ШБ 3.9.17
Devanagari
लोको विकर्मनिरत: कुशले प्रमत्त:
कर्मण्ययं त्वदुदिते भवदर्चने स्वे ।
यस्तावदस्य बलवानिह जीविताशां
सद्यश्छिनत्त्यनिमिषाय नमोऽस्तु तस्मै ॥ १७ ॥
कर्मण्ययं त्वदुदिते भवदर्चने स्वे ।
यस्तावदस्य बलवानिह जीविताशां
सद्यश्छिनत्त्यनिमिषाय नमोऽस्तु तस्मै ॥ १७ ॥
Verse text
локо вікарма-ніратах̣ куш́але праматтах̣
карман̣й айам̇ твад-удіте бгавад-арчане све
йас та̄вад асйа балава̄н іха джівіта̄ш́а̄м̇
садйаш́ чгінаттй аніміша̄йа намо ’сту тасмаі
карман̣й айам̇ твад-удіте бгавад-арчане све
йас та̄вад асйа балава̄н іха джівіта̄ш́а̄м̇
садйаш́ чгінаттй аніміша̄йа намо ’сту тасмаі
Synonyms
локах̣ — загальна маса людей; вікарма — в бездумну роботу; ніратах̣ — занурені; куш́але — в сприятливій діяльності; праматтах̣ — недбалі; карман̣і — в діяльності; айам — це; тват — Тобою; удіте — проголошено; бгават — Тебе; арчане — в поклонінні; све — своє; йах̣ — хто; та̄ват — доти; асйа — людського загалу; балава̄н — дуже сильна; іха — тут; джівіта-а̄ш́а̄м — жага до життя; садйах̣ — прямо; чгінатті — розрубується; аніміша̄йа — вічним часом; намах̣ — мої поклони; асту — нехай будуть; тасмаі — Йому.
Translation
Загальна маса людей поринає в цілковито безглузду роботу, нехтуючи тою діяльністю, яка може принести їм справжнє благо і яку Ти Сам рекомендував їм, настановляючи на добро. Доки в людей залишатиметься така сильна прив’язаність до безглуздої діяльності, всі їхні плани, які вони розробляють у своїй боротьбі за існування, приречені на крах. Отож я складаю поклони Тому, хто проявляє Себе як вічний час.
Purport
ПОЯСНЕННЯ: Загальна маса людей з головою поринає в діяльність, яка не має ніякого сенсу. Люди вперто нехтують тою діяльністю, яка приносить справжнє благо, тобто відданим служінням, або правилами арчани, як його називають знавці. Правила арчани встановлює Сам Господь. Їх викладено в «Нарада-панчаратрі» і їх ретельно виконують всі наділені розумом люди, які знають, що найвища досконалість і мета життя — це досягнути Господа Вішну, знайти корінь дерева, яке називається проявленим космосом. Про те, що людина повинна виконувати таку реґламентовану діяльність ясно сказано і в «Бгаґаватам» та «Бгаґавад-ґіті». Нетямущі люди не розуміють, що їхній справжній інтерес полягає в тому, щоб пізнати Вішну. «Бгаґаватам» (7.5.30-32) каже:
матір на кр̣шн̣е паратах̣ свато ва̄
мітго ’бгіпадйета ґр̣ха-врата̄на̄м
ада̄нта-ґобгір віш́ата̄м̇ тамісрам̇
пунах̣ пунаш́ чарвіта-чарван̣а̄на̄м
мітго ’бгіпадйета ґр̣ха-врата̄на̄м
ада̄нта-ґобгір віш́ата̄м̇ тамісрам̇
пунах̣ пунаш́ чарвіта-чарван̣а̄на̄м
на те відух̣ сва̄ртга-ґатім̇ хі вішн̣ум̇
дура̄ш́айа̄ йе бахір-артга-ма̄нінах̣
андга̄ йатга̄ндгаір упанійама̄на̄с
те ’піш́а-тантрйа̄м уру-да̄мні баддга̄х̣
дура̄ш́айа̄ йе бахір-артга-ма̄нінах̣
андга̄ йатга̄ндгаір упанійама̄на̄с
те ’піш́а-тантрйа̄м уру-да̄мні баддга̄х̣
наіша̄м̇ матіс та̄вад урукрама̄н̇ґгрім̇
спр̣ш́атй анартга̄паґамо йад-артгах̣
махійаса̄м̇ па̄да-раджо-’бгішекам̇
нішкін̃чана̄на̄м̇ на вр̣н̣іта йа̄ват
спр̣ш́атй анартга̄паґамо йад-артгах̣
махійаса̄м̇ па̄да-раджо-’бгішекам̇
нішкін̃чана̄на̄м̇ на вр̣н̣іта йа̄ват
«Люди, які твердо вирішили згноїти себе в ямі примарного матеріального щастя, не можуть усвідомити Крішну, ні слухаючи настанови вчителів, ні намагаючись пізнати свою природу, ні влаштовуючи загальні наради. Неприборкані чуття затягують їх до найтемніших областей невігластва, і вони в божевільному шалі тільки те й роблять, що «жують пережоване».
З головою поринаючи в цю безглузду діяльність, вони не розуміють, що найвища мета людського життя — це досягнути Вішну, Господа проявленого космосу. Через це, борячись за існування, вони скеровують свої зусилля в неправильному напрямку і розвивають суто матеріалістичну цивілізацію, що підпорядкована зовнішній енерґії Господа. Вони йдуть за так само безтямними вождями, наче сліпці, що йдуть за іншим сліпцем і всі разом падають у канаву.
Таких вбогих на розум людей ніяк не приваблюють діяння Всевишнього Владики, що єдиний може врятувати їх від наслідків їхньої нерозсудливої діяльності. Так триватиме доти, доки вони не схаменуться і не почнуть прислухатися до настанов великих душ, цілковито вільних від прив’язаності до матерії».
У «Бгаґавад-ґіті» Господь просить кожну істоту облишити всі свої інші обов’язки та заняття і повністю присвятити себе арчані, тобто діяльності, покликаній задовольнити Господа. Однак арчана майже нікого не приваблює. Люди більшою чи меншою мірою приваблюються до діяльності, яка являє собою бунт проти влади Верховного Господа. Практика ґ’яни та йоґи також являють собою непрямий виклик владі Верховного Господа. Немає іншої діяльності, яка б приносила людині справжнє благо, за винятком арчани. Ґ’яну і йоґу можна прийняти як духовну практику тільки тоді, коли вони становлять частину арчани і спрямовані на досягнення вищої мети, Господа Вішну. У всіх інших випадках ці системи не являють собою прийнятного духовного шляху. Отже, висновок зі сказаного полягає в тому, що тільки віддані Господа гідні зватися людьми, які заслуговують звільнення. Всі інші просто борються за існування, але їхня праця повністю марна, бо не дає їм справжнього блага.