Шрімад-бгаґаватам (бгаґавата пурана) 3.28.36

Текст

со ’пй етайа̄ чарамайа̄ манасо нівр̣ттйа̄
тасмін махімнй авасітах̣ сукга-дух̣кга-ба̄хйе
хетутвам апй асаті картарі дух̣кгайор йат
сва̄тман відгатта упалабдга-пара̄тма-ка̄шт̣гах̣

Послівний переклад

сах̣ — йоґ; апі — більше того; етайа̄ — цим; чарамайа̄ — остаточним; манасах̣ — розуму; нівр̣ттйа̄ — припиненням матеріальної діяльності в рамках причинно-наслідкових зв’язків; тасмін — в його; махімні — найвищій славі; авасітах̣ — утверджений; сукга-дух̣кга-ба̄хйе — поза щастям і стражданням; хетутвам — причина; апі — справді; асаті — породження невігластва; картарі — в оманному его; дух̣кгайох̣ — насолоди і страждання; йат — що; сва-а̄тман — своєму єству; відгатте — приписує; упалабдга — усвідомив; пара-а̄тма — Бога-Особи; ка̄шт̣гах̣ — найвищу істину.

Переклад

Досягнувши цього найвищого трансцендентного рівня, розум звільняється від усіх матеріальних дій та їхніх наслідків і утверджується в своїй справжній величі, трансцендентний до матеріальних уявлень про щастя і нещастя. Тепер йоґ пізнає свої істинні стосунки з Верховним Богом-Особою. Він усвідомлює, що насолода і біль, а також їхні поєднання, які він раніше вважав за свої власні відчуття, виникають під впливом оманного его, породження невігластва.

Коментар

ПОЯСНЕННЯ: Забуття своїх стосунків із Верховним Богом-Особою — це результат впливу невігластва. Практикою йоґи це невігластво можна викорінити й перестати вважати себе за незалежного від Верховного Господа. Насправді живу істоту пов’язують із Господом стосунки любові. Призначення живої істоти полягає в тому, щоб виконувати трансцендентне любовне служіння Господу. Забуття цих солодких стосунків називається невіглаством, а коли жива істота занурюється в невігластво, три ґуни матеріальної природи спонукають її вважати себе володарем насолоди. Коли розум відданого очищується і він усвідомлює, що свої треба упогодити свої бажання з бажаннями Верховного Бога-Особи, він досягнув трансцендентного рівня досконалості, на якому не існує матеріального відчуття страждання і щастя.

Поки істота діятиме самостійно, вона залишатиметься у владі матеріальних відчуттів так званого щастя і нещастя. Насправді тут щастя немає. Як у діях божевільного немає ніякого щастя, так само оманні всі уявні поняття про щастя і нещастя на рівні матеріальної діяльності. В цьому світі все сповнене страждання.

Коли розум приведено в гармонію з бажаннями Господа, людина досягнула трансцендентного рівня. Причина невігластва полягає в прагненні панувати над матеріальною природою, а коли прагнення повністю згасає і всі бажання перебувають у злагоді з бажаннями Верховного Господа, людина досягнула досконалості — упалабдга-пара̄тма-ка̄шт̣гах̣. Упалабдга означає «усвідомлення». Якщо є усвідомлення, то неодмінно мусить бути індивідуальність. Справжнє усвідомлення приходить на рівні досконалості і звільнення. Нівр̣ттйа̄ означає, що жива істота зберігає свою індивідуальність. Її єдність із Верховним Господом полягає в тому, що вона знаходить своє щастя в щасті Господа. У Верховному Господі немає нічого, крім щастя. А̄нандамайо ’бгйа̄са̄т — Господь за природою сповнений трансцендентного щастя. Єдність із Верховним Господом на рівні звільнення означає, що істота не відчуває нічого іншого, крім щастя. Але індивідуальність існує далі, бо інакше тут не вжито б слова упалабдга, яке вказує на індивідуальне усвідомлення трансцендентного щастя.