ТЕКСТ 12
12
Текст
Текст
сакха̄пи те бха̄ратам а̄ха кр̣ш̣н̣ах̣
ясмин нр̣н̣а̄м̇ гра̄мя-сукха̄нува̄даир
матир гр̣хӣта̄ ну харех̣ катха̄я̄м
сакга̄пі те бга̄ратам а̄ха кр̣шн̣ах̣
йасмін нр̣н̣а̄м̇ ґра̄мйа-сукга̄нува̄даір
матір ґр̣хіта̄ ну харех̣ катга̄йа̄м
Дума по дума
Послівний переклад
муних̣ – мъдрецът; вивакш̣ух̣ – описа; бхагават – на Божествената Личност; гун̣а̄на̄м – трансцендентални качества; сакха̄ – приятел; апи – също; те – твой; бха̄ратам – Маха̄бха̄рата; а̄ха – е описал; кр̣ш̣н̣ах̣ – Кр̣ш̣н̣а-дваипа̄яна Вя̄са; ясмин – в което; нр̣н̣а̄м – на хората; гра̄мя – светско; сукха-анува̄даих̣ – удоволствие, изпитвано от светските повествования; матих̣ – внимание; гр̣хӣта̄ ну – просто за да насочи към; харех̣ – на Бога; катха̄я̄м – словата на (Бхагавад-гӣта̄).
муніх̣ — мудрець; вівакшух̣ — описав; бгаґават — Бога-Особи; ґун̣а̄на̄м — трансцендентні якості; сакга̄ — друг; апі — також; те — твій; бга̄ратам — «Махабгарату»; а̄ха — повідав; кр̣шн̣ах̣ — Крішна-двайпаяна В’яса; йасмін — в якій; нр̣н̣а̄м — людей; ґра̄мйа — земне; сукга-анува̄даіх̣ — щастя, яке дають світські теми; матіх̣ — увагу; ґр̣хіта̄ ну — щоб привернути; харех̣ — Господа; катга̄йа̄м — до слів (до «Бгаґавад-ґіти»).
Превод
Переклад
Твоят приятел, великият мъдрец Кр̣ш̣н̣а-дваипа̄яна Вяса, вече описа трансценденталните качества на Бога във великото си произведение „Маха̄бха̄рата“. Истинската му цел всъщност бе да насочи вниманието на обикновените хора към кр̣ш̣н̣а-катха̄ („Бхагавад-гӣта̄“), като използва силното им влечение да слушат светски повествования.
Твій друг, великий мудрець Крішна-двайпаяна В’яса, вже описав трансцендентні якості Господа у своїй величній «Махабгараті». Але весь задум «Махабгарати» полягає в тому, щоб, скориставшись із людської пристрасті до світських тем, привернути увагу людського загалу до крішна-катги [«Бгаґавад-ґіти»].
Пояснение
Коментар
Великият мъдрец Кр̣ш̣н̣а-дваипа̄яна Вя̄са е автор на всички ведически произведения, от които с особена популярност се славят Веда̄нта сӯтра, Шрӣмад Бха̄гаватам и Маха̄бха̄рата. Както се казва в Бха̄гаватам (1.4.25), Шрӣла Вя̄садева създал Маха̄бха̄рата за ограничените хора, които се интересуват повече от светски въпроси, отколкото от философията на живота. Веда̄нта сӯтра била съставена за тези, които са изгубили интерес към светското, защото вече са изпитали горчивия вкус на измамното материално щастие. Първият афоризъм на Веда̄нта сӯтра гласи: атха̄то-брахма-джигя̄са̄. Това означава, че само този, който вече е задоволил празното си любопитство на пазарището на сетивните удоволствия, може да започне да си задава съществени въпроси за природата на Брахман, за Трансценденталното. Хората, които живо се интересуват от светските проблеми, изпълнили вестниците и другата подобна книжнина, се отнасят към категорията стрӣ-шӯдра-двиджабандху – категорията на жените, работниците и недостойните потомци на висшите класи (бра̄хман̣и, кш̣атрии и вайши). Тъй като не са особено интелигентни, тези хора не могат да разберат смисъла на Веда̄нта сӯтра, макар някои от тях да си дават вид, че изучават сӯтрите по своя изопачен начин. Истинският смисъл на Веда̄нта сӯтра е обяснен от самия ѝ автор в Шрӣмад Бха̄гаватам и всеки, който се опитва да разбере Веда̄нта