ШБ 3.26.55

घ्राणाद्वायुरभिद्येतामक्षिणी चक्षुरेतयो: ।
तस्मात्सूर्यो न्यभिद्येतां कर्णौ श्रोत्रं ततो दिश: ॥ ५५ ॥
ґгра̄н̣а̄д ва̄йур абгідйета̄м
акшін̣і чакшур етайох̣
тасма̄т сӯрйо нйабгідйета̄м̇
карн̣ау ш́ротрам̇ тато діш́ах̣

Synonyms

ґгра̄н̣а̄тз чуття нюху; ва̄йух̣бог вітру; абгідйета̄мз’явився; акшін̣ідва ока; чакшух̣чуття зору; етайох̣в них; тасма̄тз того; сӯрйах̣бог Сонця; нйабгідйета̄мз’явився; карн̣аудва вуха; ш́ротрамчуття слуху; татах̣з того; діш́ах̣панівні божества сторін світу.

Translation

За чуттям нюху з’явився бог вітру, панівне божество цього чуття. Потім у всесвітній формі проявилися очі, а в них    —    чуття зору. За цим чуттям з’явився також бог Сонця, його панівне божество. Далі у всесвітній формі проявилися вуха, а в них    —    чуття слуху, за яким з’явилися Діґ-девати, панівні божества сторін світу.

Purport

ПОЯСНЕННЯ: Ці вірші описують, як проявляються різні частини всесвітньої форми Господа і як проявляються панівні божества цих частин тіла. Як дитина в лоні матері поступово розвиває різні частини тіла, так всесвітня форма Господа у лоні всесвіту дає початок різним елементам творіння. Одне за одним з’являються різні чуття, і разом з кожним із них з’являється його панівне божество. У цьому вірші «Шрімад-Бгаґаватам», як і в «Брахма-самхіті», підтверджено, що Сонце з’явилося після появи очей всесвітньої форми Господа. Сонце пов’язане з очима всесвітньої форми. «Брахма-самхіта» теж називає Сонце оком Верховного Бога-Особи, Крішни: йач-чакшур еша савіта̄. Савіта̄ означає «Сонце». Сонце являє собою око Верховного Бога-Особи. Насправді все постає на світ тільки завдяки тому, що зароджується у всесвітньому тілі Верховного Бога-Особи. Матеріальна природа лише постачає для цього матеріал. Творення відбувається завдяки Верховному Господу, про що сказано також у «Бгаґавад-ґіті» (9.10): майа̄дгйакшен̣а пракр̣тіх̣ сӯйате са-чара̄чарам    —    «Під Моїм наглядом матеріальна природа творить все рухоме й нерухоме в космічному прояві».