ТЕКСТ 27
ВІРШ 27
Текст
Текст
траи-ма̄сикася ча пада̄ шакат̣о 'павр̣ттах̣
яд рин̇гата̄нтара-гатена диви-спр̣шор ва̄
унмӯланам̇ тв итаратха̄рджунайор на бха̄вям
траі-ма̄сікасйа ча пада̄ ш́акат̣о ’павр̣ттах̣
йад рін̇ґата̄нтара-ґатена діві-спр̣ш́ор ва̄
унмӯланам̇ тв ітаратха̄рджунайор на бга̄вйам
Дума по дума
Послівний переклад
токена – от едно дете; джӣва-харан̣ам – убиване на живо същество; ят – този, който; улӯки-ка̄я̄х̣ – приела грамадното тяло на демон; траи-ма̄сикася – на този, който е само на три месеца; ча – също; пада̄ – с крака; шакат̣ах̣ апавр̣ттах̣ – преобърна количката; ят – този, който; рин̇гата̄ – докато пълзеше; антара-гатена – съборени; диви – високи до небето; спр̣шох̣ – докосвайки; ва̄ – или; унмӯланам – изкоренявайки; ту – но; итаратха̄ – всеки друг, освен; арджунайох̣ – на двете дървета арджуна; на бха̄вям – не бе възможно.
токена — дитиною; джіва-харан̣ам — вбивство живої істоти; йат — ту, що; улӯкі-ка̄йа̄х̣ — прибрала форми велетенської демониці ; траі - ма̄сікасйа — тримісячного ; ча — також ; пада̄— ногою; ш́акат̣ах̣ апавр̣ттах̣ — перекинув віз; йат — той, хто; рін̇ґата̄ — повзаючи; антара-ґатена — застрягнувши; діві — високо в небо; спр̣ш́ох̣ — торкаючи; ва̄ — чи; унмӯланам — викорчувати; ту — однак; ітаратга̄ — хто ще; арджунайох̣ — двох дерев арджуна; на бга̄вйам — не під силу.
Превод
Переклад
Няма никакво съмнение, че Бог Кр̣ш̣н̣а е Върховният Бог, иначе как щеше да убие грамадната демоница Пӯтана̄, докато още беше младенец в скута на майка си, как щеше да преобърне с крачета количката, когато бе едва на три месеца, и как, още пълзейки по двора, щеше да изтръгне из корен двете дървета арджуна, които бяха толкова високи, че върховете им сякаш стигаха небето? Никой друг, освен Бога, не е в състояние да извърши подобни дела.
Немає ніякого сумніву в тому, що Крішна — Верховний Господь, бо інакше як би Він зміг убити велетенську демоницю Путану, ще немовлям лежавши на руках у матері, як би Він зміг — тримісячним — ніжкою перекинути воза чи, щойно почавши повзати, викорчувати двійко дерев арджуна, які верхівками сягали неба? Таке не під силу нікому — тільки Самому Господу.
Пояснение
Коментар
Бог не може да се измисли или да се избере чрез гласуване, макар че точно такава е практиката на невежите хора. Богът винаги е бил Бог, а обикновените живи същества винаги са негови неотделими частици. Богът е единствен и неповторим, а живите същества са безброй. Те получават всичко необходимо за живот от Бога – това е заключението на ведическата литература. Когато Кр̣ш̣н̣а още лежал в скута на майка си, дошла демоницата Пӯтана̄ и помолила да го вземе на ръце, за да го накърми. Майка Яшода̄ се съгласила и ѝ дала Кр̣ш̣н̣а, защото Пӯтана̄ била приела образа на почтена жена. Възнамерявайки да убие детето, тя била намазала гърдите си с отрова, но когато кроежите ѝ вече почти се осъществили, Богът изсмукал заедно с млякото от гърдите ѝ и целия ѝ жизнен дъх. Огромното тяло на демоницата, за което се говори, че било дълго десет километра, рухнало на земята. Дори не станало нужда Бог Кр̣ш̣н̣а да се уголемява до нейните размери, макар че за него не представлява трудност да стане и по-дълъг от десет километра. В инкарнацията си като Ва̄мана Той се представил за джудже бра̄хман̣а, но когато Бали Маха̄ра̄джа обещал да му даде три крачки земя, Той разтегнал крачката си толкова, че стигнал чак до върха на вселената, прекрачвайки наведнъж хиляди и милиони километри. Това показва, че Кр̣ш̣н̣а с лекота би могъл да направи чудо и да уголеми тялото си; но Той не искал да прави това, защото изпитвал дълбока синовна обич към майка Яшода̄. Ако Яшода̄ видела Кр̣ш̣н̣а, който още лежи в скута ѝ, да става по-голям от десет километра, за да убие демоницата Пӯтана̄, естествената ѝ майчина любов щяла да бъде смутена, защото тя щяла да узнае, че синът ѝ Кр̣ш̣н̣а е самият Бог. Ако научела, че Кр̣ш̣н̣а е Богът, Яшода̄майӣ нямала да може да го обича повече като роден син. Но що се отнася до Бог Кр̣ш̣н̣а, Той е Бог винаги – и като дете в скута на майка си, и като Ва̄манадева, който покрил с крачките си цялата вселена. Той не става Бог, като се подлага на сурови отречения, въпреки че някои хора се опитват да направят това. С помощта на сурови отречения човек не може да стане равен на Бога, но може да постигне много от качествата му. Живото същество може да придобие голяма част от качествата на Бога, но не може да стане Бог, докато Кр̣ш̣н̣а, без да се подлага на никакви отречения, е Бог винаги – и в скута на майка си, и като пораснало дете, изобщо през цялото си съществуване.
