TEXT 63
TEXT 63
Text
Текст
sammohāt smṛti-vibhramaḥ
smṛti-bhraṁśād buddhi-nāśo
buddhi-nāśāt praṇaśyati
саммоха̄т смр̣ті-вібграмах̣
смр̣ті-бграм̇ш́а̄д буддгі-на̄ш́о
буддгі-на̄ш́а̄т пран̣аш́йаті
Synonyms
Послівний переклад
krodhāt — aus Zorn; bhavati — entsteht; sammohaḥ — völlige Illusion; sammohāt — aus Illusion; smṛti — der Erinnerung; vibhramaḥ — Verwirrung; smṛti-bhraṁśāt — nach Verwirrung der Erinnerung; buddhi- nāśaḥ — Verlust der Intelligenz; buddhi-nāśāt — und durch Verlust der Intelligenz; praṇaśyati — man kommt zu Fall.
кродга̄т—із гніву; бгаваті—виникає; саммохах̣—цілковита ілюзія; саммоха̄т—від ілюзії; смр̣ті—пам’яті; вібграмах̣—затьмарення; смр̣ті-бграм̇ш́а̄т—після затьмарення пам’яті; буддгі-на̄ш́ах̣— втрата інтелекту; буддгі-на̄ш́а̄т—і з втрати інтелекту; пран̣аш́йаті—падає.
Translation
Переклад
Aus Zorn entsteht völlige Täuschung, und der Täuschung folgt die Verwirrung der Erinnerung. Wenn die Erinnerung verwirrt ist, geht die Intelligenz verloren, und wenn die Intelligenz verloren ist, fällt man wieder in den materiellen Sumpf zurück.
Гнів породжує оману, омана затьмарює пам’ять. Коли пам’ять затьмарена, пропадає інтелект, а коли інтелект втрачено, людина знову падає в баюр матеріального світу.
Purport
Коментар
ERLÄUTERUNG: Śrīla Rūpa Gosvāmī gibt uns die folgende Unterweisung:
Ш́рı̄ла Рӯпа Ґосва̄мı̄ дає нам таке повчання:
hari-sambandhi-vastunaḥ
mumukṣubhiḥ parityāgo
vairāgyaṁ phalgu kathyate
харі-самбандгі-вастунах̣
мумукшубгіх̣ парітйа̄ґо
ваіра̄ґйам̇ пгалґу катгйате
(Bhakti-rasāmṛta-sindhu 1.2.258)
(Бгакті-раса̄мр̣та-сіндгу 1.2.258)
Durch die Entwicklung von Kṛṣṇa-Bewußtsein kann man erkennen, daß alles im Dienste des Herrn verwendet werden kann. Diejenigen, die kein Wissen über das Kṛṣṇa-Bewußtsein haben, versuchen auf künstliche Weise, materielle Objekte zu vermeiden, und erreichen daher trotz ihrer Bemühung um Befreiung aus der materiellen Knechtschaft nicht die vollkommene Stufe der Entsagung. Ihre sogenannte Entsagung wird phalgu, minderwertig, genannt. Im Gegensatz dazu weiß ein Kṛṣṇa- bewußter Mensch alles im Dienst Kṛṣṇas zu verwenden; deshalb fällt er niemals dem materiellen Bewußtsein zum Opfer. Ein Unpersönlichkeitsphilosoph glaubt zum Beispiel, der Herr oder das Absolute sei unpersönlich und könne deshalb nicht essen. Während ein Unpersönlichkeitsphilosoph bemüht ist, wohlschmeckende Speisen zu vermeiden, weiß der Gottgeweihte, daß Kṛṣṇa der höchste Genießer ist und daß Er alles ißt, was Ihm mit Hingabe geopfert wird. Nachdem also der Gottgeweihte dem Herrn schmackhafte Speisen geopfert hat, ißt er die Überreste, die man prasādam nennt. Auf diese Weise wird alles spiritualisiert, und es besteht nicht die Gefahr, zu Fall zu kommen. Der Gottgeweihte ißt prasādam im Kṛṣṇa-Bewußtsein, während der Nichtgottgeweihte es ablehnt und denkt, es sei materiell. Der Unpersönlichkeitsanhänger kann daher wegen seiner künstlichen Entsagung das Leben nicht genießen, und aus diesem Grund zieht ihn schon die geringste Erregung des Geistes wieder in den Sumpf des materiellen Daseins hinab. Es heißt, daß eine solche Seele, obwohl sie sogar bis zur Stufe der Befreiung aufsteigen mag, wieder zu Fall kommt, da sie nicht durch hingebungsvollen Dienst gestützt wird.
Розвиваючи свідомість Кр̣шн̣и, людина бачить, що усе можна використати на служіння Господеві. Ті, що не мають уявлення про свідомість Кр̣шн̣и, штучно намагаються уникнути контактів з матеріальними об’єктами, і, внаслідок цього, попри їхнє бажання звільнитись із матеріального рабства, вони не досягають ступеня досконалого відречення. Їхнє так зване «відречення» називають пгалґу, або малоістотним. Але людина в свідомості Кр̣шн̣и розуміє, як можна все використати в служінні Господу, і тому вона не стає жертвою матеріальної свідомості. Наприклад, імперсоналісти вважають, що Господь, або Абсолют, будучи безособистісним, не може їсти. Тимчасом як імперсоналісти намагаються уникнути вживання смачних страв, відданий розуміє, що Кр̣шн̣а — це той, хто в остаточному підсумку насолоджується всім, і що Він приймає все, що з любов’ю та відданістю запропоновано Йому. Тому бгакта, запропонувавши Господу смачну їжу, бере собі рештки, які називають праса̄дам. Таким чином все стає духовним і зникає небезпека падіння. Відданий приймає праса̄дам в свідомості Кр̣шн̣и, тоді як імперсоналіст нехтує їжею, бо вважає її матеріальною. Імперсоналіст, таким чином, не може насолоджуватись життям внаслідок власного неприродного відречення, і тому найменше збудження розуму знову штовхає його в баюр матеріального існування. Вважають, що така душа, навіть якщо вона й сягнула звільнення, падає знову, адже вона не має опори у відданому служінні.