Шрімад-бгаґаватам (бгаґавата пурана) 2.7.27

ПОЯСНЕННЯ: Бога не створити ні філософськими розумуваннями, ні підрахунком голосів, як повелося нині серед малорозумних людей. Бог одвічно Бог, а звичайна жива істота одвічно Його невід’ємна частка. Бог один, і іншого немає, а звичайні живі істоти незліченні за кількістю. Як засвідчує ведична література, життя всіх істот підтримує Бог, і ніхто інший.

Коли Крішна був немовлям, до Його матері прийшла демониця Путана і попрохала дозволу нагодувати маля у себе на руках. Мати Яшода погодилась і дала дитину на руки Путані, що прибрала подоби порядної жінки. З наміром убити дитину Путана намастила собі сосок отрутою. Однак коли вона вже зробила все, що хотіла, Господь висмоктав з її грудей саме її життєве повітря, і на землю повалилось велетенське тіло демониці (згідно з описами, завдовжки майже в десять кілометрів). Щоб убити демоницю, Господь Крішна не мусив навіть збільшуватись до розмірів Путани, хоча Він міг би завиграшки прибрати розмірів куди більших, як десять кілометрів. У втіленні Вамани Він удавав брахману-карлика, але, беручи в Балі Махараджі обіцяну Йому землю, Він збільшився настільки, що сягнув ногою найвищої точки всесвіту, віддаленої на багато мільйонів кілометрів. Тож Крішні не важко було б вчинити чудо, збільшивши Своє тіло, але через глибоку синівську любов до Своєї матері Яшоди, Він не хотів робити цього. Якби перед очима у Яшоди малесенький Крішна виріс до розміру десятикілометрової демониці Путани, це стало б на заваді природній материнській любові Яшоди, адже вона б з’ясувала, що її так званий син, Крішна,    —    це Сам Бог. Знаючи, що Крішна    —    Бог, Яшодамайі не змогла б уже любити Крішну, як рідна мати. Що ж до Господа Крішни, то Він завжди Бог, і коли Він немовлям грається на руках у матері, і коли Він як Ваманадева переступає через цілий всесвіт. Йому ніколи не доводилось віддаватись суворим аскезам з метою стати Богом, дарма що дехто мріє таким способом зробитись Богом. Накладаючи на себе якнайсуворіші аскези, неможливо зрівнятися чи злитися з Богом, єдине, що можна,    —    набути більшости божественних якостей. Жива істота може набути більшости Господніх якостей, але ніколи    —    стати Богом. Натомість Крішна завжди, без ніяких аскез, Бог: і на колінах у матері, і підлітком, і за будь-якого іншого віку.

Так само, заледве тримісячним, Крішна вбив Шакатасуру, що ховався за возом у Яшодамайіній господі. Іншого разу, повзаючи, Він заважав матері поратись коло господарства, і вона прив’язала Його до ступи. Пустун потягнув за Собою ступу до двійка височезних дерев арджуна, що росли на Яшодамайіному подвір’ї. Коли ступа зачепилась за дерева, вони зі страшним гуркотом повалились долі. На шум прибігла Яшодамайі і, побачивши сина між деревами, подумала, що її дитину не розчавило тільки Господньою милістю. Але вона й гадки не припускала, що шкоди наробив, повзаючи її подвір’ям, Сам Господь. Отакі любовні взаємини пов’язують Господа та Його відданих. Яшодамайі прагнула мати Господа за сина, і Господь бавився в неї на колінах, достоту як дитина, а водночас щоразу, коли було треба, Він грав роль Всемогутнього Господа. Краса цих ігор Господа полягає в тому, що Він задовольняв бажання кожного. Коли Господь повалив на землю велетенські дерева арджуна, Він мав на оці звільнити двох синів Кувери, за прокляттям Наради перетворених у дерева. Разом з тим Він хотів діяти згідно з Своєю роллю дитини перед очима Яшоди, що відчувала трансцендентну насолоду, споглядаючи, як Господь повзає її подвір’ям.

Господь за будь-яких умов Господь усесвіту, і Він може діяти як Господь у будь-якій подобі, і у велетенській, і в крихітній, як Йому до вподоби.