ШБ 3.28.22

यच्छौचनि:सृतसरित्प्रवरोदकेन
तीर्थेन मूर्ध्‍न्‍यधिकृतेन शिव: शिवोऽभूत् ।
ध्यातुर्मन:शमलशैलनिसृष्टवज्रं
ध्यायेच्चिरं भगवतश्चरणारविन्दम् ॥ २२ ॥
йач-чгауча-ніх̣ср̣та-саріт-правародакена
тіртгена мӯрдгнй адгікр̣тена ш́івах̣ ш́іво ’бгӯт
дгйа̄тур манах̣-ш́амала-ш́аіла-ніср̣шт̣а-ваджрам̇
дгйа̄йеч чірам̇ бгаґаваташ́ чаран̣а̄равіндам

Synonyms

йатлотосові стопи Господа; ш́аучаомиваючи; ніх̣ср̣таллється; саріт-правараҐанґи; удакенаводою; тіртгенасвятою; мӯрдгніна голову; адгікр̣тенаприймаючи; ш́івах̣Господь Шіва; ш́івах̣благословенний; абгӯтстав; дгйа̄тух̣того, хто медитує; манах̣в розумі; ш́амала-ш́аілагора гріха; ніср̣шт̣азапущену; ваджрамблискавку; дгйа̄йетповинен медитувати; чірамдовго; бгаґаватах̣Господа; чаран̣а-аравіндамна лотосові стопи.

Translation

Благословенний Господь Шіва став ще більш благословенним, підставивши голову під святі води Ґанґи, що являє собою воду, якою омито лотосові стопи Господа. Стопи Господа, наче блискавки, розбивають на шматки гори гріха в розумі відданого, що медитує на них. Тому треба протягом тривалого часу медитувати на лотосові стопи Господа.

Purport

ПОЯСНЕННЯ: Цей вірш згадує про високе становище Господа Шіви. Імперсоналісти запевняють, що Абсолютна Істина не має форми і що тому можна собі з однаковим успіхом уявляти або форму Вішну, або форму Господа Шіви, або богині Дурґи, або їхнього сина Ґанеші. Проте насправді Верховний Бог-Особа    —    це найвищий повелитель усіх. У «Чайтан’я-чарітамріті» (Аді 5.142) сказано: екале іш́вара кр̣шн̣а а̄ра саба бгр̣тйа    —    Верховний Господь    —    це Крішна, а всі інші, включно з Господом Шівою і Господом Брахмою, вже й не згадуючи інших півбогів,    —    це слуги Крішни. Про те саме йдеться в цьому вірші. Господь Шіва завдячує своїм важливим становищем тому, що йому на голову спадає вода Ґанґи, якою омито стопи Господа Вішну. У «Харі-бгакті-віласі» Санатани Ґосвамі сказано, що кожен, хто ставить на один рівень Верховного Господа і півбогів, включно з Господом Шівою та Господом Брахмою, відразу ж стає пашанді, атеїстом. Ми ніколи не повинні вважати, що Верховний Господь Вішну існує на тому самому рівні, що й півбоги.
Інший важливий момент, згаданий у цьому вірші, полягає в тому, що розум зумовленої душі, від непам’ятних часів занурений у матеріальну енерґію, нагромаджує в собі гори бруду у формі бажання панувати над матеріальною природою. Хоча цей бруд схожий на гору, гора розсипається на порох під ударом блискавки. Медитація на лотосові стопи Господа, наче блискавка, розбиває гору бруду в розумі йоґа. Якщо йоґ бажає розбити в порох гору бруду в своєму розумі, він повинен зосередитися на лотосових стопах Господа і не вигадувати собі ніякої порожнечі й нічого безособистісного. Нагромаджений бруд схожий на тверду гору, і тому треба медитувати на лотосові стопи Господа протягом тривалого часу. Однак ті, хто звик думати про лотосові стопи Господа повсякчасно, медитують на них зовсім з інших причин. Віддані так зосереджуються на лотосових стопах Господа, що не думають ні про що інше. Ті, хто практикує йоґу, повинні медитувати на лотосові стопи Господа протягом тривалого часу і дотримуватися реґулівних засад, приборкуючи таким чином свої чуття.
У цьому вірші ясно сказано: бгаґаваташ́ чаран̣а̄равіндам    —    треба медитувати на лотосові стопи Господа. Майаваді гадають, що можна медитувати на лотосові стопи Господа Шіви, чи Господа Брахми, чи богині Дурґи і так само досягнути звільнення, але це не так. Тут конкретно сказано: бгаґаватах̣. Бгаґаватах̣ означає «Верховного Бога-Особи, Вішну», і нічого іншого. Також варто відзначити в цьому вірші слова ш́івах̣ ш́іво ’бгӯт. За своєю природою Господь Шіва завжди великий і благословенний, але, підставивши свою голову під води Ґанґи, що спливають з лотосових стіп Господа, він став ще більш благословенний і досягнув ще вищого становища. Це підкреслює могутність лотосових стіп Господа. Вплив лотосових стіп Господа звеличує навіть Господа Шіву, тому що вже казати за інших, звичайних живих істот.