ШБ 3.5.45

ПОЯСНЕННЯ: Як сказано у «Бгаґавад-ґіті» (18.61), Господь перебуває у серці кожного. Тому було б цілком природно, якби кожен бачив Господа принаймні у своєму серці. Але люди, які покрили свій внутрішній зір зовнішньою діяльністю, неспроможні побачити Господа. В існуванні чистої душі, що її ознакою є свідомість, може легко пересвідчитись навіть звичайна людина, тому що свідомість пронизує все тіло. Система йоґи, яку описано в «Бгаґавад-ґіті», призначена для того, щоб зосередити розумову діяльність на внутрішньому світі і таким чином побачити в собі лотосові стопи Господа. Однак існує чимало так званих йоґів, яким байдуже про Господа і яких цікавить лише свідомість. Осягнути природу свідомості    —    це для них вершина самопізнання. Цю природу свідомості «Бгаґавад-ґіта» розкриває лиш за кілька хвилин, а так звані йоґи, через свої образи лотосових стіп Господа, витрачають на її пізнання роки за роками. Найгірша образа    —    це заперечувати, що Господь існує окремо від індивідуальної душі, або вважати, що Господь і індивідуальна душа суть одне. Хибно інтерпретуючи теорію відображення, імперсоналісти помилково вважають індивідуальну свідомість за верховну свідомість.

Теорію відображень Всевишнього може без труднощів зрозуміти будь-яка щира людина. Коли небо відображається у воді, в ній можна побачити як небо, так і зірки, але це не означає, що небо і зірки суть одне й те саме. Зірки становлять частину неба і тому не можуть зрівнятися з сукупним цілим. Небо    —    це сукупне ціле, а зірки    —    це частки. Вони аж ніяк не тотожні між собою. Трансценденталісти, котрі не визнають, що верховна свідомість існує окремо від індивідуальної, чинять таку саму образу, як і матеріалісти, що заперечують існування Бога взагалі.

Такі грішники неспроможні побачити в собі лотосові стопи Господа і навіть неспроможні побачити відданих Господа. Віддані Господа настільки милостиві, що мандрують усім світом, даруючи людям знання свідомості Бога. Однак такі гріховні блюзніри позбавляють себе нагоди скористатися товариством відданих. Разом з тим, звичайна людина, яка не ображає Господа, відразу ж відчуває на собі благословенний вплив спілкування з відданими. Це ілюструє захоплива історія про зустріч мисливця і Деварші Наради. Лісовий мисливець був великий грішник, не чинив свідомих образ. Поява Наради відразу ж вплинула на нього, і він погодився стати на шлях відданого служіння, покинувши домашній затишок. Натомість Налакувара й Маніґріва, дарма що небожителі, чинили образи, і тому їм довелося зазнати кари, ставши в наступному житті деревами. Щоправда, з милості відданого Господь згодом визволив їх із цього становища. Блюзнірам не залишається нічого іншого, як чекати милості відданих. Тільки отримавши милість відданих, вони будуть гідні побачити в собі лотосові стопи Господа. Але їхні образи і груба матеріалістичність не дає їм побачити навіть Господніх відданих. Своєю зовнішньою діяльністю вони знищують у собі внутрішнє бачення. Онак віддані Господа не беруть до уваги образ, які чинять у своїй грубо-фізичній чи тонко-матеріальній діяльності позбавлені розуму люди. Господні віддані, не вагаючись, і далі несуть усім цим грішникам благословенний дар відданості. Така природа відданих.