Шрімад-бгаґаватам (бгаґавата пурана) 3.5.7
Текст
кшема̄йа карма̄н̣й авата̄ра-бгедаіх̣
мано на тр̣пйатй апі ш́р̣н̣вата̄м̇ нах̣
суш́лока-маулеш́ чаріта̄мр̣та̄ні
Послівний переклад
крід̣ан — проявляючи розваги; відгатте — Він проводить; двіджа — двічінароджених; ґо — корів; сура̄н̣а̄м — півбогів; кшема̄йа — для добра; карма̄н̣і — трансцендентні діяння; авата̄ра — втілення; бгедаіх̣ — по-різному; манах̣ — розум; на — ніколи; тр̣пйаті — вдовольняє; апі — хоча; ш́р̣н̣вата̄м — постійно слухаючи; нах̣ — нас; су-ш́лока — благословенного; маулех̣ — Господа; чаріта — якості; амр̣та̄ні — неминущі.
Переклад
Розкажи, будь-ласка, також про благословенні діяння Господа в Його різних втіленнях, які Він вершив задля добра двічінароджених, корів та півбогів. Хоча ми постійно слухаємо розповіді про Його трансцендентні діяння, розум наш ніколи не насичується ними.
Коментар
ПОЯСНЕННЯ: Господь втілюється у всесвіті в різних формах: Матс’ї, Курми, Варахи чи Нрісімхи, і задля добра двічінароджених, корів і півбогів являє Свої трансцендентні діяння. Господь особисто турбується про двічінароджених, тобто цивілізованих людей. Цивілізована людина — це людина, яка народжується двічі. Жива істота народжується в цьому світі внаслідку поєднання осіб чоловічої й жіночої статі. Людина з’являється на світ внаслідку поєднання батька й матері, але цивілізована людина народжується ще раз — дістаючи спілкування з духовним вчителем, що стає її дійсним батьком. Батько й мати матеріального тіла дають народження тільки один раз, а в наступному житті батьками живої істоти може бути інша пара. Але істинний духовний вчитель, представник Господа, — вічний батько, адже обов’язок духовного вчителя полягає в тому, щоб провадити учня до духовного спасіння, остаточної мети життя. Отже, цивілізована людина повинна народитися двічі, бо інакше вона нічим не ліпша за тварин.
Корова — це дуже корисна тварина, бо її молоко потрібне для вдосконалення людського тіла. Тіло можна підтримувати будь-якими продуктами, але коров’яче молоко конче потрібне для розвитку тонких тканин людського мозку, які дозволяють збагнути тонкощі трансцендентного знання. Цивілізована людина харчується їжею з фруктів, овочів, зерна, цукру та молока. Бик допомагає у рільникові вирощувати збіжжя тощо і тому в якомусь розумінні також є батьком людини, тоді як корова — мати, тому що годує людину молоком. Отже, цивілізованість людини передбачає, що вона повинна всіляко піклуватися про биків та корів.
Півбоги, чи живі істоти, які живуть на вищих планетах, в усьому набагато перевершують людей. Їхні умови для життя незрівнянно кращі за земні і вони живуть куди розкішніше за людей. Але всі вони віддані Господа. Господь втілюється в різних формах — як риба, черепаха, вепр чи поєднання людини й лева, — щоб захистити цивілізованих людей, корів і півбогів, що безпосередньо відповідають за створення у суспільстві відповідних умов для поступового самоусвідомлення. Все матеріальне творіння влаштоване так, щоб дати зумовленим душам можливість для самоусвідомлення. Тих, хто користається з цієї можливості, називають півбогом чи цивілізованою людиною. Що ж до корів, то вони допомагають людині підтримувати такий піднесений спосіб життя.
Всі Господні розваги, в яких Він піклується про двічінароджених цивілізованих людей, корів і півбогів, цілковито трансцендентні. Люди мають природну схильність слухати цікаві історії та розповіді, і тому у світі видають так багато книжок, журналів та газет, щоб задовольнити запити розвиненої душі. Але звичайні літературні твори набридають уже після одного прочитання, і читати їх знову й знову нецікаво. Газети, наприклад, читають щонайбільше одну годину, а тоді викидають у смітник. І так само швидко втрачає привабливість будь-яка інша світська література. Але краса трансцендентних творів, як оце «Бгаґавад-ґіта» чи «Шрімад-Бгаґаватам», в тому, що вони ніколи не старіють. Цивілізовані люди читають їх уже впродовж останніх п’ятьох тисяч років, і вони не втрачають своєї свіжості. Для знавців та відданих вони залишаються вічно свіжими. Такі віддані, як Відура, не відчувають пересичення, навіть коли щоденно повторюють вірші «Бгаґавад-ґіти» й «Шрімад-Бгаґаватам». До зустрічі з Майтреєю Відура вже мав нагоду почути розповідь про Господні розваги багато разів, але все одно він хотів почути ці самі оповіді ще раз, тому що ніколи не міг насититися ними. Така трансцендентна природа славетних діянь Господа.