Text 4
ВІРШ 4
Devanagari
Деванагарі
सत्रं स्वर्गायलोकाय सहस्रसममासत ॥ ४ ॥
Text
Текст
ṛṣayaḥ śaunakādayaḥ
satraṁ svargāya lokāya
sahasra-samam āsata
р̣шайах̣ ш́аунака̄дайах̣
сатрам̇ сварґа̄йа лока̄йа
сахасра-самам а̄сатаа̄йа лока̄йа
сахасра-самам а̄сата
Synonyms
Послівний переклад
naimiṣe — in the forest known as Naimiṣāraṇya; animiṣa-kṣetre — the spot which is especially a favorite of Viṣṇu (who does not close His eyelids); ṛṣayaḥ — sages; śaunaka-ādayaḥ — headed by the sage Śaunaka; satram — sacrifice; svargāya — the Lord who is glorified in heaven; lokāya — and for the devotees who are always in touch with the Lord; sahasra — one thousand; samam — years; āsata — performed.
наіміше — в лісі Наймішаран’я ; аніміша - кшетре — місце , близьке серцю Вішну (що не склеплює повік); р̣шайах̣ — мудреці; ш́аунака-а̄дайах̣ — з Шаунакою на чолі; сатрам — жертвопринесення; сварґа̄йа — Господу, що йому співають славу небеса; лока̄йа — і відданим, що їхній зв’язок із Господом необривний; сахасра — тисячу; самам — років; а̄сата — здійснили.
Translation
Переклад
Once, in a holy place in the forest of Naimiṣāraṇya, great sages headed by the sage Śaunaka assembled to perform a great thousand-year sacrifice for the satisfaction of the Lord and His devotees.
Колись у святому місці, в лісі Наймішаран’я, зібралися великі мудреці з Шаунакою на чолі, щоб виконати велике тисячолітнє жертвопринесення на вдоволення Господа та Його відданих.
Purport
Коментар
The prelude of the Śrīmad-Bhāgavatam was spoken in the previous three ślokas. Now the main topic of this great literature is being presented. Śrīmad-Bhāgavatam, after its first recitation by Śrīla Śukadeva Gosvāmī, was repeated for the second time at Naimiṣāraṇya.
ПОЯСНЕННЯ: Три попередні шлоки були вступними до «Шрімад-Бгаґаватам», і ось розгортається головна тема величного твору. Повіданий вперше від Шріли Шукадеви Ґосвамі, «Шрімад-Бгаґаватам» вдруге пролунав у Наймішаран’ї.
In the Vāyavīya Tantra, it is said that Brahmā, the engineer of this particular universe, contemplated a great wheel which could enclose the universe. The hub of this great circle was fixed at a particular place known as Naimiṣāraṇya. Similarly, there is another reference to the forest of Naimiṣāraṇya in the Varāha Purāṇa, where it is stated that by performance of sacrifice at this place, the strength of demoniac people is curtailed. Thus brāhmaṇas prefer Naimiṣāraṇya for such sacrificial performances.
«Ваявія тантра» розповідає як Брахма, будівничий нашого всесвіту, мислив у розумі велетенське колесо, що охоплювало цілий усесвіт. Маточина цього велетенського колеса була якраз у місці, що зветься Наймішаран’єю. Ліс Наймішаран’я згадано і у «Вараха Пурані». Там сказано, що, виконуючи жертвопринесення в цьому місці, можна поменшити сили демонічних людей. Тому місцем подібних жертвопринесень брахмани часто обирають саме Наймішаран’ю.
The devotees of Lord Viṣṇu offer all kinds of sacrifices for His pleasure. The devotees are always attached to the service of the Lord, whereas fallen souls are attached to the pleasures of material existence. In Bhagavad-gītā, it is said that anything performed in the material world for any reason other than for the pleasure of Lord Viṣṇu causes further bondage for the performer. It is enjoined therefore that all acts must be performed sacrificially for the satisfaction of Viṣṇu and His devotees. This will bring everyone peace and prosperity.