сӯтра, без да се обръща към Шрӣмад Бха̄гаватам, върви по лъжлив път. За тези подведени хора, които под въздействието на погрешната представа, че те самите са тялото, се занимават със светска филантропия и алтруизъм, е по-добре да се обърнат към Маха̄бха̄рата, която Шрӣла Вя̄садева е написал точно за тях. Великият автор е съставил Маха̄бха̄рата по такъв начин, че недотам интелигентните, които се интересуват повече от светски въпроси, да я четат с истинско удоволствие и в хода на това материално щастие да се запознаят и с Бхагавад-гӣта̄, която човек трябва да е усвоил, преди да пристъпи към Шрӣмад Бха̄гаватам или Веда̄нта сӯтра. Шрӣла Вя̄садева описал всички тези исторически събития единствено за да даде възможност на ограничените да прочетат Бхагавад-гӣта̄ и по този начин да придобият трансцендентално познание. Това, че Видура споменава Маха̄бха̄рата, показва, че по време на поклонението си из святите места, докато бил далече от къщи, той имал възможност да слуша Маха̄бха̄рата от Вя̄садева, своя истински баща.
ПОЯСНЕННЯ: Великий мудрець Крішна-двайпаяна В’яса — це автор усіх ведичних творів, найвідоміші з яких «Веданта-сутра», «Шрімад-Бгаґаватам» і «Махабгарата». Як сказано у «Бгаґаватам» (1.4.25), Шріла В’ясадева створив «Махабгарату» задля людей меншого розуму, яких більше цікавлять світські теми, аніж філософія життя. «Веданта-сутру» створено для людей, котрі вже піднялися над цікавістю до світських тем, пересвідчившись у гіркоті так званого земного щастя. «Веданта-сутру» відкриває афоризм атга̄то брахма-джіджн̃а̄са̄ — лише той, хто облишив намагання вдовольнити свою земну цікавість на базарі чуттєвих насолод, може задати слушні запитання щодо Брахмана, Трансцендентності. Людей, яких приваблюють світські теми, — основний матеріал усіх часописів і художньої літератури, — зараховують до категорії стрі-шудра-двіджабандгу, тобто жіноцтва, класу робітників та недостойних нащадків вищих класів (брахманів, кшатрій та вайшій). Такі люди, наділені меншими розумовими здібностями, нездатні проникнути в суть «Веданта-сутри», навіть якщо вдають із себе її дослідників. Намагаючись тлумачити ці сутри, вони спотворюють їхній зміст. Справжній смисл «Веданта-сутри» пояснює сам її автор на сторінках «Шрімад-Бгаґаватам», і кожен, хто намагається зрозуміти «Веданта-сутру», не спираючись на «Шрімад-Бгаґаватам», іде хибним шляхом. Таким заблудлим людям, які, помилково вважаючи тіло за самого себе, захоплюються світською добродійністю і альтруїзмом, ліпше скористатися з «Махабгарати», спеціально створеної для їхнього блага. Шріла В’ясадева, великий мудрець, написав «Махабгарату» так, щоб люди меншого розуму, дуже цікаві світських тем, могли задовольнити свій матеріалістичний смак, насолоджуючись захопливими історіями «Махабгарати», але разом з тим відкрили для себе мудрість «Бгаґавад-ґіти», яку готує основу для вивчення «Шрімад-Бгаґаватам» чи «Веданта-сутри». Коли Шріла В’ясадева писав історію цих земних подій, він не мав іншого наміру, крім наміру за допомогою «Бгаґавад-ґіти» дати менш розумним людям можливість отримати трансцендентне знання. Відурина згадка про «Махабгарату» свідчить про те, що він почув її від В’ясадеви, свого справжнього батька, під час прощі до святих місць.