ПОЯСНЕННЯ: Бога не створити ні філософськими розумуваннями, ні підрахунком голосів, як повелося нині серед малорозумних людей. Бог одвічно Бог, а звичайна жива істота одвічно Його невід’ємна частка. Бог один, і іншого немає, а звичайні живі істоти незліченні за кількістю. Як засвідчує ведична література, життя всіх істот підтримує Бог, і ніхто інший.
Коли Крішна був немовлям, до Його матері прийшла демониця Путана і попрохала дозволу нагодувати маля у себе на руках. Мати Яшода погодилась і дала дитину на руки Путані, що прибрала подоби порядної жінки. З наміром убити дитину Путана намастила собі сосок отрутою. Однак коли вона вже зробила все, що хотіла, Господь висмоктав з її грудей саме її життєве повітря, і на землю повалилось велетенське тіло демониці (згідно з описами, завдовжки майже в десять кілометрів). Щоб убити демоницю, Господь Крішна не мусив навіть збільшуватись до розмірів Путани, хоча Він міг би завиграшки прибрати розмірів куди більших, як десять кілометрів. У втіленні Вамани Він удавав брахману-карлика, але, беручи в Балі Махараджі обіцяну Йому землю, Він збільшився настільки, що сягнув ногою найвищої точки всесвіту, віддаленої на багато мільйонів кілометрів. Тож Крішні не важко було б вчинити чудо, збільшивши Своє тіло, але через глибоку синівську любов до Своєї матері Яшоди, Він не хотів робити цього. Якби перед очима у Яшоди малесенький Крішна виріс до розміру десятикілометрової демониці Путани, це стало б на заваді природній материнській любові Яшоди, адже вона б з’ясувала, що її так званий син, Крішна, — це Сам Бог. Знаючи, що Крішна — Бог, Яшодамайі не змогла б уже любити Крішну, як рідна мати. Що ж до Господа Крішни, то Він завжди Бог, і коли Він немовлям грається на руках у матері, і коли Він як Ваманадева переступає через цілий всесвіт. Йому ніколи не доводилось віддаватись суворим аскезам з метою стати Богом, дарма що дехто мріє таким способом зробитись Богом. Накладаючи на себе якнайсуворіші аскези, неможливо зрівнятися чи злитися з Богом, єдине, що можна, — набути більшости божественних якостей. Жива істота може набути більшости Господніх якостей, але ніколи — стати Богом. Натомість Крішна завжди, без ніяких аскез, Бог: і на колінах у матері, і підлітком, і за будь-якого іншого віку.
Когато бил само на три месеца, Кр̣ш̣н̣а убил Шакат̣а̄сура, който се бил скрил зад една количка в къщата на Яшода̄майӣ. А веднъж, когато още пълзял, майка му го вързала за чукалото на един огромен хаван, за да не ѝ пречи да се занимава с къщната работа. Но немирното дете довлачило чукалото до две високи дървета арджуна, които растели в двора на Яшода̄майӣ. Чукалото се заклещило между дърветата и те рухнали на земята със страшен грохот. Яшода̄майӣ веднага дотърчала да види какво става и била убедена, че детето ѝ се е спасило от рухналите дървета само по милостта на Бога, без да знае, че тази пакост е направил самият Бог, който пълзи из двора ѝ. Такива са любовните отношения между Бога и преданите му. Яшода̄майӣ искала да има Бога като свой син и Богът приел да бъде дете в скута ѝ, но когато било необходимо, влизал в ролята и на Всемогъщия Бог. Прелестта на забавленията му е в това, че Той изпълнява желанията на всеки. Когато повалил огромните дървета, Той си бил поставил за цел да освободи двамата сина на Кувера, които На̄рада проклел да се превърнат в дървета. Но в същото време по този начин Той изпълнявал ролята и на малко дете, което пълзи из двора на Яшода̄, защото това доставяло на Яшода̄ трансцендентално удоволствие.
Так само, заледве тримісячним, Крішна вбив Шакатасуру, що ховався за возом у Яшодамайіній господі. Іншого разу, повзаючи, Він заважав матері поратись коло господарства, і вона прив’язала Його до ступи. Пустун потягнув за Собою ступу до двійка височезних дерев арджуна, що росли на Яшодамайіному подвір’ї. Коли ступа зачепилась за дерева, вони зі страшним гуркотом повалились долі. На шум прибігла Яшодамайі і, побачивши сина між деревами, подумала, що її дитину не розчавило тільки Господньою милістю. Але вона й гадки не припускала, що шкоди наробив, повзаючи її подвір’ям, Сам Господь. Отакі любовні взаємини пов’язують Господа та Його відданих. Яшодамайі прагнула мати Господа за сина, і Господь бавився в неї на колінах, достоту як дитина, а водночас щоразу, коли було треба, Він грав роль Всемогутнього Господа. Краса цих ігор Господа полягає в тому, що Він задовольняв бажання кожного. Коли Господь повалив на землю велетенські дерева арджуна, Він мав на оці звільнити двох синів Кувери, за прокляттям Наради перетворених у дерева. Разом з тим Він хотів діяти згідно з Своєю роллю дитини перед очима Яшоди, що відчувала трансцендентну насолоду, споглядаючи, як Господь повзає її подвір’ям.
Във всеки свой облик – и на исполин, и на младенец – Богът винаги си остава Бог на вселената.
Господь за будь-яких умов Господь усесвіту, і Він може діяти як Господь у будь-якій подобі, і у велетенській, і в крихітній, як Йому до вподоби.