Skip to main content

Шрімад-бгаґаватам (бгаґавата пурана) 3.5.12

Текст

мунір вівакшур бгаґавад-ґун̣а̄на̄м̇
сакга̄пі те бга̄ратам а̄ха кр̣шн̣ах̣
йасмін нр̣н̣а̄м̇ ґра̄мйа-сукга̄нува̄даір
матір ґр̣хіта̄ ну харех̣ катга̄йа̄м

Послівний переклад

муніх̣  —  мудрець; вівакшух̣  —  описав; бгаґават  —  Бога-Особи; ґун̣а̄на̄м  —  трансцендентні якості; сакга̄  —  друг; апі  —  також; те  —  твій; бга̄ратам  —  «Махабгарату»; а̄ха  —  повідав; кр̣шн̣ах̣  —  Крішна-двайпаяна В’яса; йасмін  —  в якій; нр̣н̣а̄м  —  людей; ґра̄мйа  —  земне; сукга-анува̄даіх̣  —  щастя, яке дають світські теми; матіх̣  —  увагу; ґр̣хіта̄ ну  —  щоб привернути; харех̣  —  Господа; катга̄йа̄м  —  до слів (до «Бгаґавад-ґіти»).

Переклад

Твій друг, великий мудрець Крішна-двайпаяна В’яса, вже описав трансцендентні якості Господа у своїй величній «Махабгараті». Але весь задум «Махабгарати» полягає в тому, щоб, скориставшись із людської пристрасті до світських тем, привернути увагу людського загалу до крішна-катги [«Бгаґавад-ґіти»].

Коментар

ПОЯСНЕННЯ: Великий мудрець Крішна-двайпаяна В’яса    —    це автор усіх ведичних творів, найвідоміші з яких «Веданта-сутра», «Шрімад-Бгаґаватам» і «Махабгарата». Як сказано у «Бгаґаватам» (1.4.25), Шріла В’ясадева створив «Махабгарату» задля людей меншого розуму, яких більше цікавлять світські теми, аніж філософія життя. «Веданта-сутру» створено для людей, котрі вже піднялися над цікавістю до світських тем, пересвідчившись у гіркоті так званого земного щастя. «Веданта-сутру» відкриває афоризм атга̄то брахма-джіджн̃а̄са̄    —    лише той, хто облишив намагання вдовольнити свою земну цікавість на базарі чуттєвих насолод, може задати слушні запитання щодо Брахмана, Трансцендентності. Людей, яких приваблюють світські теми,    —    основний матеріал усіх часописів і художньої літератури,    —    зараховують до категорії стрі-шудра-двіджабандгу, тобто жіноцтва, класу робітників та недостойних нащадків вищих класів (брахманів, кшатрій та вайшій). Такі люди, наділені меншими розумовими здібностями, нездатні проникнути в суть «Веданта-сутри», навіть якщо вдають із себе її дослідників. Намагаючись тлумачити ці сутри, вони спотворюють їхній зміст. Справжній смисл «Веданта-сутри» пояснює сам її автор на сторінках «Шрімад-Бгаґаватам», і кожен, хто намагається зрозуміти «Веданта-сутру», не спираючись на «Шрімад-Бгаґаватам», іде хибним шляхом. Таким заблудлим людям, які, помилково вважаючи тіло за самого себе, захоплюються світською добродійністю і альтруїзмом, ліпше скористатися з «Махабгарати», спеціально створеної для їхнього блага. Шріла В’ясадева, великий мудрець, написав «Махабгарату» так, щоб люди меншого розуму, дуже цікаві світських тем, могли задовольнити свій матеріалістичний смак, насолоджуючись захопливими історіями «Махабгарати», але разом з тим відкрили для себе мудрість «Бгаґавад-ґіти», яку готує основу для вивчення «Шрімад-Бгаґаватам» чи «Веданта-сутри». Коли Шріла В’ясадева писав історію цих земних подій, він не мав іншого наміру, крім наміру за допомогою «Бгаґавад-ґіти» дати менш розумним людям можливість отримати трансцендентне знання. Відурина згадка про «Махабгарату» свідчить про те, що він почув її від В’ясадеви, свого справжнього батька, під час прощі до святих місць.