ШБ 3.24.13

ПОЯСНЕННЯ: Особливий наголос у цьому вірші стоїть на двох словах: пітарі та ґурох̣. Син чи учень повинен коритися вказівкам духовного вчителя і батька без найменших вагань. Всі накази батька і духовного вчителя треба приймати не сперечаючись: «Так, повелителю». Учень чи син ні за яких обставин не повинен казати: «Це не правильно. Я не можу цього зробити». Сказати це означає впасти. Батько й духовний вчитель перебувають на одному рівні, тому що духовний вчитель    —    це другий батько. Людей, які належать до вищих класів, називають двіджа, тобто «двічінароджені». А народження без батька не буває. Першим народженням людина завдячує рідному батькові, а другим    —    духовному вчителю. Іноді батько і духовний вчитель    —    це одна й та сама особа, а іноді різні. В будь-якому разі, і наказ батька, і наказ духовного вчителя треба виконувати без вагань, негайно висловлюючи свою згоду. З ними не треба сперечатися. Ось що таке справжнє служіння батькові і духовному вчителю. Вішванатга Чакраварті Тгакура сказав, що кнаказ духовного вчителя становить життя й душу учня. Як жива істота не може відділити життя від тіла, так і учень не може відділити наказ духовного вчителя від свого життя. Учень, який так дотримується вказівок духовного вчителя, неодмінно досягне досконалості. Це підтверджено в Упанішадах, де сказано: «Тільки тим, хто непохитно вірить і в Верховного Бога-Особу, і в духовного вчителя, відкривається само собою весь смисл ведичного знання». З матеріального погляду людина може бути неграмотна, але якщо вона вірить у духовного вчителя і в Верховного Бога-Особу, смисл писань відразу їй відкривається.