ТЕКСТ 36
ВІРШ 36
Текст
Текст
врӣд̣а̄валока-нихато мадано 'пи я̄са̄м
саммухя ча̄пам аджаха̄т прамадоттама̄с та̄
ясйендриям̇ виматхитум̇ кухакаир на шекух̣
врід̣а̄валока-ніхато мадано ’пі йа̄са̄м
саммухйа ча̄пам аджаха̄т прамадоттама̄с та̄
йасйендрійам̇ віматгітум̇ кухакаір на ш́екух̣
Дума по дума
Послівний переклад
удда̄ма – много сериозно; бха̄ва – изражение; пишуна – възбуждащи; амала – безупречни; валгу-ха̄са – красиви усмивки; врӣд̣а – ъгълът на окото; авалока – погледи; нихатах̣ – покорен; маданах̣ – Купидон (или амадана – изключително търпеливият Шива); апи – също; я̄са̄м – чиито; саммухя – покорен от; ча̄пам – лъкове; аджаха̄т – изостави; прамада – жена, която влудява; уттама̄х̣ – в най-висша степен; та̄ – всички; яся – чиито; индриям – сетива; виматхитум – обезпокоят; кухакаих̣ – магически уловки; на – никога; шекух̣ – бяха способни.
удда̄ма—дуже стриманий; бга̄ва—вираз; піш́уна—збудливі; амала—бездоганні; валґу-ха̄са—чарівні усмішки; врід̣а— кутиком ока; авалока — позираючи; ніхатах̣ — підкорити; маданах̣ — Купідон (чи амадана — Шіва, що посідає велике терпіння); апі — також; йа̄са̄м — того; саммухйа — переможений; ча̄пам — лук ; аджаха̄т — відкинути ; прамада — жінка, що зводить з розуму; уттама̄х̣ — найвищою мірою; та̄ — усі; йасйа — чиї; індрійам — чуття; віматгітум — збурити; кухакаіх̣ — чарами; на — ніколи; ш́екух̣ — були на силі.
Превод
Переклад
Макар че красивите усмивки и плахите погледи на цариците бяха чисти и вълнуващи; макар че бяха в състояние да покорят самия Купидон и да го накарат да захвърли от отчаяние лъка си; макар че дори непревземаемият Шива можеше да стане жертва на красотата им, въпреки приказното си очарование те не можеха да обезпокоят сетивата на Бога.
Прекрасні усмішки цариць і погляди, що вони кидали крадькома, були чисті й збудливі і могли підкорити самого Купідона, примусивши його в розпачі відкинути свій лук; вони змогли б причарувати навіть стійкого Шіву. Проте ніякі їхні чари, ані їхня привабливість були не на силі збудити чуття Господа.
Пояснение
Коментар
Пътят на спасението, на връщането при Бога строго забранява общуването с жени. Цялата система на сана̄тана дхарма (варн̣а̄шрама дхарма) също забранява или ограничава общуването с жени. Тогава как може да бъде признат за Върховна Божествена Личност този, който е привързан към повече от шестнайсет хиляди съпруги? Любознателните хора, които наистина искат да разберат трансценденталната същност на Върховния Бог, с право могат да попитат това. За да отговорят на подобни въпроси, в тази и в следващите няколко шлоки мъдреците от Наимиша̄ран̣я обсъждат трансценденталната природа на Бога. От тук става ясно, че с привлекателността си жените можели да покорят Купидон и дори най-неподатливото и невъзмутимо същество, Шива. Но те не могли да завладеят сетивата на Бога. Работата на Купидон е да събужда материалната похот. Цялата вселена се движи, подбудена от стрелата на Купидон. В основата на всички дейности в този свят лежи взаимното влечение между мъжете и жените. Мъжете търсят за съпруги красиви жени, а жените си търсят подходящи мъже. И това е движещата сила на всички дейности. Щом мъжът се съедини с жената, половите взаимоотношения здраво запояват материалните окови на живото същество. Привързаността на двамата към уютен дом, родина, потомство, общество, приятели и трупане на богатства става причина да се образува едно измамно поле за действие – така се проявява лъжливото, но неотслабващо влечение към временното материално битие, изпълнено със страдания. Затова всички писания препоръчват на тези, които са поели пътя към освобождението, пътя, който води към къщи, обратно при Бога, да се освободят от подобни обекти на материална привързаност. А това е възможно само чрез общуване с предани на Бога, които са маха̄тма̄. Купидон пуска стрели по живите същества, за да ги накара да загубят ума си по другия пол, независимо дали партньорът наистина е красив. Подстрекателствата на Купидон могат да се наблюдават дори сред животни, които изглеждат отвратително в очите на цивилизованите хора. Влиянието на Купидон се разпростира дори и върху най-грозните форми на живот, а какво остава за тези, които притежават съвършена красота. Шива, който бил смятан за най-непристъпен, също бил улучен от стрелата на Купидон. Той напълно полудял от любов към Мохин̣ӣ (инкарнация на Бога) и се признал за победен. Но самият Купидон бил пленен от сдържаното и вълнуващо поведение на богините на щастието и доброволно хвърлил лъка си, напълно объркан – толкова прекрасни и очарователни били цариците на Бог Кр̣ш̣н̣а. Но въпреки това те не могли да развълнуват трансценденталните сетива на Бога, защото Той е всесъвършен а̄тма̄ра̄ма, удовлетворен сам по себе си. За удовлетворението си Той не се нуждае от чужда помощ. Следователно цариците не можели да удовлетворят Бога с женското си очарование. Но те го удовлетворявали с искрената си любов и служене. Те можели да го удовлетворяват само с чистото си трансцендентално любовно служене и Богът с удоволствие се държал с тях като със свои съпруги. И така, удовлетворен от чистото им служене, Богът им отвърнал като най-верен съпруг. Нищо друго не можело да го накара да има толкова много съпруги. Той е съпруг на всички, но съпружеско отношение проявява към тези, които го приемат като такъв. Тази чиста обич, лишена от всякакви материални примеси, не трябва да се сравнява със светската страст. Тя е напълно трансцендентална. Женствената сдържаност, която показвали цариците, също била трансцендентална, защото била плод на трансцендентален екстаз. В предишните стихове вече се каза, че Богът изглеждал като обикновен съпруг, но всъщност взаимоотношенията със съпругите му били трансцендентални, чисти и необусловени от проявленията на материалната природа.
