ШБ 3.5.31

ПОЯСНЕННЯ: Головна функція оманного его    —    породжувати безбожність. Коли істота забуває своє природне становище вічно підпорядкованої частки Верховного Бога-Особи і шукає щастя незалежно від Господа, вона вдається, головно, до двох типів діяльності. Насамперед вона намагається своїм трудом заробити якісь плоди для власного зиску і задоволення чуттів. А тоді, після тривалих зусиль розчарувавшись у корисливій діяльності, вона стає умоглядним філософом і вважає себе рівною Богові. Оманна ідея злиття з Господом    —    це остання пастка ілюзорної енерґії, яка, покриваючи свідомість живої істоти оманним его, тримає її в рабстві забуття.

Найліпший засіб звільнення з пазурів оманного его    —    це позбутися звички будувати умоглядні здогади щодо Абсолютної Істини. Треба твердо усвідомити, що умоглядне філософствування сповненого вад егоїста ніколи не приведе його до пізнання Абсолютної Істини. Абсолютну Істину, Верховного Бога-Особу, можна пізнати тільки одним способом    —    з усією покорою та любов’ю слухаючи оповіді про Нього від достовірної особи, яка володіє знанням і представляє дванадцять згаданих у «Шрімад-Бгаґаватам» великих авторитетів. Тільки той, хто докладає зусиль на цьому шляху, має змогу подолати ілюзорну енерґію Господа. Для всіх інших, як каже «Бгаґавад-ґіта» (7.14), вона нездоланна.