ШБ 3.25.10

ПОЯСНЕННЯ: Оманне его, під впливом якого істота ототожнює себе з тілом і привласнює собі все, що з ним пов’язане, зветься майа. У п’ятнадцятій главі «Бгаґавад-ґіти» Господь каже: «Я перебуваю в серці кожного, і пам’ять та забуття походять від Мене». Девахуті зазначає, що, коли жива істота в ілюзії ототожнює себе з тілом і прив’язується до пов’язаної з тілом власності, це також відбувається під наглядом Господа. Чи означає це, що Господь обділяє деяких, одних залучаючи до відданого служіння Собі, а інших занурюючи в гонитву за чуттєвими насолодами? Якби це було так, це була б несправедливість з боку Верховного Господа. Насправді Господь так не чинить. Майа бере в полон живу істоту лише тоді, коли та забуває про своє істинне природне становище вічного слуги Господа і хоче натомість насолоджуватися сама, задовольняючи свої власні чуття. Коли майа бере живу істоту в полон, це проявляється в тому, що істота хибно ототожнює себе з тілом і прив’язується до всіх речей, які цьому тілу належать. В цьому проявляється вплив майі, а що майа служить Господу, це непрямо становить дію Господа. Господь дуже милостивий, коли хтось хоче забути Його і насолоджуватися матеріальним світом, Господь дає йому для цього всі можливості    —    не Сам особисто, а за посередництвом Своєї матеріальної енерґії. А що матеріальна енерґія належить Господу, це означає, що можливість забути про Господа непрямо походить від Самого Господа. Тому Девахуті каже: «Я занурилася в гонитву за чуттєвими насолодами також з Твого дозволу. Тож тепер, будь ласка, звільни мене від цього рабства».

З милості Господа істота отримує дозвіл насолоджуватися матеріальним світом, а коли вона розчаровується і матеріальні втіхи стають їй осоружними, коли вона щиро віддається лотосовим стопам Господа, Господь милостиво звільняє її від рабства. Тому Крішна каже в «Бгаґавад-ґіті»: «Спочатку віддайся, а тоді Я візьму тебе під Свою опіку і звільню від усіх наслідків гріховної діяльності». Гріховна діяльність    —    це вся діяльність, яку жива істота виконує не пам’ятаючи про свої стосунки з Господом. Дії, які приводять до матеріальної насолоди в цьому світі і які вважають доброчесними, також становлять гріх. Наприклад, іноді людина дає милостиню жебраку, розраховуючи отримати назад вчетверо більше. Пожертви, зроблені з розрахунку отримати щось назад, належать до милостині в категорії ґуни страсті. Всі дії в цьому світі відбуваються під впливом ґун матеріальної природи, і тому будь-яка діяльність, не пов’язана з відданим служінням Господу, гріховна. Через свої гріхи ми іноді спокушаємося ілюзією матеріальної прив’язаності і думаємо: «Я    —    тіло». Своє тіло я вважаю собою, а те, що тілу належить, я вважаємо «моїм». Девахуті попрохала Господа Капілу звільнити її від цього рабства оманного самоототожнення і оманного почуття власності.