На шляху звільнення, тобто на шляху повернення до Бога, спілкуватися з жінками завжди заборонялося. І вся система санатана-дгарми, тобто варнашрама- дгарми, спілкування з жінками забороняє або обмежує. Як тоді визнати за Верховного Бога-Особу того, хто зв’язаний більш як із шістнадцятьма тисячами дружин? Таке доречне запитання може поставити допитлива людина, яка жадає справді пізнати трансцендентну природу Верховного Господа. І щоб відповісти на це запитання, мудреці Наймішаран’ї в цьому й дальшому віршах з’ясовують трансцендентні якості Господа. Цей вірш розповідає, що чуттів Господа була безсила збудити привабливість жінок, які могли б підкорити самого Купідона чи й Господа Шіву — найстійкішого зі стійких. Діло Купідона — збуджувати земну хіть. Цілий світ приводять у рух стріли Купідона. Все у матеріальному всесвіті обертається навколо потягу між жінкою й чоловіком. Чоловік шукає собі жінку до вподоби, щоб спаруватись з нею, а жінка шукає підхожого чоловіка, що був би їй доброю парою. Саме це є спонукою всієї матеріальної діяльности. І щойно чоловік і жінка з’єднуються, статеві стосунки туго затягують вузол матеріального рабства живої істоти. Внаслідку прив’язаність чоловіка й жінки до затишного дому, батьківщини, нащадків, свого тіла, суспільства, дружби й накопичення багатства створює поле ілюзорної діяльности, і так проявляється хибна, однак неослабна прив’язаність до тимчасового матеріального існування, що сповнене страждань. Тому тим, хто прямує шляхом звільнення і прагне повернутися додому, назад до Бога, всі писання радять насамперед звільнитися від прив’язаности до таких матеріальних атрибутів. Можливо це тільки якщо спілкуватися з відданими Господа, махатмами. Купідон вражає своїми стрілами живу істоту, щоб вона втратила голову за протилежною статтю, незважаючи на те, вродлива насправді її пара чи ні. Купідон не облишає своїх підступів ніде і ніколи, він діє навіть у спільнотах, представники яких подібні до звірів і цивілізованій людині видаються потворними. Влада Купідона поширюється навіть на найпотворніші форми, а вже на тих, що вирізняються досконалою вродою, і поготів. Господа Шіву вважають за найстійкішого, але і в Нього влучила Купідонова стріла: він втратив розум за Мохіні, втіленням Господа, і визнав себе переможеним. Однак Купідон і сам підпав під чари величного й бентежного поводження богинь процвітання й у розпачі відкинув свій лук із стрілами. Така була краса й привабливість цариць Господа Крішни. Проте й вони не могли збудити трансцендентних чуттів Господа. Річ у тім, що Господь — досконалий у всьому атмарама, тобто повністю самодостатній. Щоб бути задоволеному, Він не потребує ніякої сторонньої допомоги. Отже, цариці не могли задовольнити Господа своєю жіночою привабливістю — але вони задовольняли Його щирою любов’ю й служінням. Лише бездомісним трансцендентним любовним служінням вони могли вдовольнити Господа, і Він був радий на відповідь поводитися з ними як із дружинами. Тож Господь, задоволений єдино їхнім бездомісним служінням, відповідав на нього як відданий чоловік. Інакше ставати чоловіком стількох дружин Йому було б ні до чого. Він чоловік кожної істоти, але відповідає тільки на почуття тих, хто сприймає Його відповідно. Така бездомісна любов до Господа не має нічого спільного з земною хтивістю — вона абсолютна. І стриманість, що її суто по-жіночому проявляли цариці, також була трансцендентна, бо їхні почуття були виявом трансцендентного екстазу. В попередньому вірші пояснено, що Господь виглядав наче земний чоловік, але насправді стосунки Його з дружинами були трансцендентні, чисті, і ґуни матеріальної природи їх не занечищували.