Віддані Господа Вішну завжди роблять усілякі жертвопринесення на вдоволення Господа. Відданих завжди вабить до служіння Господеві, тоді як упалі душі вабить до втіх матеріального життя. В «Бгаґавад-ґіті» сказано, що, хоч що роби істота в матеріальному світі, якщо вона діє не на вдоволення Господа Вішну, вона просто ще більше заплутується в путах своїх дій. Тому й приписано виконувати будь-яку дію лише як жертвопринесення на задоволення Вішну та Його відданих. Це дарує всім мир та процвітання.
The great sages are always anxious to do good to the people in general, and as such the sages headed by Śaunaka and others assembled at this holy place of Naimiṣāraṇya with a program of performing a great and continuous chain of sacrificial ceremonies. Forgetful men do not know the right path for peace and prosperity. However, the sages know it well, and therefore for the good of all men they are always anxious to perform acts which may bring about peace in the world. They are sincere friends to all living entities, and at the risk of great personal inconvenience they are always engaged in the service of the Lord for the good of all people. Lord Viṣṇu is just like a great tree, and all others, including the demigods, men, Siddhas, Cāraṇas, Vidyādharas and other living entities, are like branches, twigs and leaves of that tree. By pouring water on the root of the tree, all the parts of the tree are automatically nourished. Only those branches and leaves which are detached cannot be so satisfied. Detached branches and leaves dry up gradually despite all watering attempts. Similarly, human society, when it is detached from the Personality of Godhead like detached branches and leaves, is not capable of being watered, and one attempting to do so is simply wasting his energy and resources.
Великі мудреці невтомно піклуються про загальне добро. Ця їхня турбота була головною причиною того, що мудреці з Шаунакою на чолі зібралися у святому місці Наймішаран’я з наміром здійснити неперервну низку великих жертовних обрядів. Людство з притаманною йому забутливістю не знає, який є істинний шлях до миру та процвітання. Але це добре відомо мудрецям, і тому задля загального добра вони повсякчас роблять щось, аби в світі запанував мир. Вони — щирі друзі всім живим істотам і тому, навіть ціною великих особистих злигоднів, і на мить не полишаючи служити Господеві, діють задля загального добра. Господь Вішну наче те велике дерево, а всі інші — півбоги, люди, сіддги, чарани, від’ядгари, решта живих істот — наче гілки та листя на цьому дереві. Той, хто підливає коріння дерева, поїть і всі інші його частини. Якщо підливати корінь, то без води лишиться лише те гілля та листя, що вже відрізане від дерева. Відтяте гілля та листя можна поливати скільки завгодно, але воно однак врешті засохне. Так само людське суспільство, бувши відокремлене від Бога-Особи, як те відтяте від дерева гілля та листя, не може напитися живлющої вологи, і всі намагання напоїти його — просто марна витрата сил і енерґії.
The modern materialistic society is detached from its relation to the Supreme Lord. And all its plans which are being made by atheistic leaders are sure to be baffled at every step. Yet they do not wake up to this.
Сучасне матеріалістичне суспільство відокремлене від Верховного Господа і втратило з Ним усякий зв’язок. І всі плани атеїстичних проводарів суспільства розсипаються один по одному, проте ці люди снять собі далі.
In this age, the congregational chanting of the holy names of the Lord is the prescribed method for waking up. The ways and means are most scientifically presented by Lord Śrī Caitanya Mahāprabhu, and intelligent persons may take advantage of His teachings in order to bring about real peace and prosperity. Śrīmad-Bhāgavatam is also presented for the same purpose, and this will be explained more specifically later in the text.
За нинішньої доби людина може пробудитися єдиним способом — через соборне оспівування святих імен Господа. Господь Шрі Чайтан’я Махапрабгу дав нам цей глибоко науковий метод, і ті, хто наділений розумом, можуть скористатися з Його повчань і віднайти істинний мир і процвітання. «Шрімад-Бгаґаватам» повідано з тою ж самою метою. Повніше це питання буде висвітлене далі.