ШБ 3.5.2
Devanagari
विदुर उवाच
सुखाय कर्माणि करोति लोको
न तै: सुखं वान्यदुपारमं वा ।
विन्देत भूयस्तत एव दु:खं
यदत्र युक्तं भगवान् वदेन्न: ॥ २ ॥
सुखाय कर्माणि करोति लोको
न तै: सुखं वान्यदुपारमं वा ।
विन्देत भूयस्तत एव दु:खं
यदत्र युक्तं भगवान् वदेन्न: ॥ २ ॥
Verse text
відура ува̄ча
сукга̄йа карма̄н̣і кароті локо
на таіх̣ сукгам̇ ва̄нйад-упа̄рамам̇ ва̄
віндета бгӯйас тата ева дух̣кгам̇
йад атра йуктам̇ бгаґава̄н ваден нах̣
сукга̄йа карма̄н̣і кароті локо
на таіх̣ сукгам̇ ва̄нйад-упа̄рамам̇ ва̄
віндета бгӯйас тата ева дух̣кгам̇
йад атра йуктам̇ бгаґава̄н ваден нах̣
Synonyms
відурах̣ ува̄ча — Відура сказав; сукга̄йа — для досягнення щастя; карма̄н̣і — корисливі дії; кароті — кожен робить; локах̣ — у цьому світі; на — ніколи; таіх̣ — такими діями; сукгам — щастя; ва̄ — чи; анйат — інакше; упа̄рамам — насичення; ва̄ — чи; віндета — здобуває; бгӯйах̣ — навпаки; татах̣ — такими діями; ева — певно; дух̣кгам — нещастя; йат — те, що; атра — за цих обставин; йуктам — правильний шлях; бгаґава̄н — о великий; вадет — нехай милостиво просвітить; нах̣ — нас.
Translation
Відура сказав: О великий мудрецю, хоча всі в цьому світі трудяться задля того, щоб здобути щастя, ніхто не може ні наситити свої бажання, ні потамувати свої страждання. Навпаки, своїми діями люди тільки погіршують своє становище. Тому, будь-ласка, навчи нас, як треба жити, щоб справді бути щасливим.
Purport
ПОЯСНЕННЯ: Відура задав Майтреї запитання загального плану, хоча його первісний намір був інакший. Уддгава попрохав Відуру звернутись до Майтреї і розпитатися в нього про все пов’язане з Господом, Його іменем, славою, якостями, образом, іграми, оточенням тощо. Тому було б природно, якби, прийшовши до Майтреї, запитав тільки про Господа. Але Відура за своїм природним смиренням не став відразу запитувати про Господа, а спочатку запитав про те, що має велике значення для звичайної людини. Звичайна людина не може зрозуміти Господа. Спочатку їй треба усвідомити становище, в якому вона перебуває під впливом ілюзорної енерґії. Під впливом ілюзії людина гадає, що може своєю корисливою працею здобути собі щастя, але насправді вона лише дедалі більше заплутується у сітях своїх вчинків та їхніх наслідків, тимчасом як проблеми життя залишаються нерозв’язані. Це влучно описано словами однієї пісні: «Прагнучи зажити щастя, я збудував цей будинок. Та, на жаль, всі мої сподівання на щастя пішли прахом, бо дім несподівано згорів». Так діють закони природи. Кожен у цьому світі надіється за допомогою своїх планів зажити щастя, але закони природи з невблаганною жорстокістю обертають всі ці плани у попіл. Ніякі задуми не дарують щастя корисливому трудівнику, і його ненаситна спрага щастя залишається непотамована.