate: without becoming a swan, or paramahaṁsa, one cannot enter into the network of the lotus feet of the Lord. As stated in the Brahma-saṁhitā, the mental speculators, even by dint of learned scholarship, cannot even dream of the Absolute Truth by speculating over it for eternity. The Lord reserves the right of not being exposed to such mental speculators. And because they cannot enter into the network stem of the lotus feet of the Lord, all mental speculators differ in conclusions, and at the end they make a useless compromise by saying “as many conclusions, as many ways,” according to one’s own inclination (yathā-rucam). But the Lord is not like a shopkeeper trying to please all sorts of customers in the mental-speculator exchange. The Lord is what He is, the Absolute Personality of Godhead, and He demands absolute surrender unto Him only. The pure devotee, however, by following the ways of previous ācāryas, or authorities, can see the Supreme Lord through the transparent medium of a bona fide spiritual master (anupaśyanti). The pure devotee never tries to see the Lord by mental speculation, but by following in the footsteps of the ācāryas (mahājano yena gataḥ sa panthāḥ). Therefore there is no difference of conclusions amongst the Vaiṣṇava ācāryas regarding the Lord and the devotees. Lord Caitanya asserts that the living entity (jīva) is eternally the servitor of the Lord and that he is simultaneously one with and different from the Lord. This tattva of Lord Caitanya’s is shared by all four sampradāyas of the Vaiṣṇava school (all accepting eternal servitude to the Lord even after salvation), and there is no authorized Vaiṣṇava ācārya who may think of the Lord and himself as one.

Лебеді та лотосові стебла природно пов’язані між собою, тому порівняння дуже вдале : не ставши лебедем-парамахамсою, неможливо потрапити до сіті лотосових стіп Господа. Як сказано у «Брахма-самхіті», умоглядним мислителям попри всю їхню ерудицію та вченість годі навіть мріяти про Абсолютну Істину, хоч би вони роздумували про Неї цілу вічність. Господь лишає за Собою право не відкриватися таким умоглядним філософам. А що ніхто з умоглядних мислителів не може пірнути до сплетених стеблин лотосових стіп Господа, всі вони розходяться в своїх судженнях, поки, нарешті, не здаються і не проголошують безглуздого гасла «скільки людей, стільки поглядів», тим самим залишаючись у полоні особистих уподобань (йатга̄-ручам). Але Господь не крамар, що догоджає всім покупцям у крамниці спекулятивного філософа. Господь завжди лишається тим, ким Він є,    —    Абсолютним Богом-Особою, і вимагає від живої істоти абсолютної і неподільної покори. Чистий відданий, ступаючи в слід попередніх ачарій    —    авторитетів у відданому служінні, має змогу бачити Верховного Господа через прозоре середовище істинного духовного вчителя (анупаш́йанті). Чистий відданий ніколи не силкується уздріти Господа за допомогою розумових побудов    —    він ступає у слід ачарій (маха̄джано йена ґатах̣ са пантга̄х̣). Тому усі ачар’ї-вайшнави сходяться між собою в поглядах щодо Господа та Його відданих. Господь Чайтан’я стверджує, що жива істота (джіва) є вічна слуга Господа і що вона єдина з Ним і водночас відмінна від Нього. Цю таттву [істину] Господа Чайтан’ї визнають усі чотири вайшнавські сампрадаї (всі вони одностайно погоджуються, що істота служить Господу вічно, навіть після звільнення). Немає жодного авторитетного ачар’ї-вайшнави, котрий вважав би себе невідмінним від Господа.

This humbleness of the pure devotee, who is one-hundred-percent engaged in His service, puts the devotee of the Lord in a trance by which to realize everything, because to the sincere devotee of the Lord, the Lord reveals Himself, as stated in the Bhagavad-gītā (10.10). The Lord, being the Lord of intelligence in everyone (even in the nondevotee), favors His devotee with proper intelligence so that automatically the pure devotee is enlightened with the factual truth about the Lord and His different energies. The Lord is revealed not by one’s speculative power or by one’s verbal jugglery over the Absolute Truth; rather, He reveals Himself to a devotee when He is fully satisfied by the devotee’s service attitude. Śukadeva Gosvāmī is not a mental speculator or compromiser of the theory of “as many ways, as many conclusions”; rather, he prays to the Lord only, invoking His transcendental pleasure. That is the way of knowing the Lord.

Таке смирення чистого відданого, що до решти присвятив себе служінню Господеві, допомагає йому ввійти в транс, у якому йому відкривається істинна природа всього сущого. Як сказано в «Бгаґавад-ґіті» (10.10), Своєму щирому відданому Господь Сам Себе відкриває. Господь    —    повелитель інтелекту всіх живих істот (і невідданих теж), тому Він наділяє Свого чистого відданого належним інтелектом так, що до нього само собою приходить істинне розуміння Господа та Його різноманітних енерґій. Господа неможливо осягнути пишними розмовами про Абсолютну Істину. Він відкриває Себе тільки відданому, коли повністю задоволений його прагненням служити Йому. Шукадева Ґосвамі не належить до умоглядних мислителів чи прихильників угодовської теорії «скільки людей, стільки поглядів». Натомість він молиться до Господа, благаючи Його трансцендентної ласки. Ось як можна пізнати Господа.