Шрімад-бгаґаватам (бгаґавата пурана) 3.5.40
Текст
та̄па-трайен̣а̄бгіхата̄ на ш́арма
а̄тман лабганте бгаґавам̇с тава̄н̇ґгрі-
ччга̄йа̄м̇ са-відйа̄м ата а̄ш́райема
Послівний переклад
дга̄тах̣ — о батько; йат — тому що; асмін — в цьому; бгаве — матеріальному світі; іш́а — Господи; джіва̄х̣ — живі істоти; та̄па — нещастями; трайен̣а — трьома; абгіхата̄х̣ — завжди стурбовані; на — ніколи; ш́арма — у щасті; а̄тман — «я»; лабганте — досягають; бгаґаван — Боже-Особо; тава — Твої; ан̇ґгрі-чга̄йа̄м — тінь Твоїх стіп; са-відйа̄м — сповнених знання; атах̣ — здобуваємо; а̄ш́райема — притулок.
Переклад
Батько, Господи, Боже-Особо, живі істоти в матеріальному світі ніколи не знають щастя, тонучи в троїстих стражданнях. Тому вони шукають притулку в затінку Твоїх сповнених знання лотосових стіп, і ми також віддаємося під їхніх притулок.
Коментар
ПОЯСНЕННЯ: Шлях відданого служіння не є ні сентиментальністю, ні матеріальною діяльністю. Це шлях істини, яким жива істота може прийти до трансцендентного щастя свободи від троїстих матеріальних страждань: страждань, які постають від тіла й розуму, від інших живих істоти і від стихійних лих. Всі, кого зумовлює матеріальне буття, — чи це тварина, чи це людина, чи півбог, чи птах, — змушені зазнавати страждань адг’ятміка (тілесних чи психічних), адгібаутіка (через інших істот) та адгідайвіка (через труднощі, яких завдають надприродні сили). Все щастя таких істот зводиться до тяжкої боротьби за полегшення злигоднів зумовленого життя. Але порятунок від цього один — віддатися під захист лотосових стіп Верховного Бога-Особи.
Безперечно, цілком справедливе також твердження про те, що без істинного знання неможливо звільнитися від матеріальних страждань. Однак лотосові стопи Господа сповнені трансцендентного знання, тому їхній захист задовольняє і цю потребу. Ми вже обговорювали це в Першій пісні (1.2.7):
бгакті-йоґах̣ прайоджітах̣
джанайатй а̄ш́у ваіра̄ґйам̇
джн̃а̄нам̇ ча йад ахаітукам
Людина, яка виконує віддане служіння Ва̄судеві, Богові-Особі, не залишається без досконалого знання. Господь Сам проганяє з серця відданого темряву незнання. Він підтверджує це в «Бгаґавад-ґіті» (10.10):
бгаджата̄м̇ пріті-пӯрвакам
дада̄мі буддгі-йоґам̇ там̇
йена ма̄м упайа̄нті те
Умоглядне філософствування не може врятувати від троїстих страждань матеріального існування. Здобувати тільки знання, не віддаючись Господу, — це просто марнування дорогоцінного часу.