ПОЯСНЕННЯ: Кардама Муні підбадьорює свою дружину, кажучи їй не побиватися і не клясти свою долю, тому що від неї мав з’явитися Сам Верховний Бог-Особа у формі Свого втілення.

ПОЯСНЕННЯ: Для того, щоб піднятися на вищий духовний рівень чи здобути милість Господа, треба оволодіти собою, тобто обмежити себе в чуттєвих насолодах і дотримуватися всіх релігійних приписів та засад. Без аскези, покути і принесення в жертву своїх статків, неможливо здобути милість Верховного Господа. Кардама Муні порадив дружині: «Ти повинна присвятити себе відданому служінню, виконуючи аскези, дотримуючись релігійних приписів і роздаючи пожертви. Тоді Верховний Господь, задоволений тобою, прийде як твій син».

When the Supreme Personality of Godhead comes to disseminate spiritual knowledge for the benefit of all people, He generally descends as the son of a devotee, being pleased by the devotee’s devotional service. The Supreme Personality of Godhead is the father of everyone. Therefore no one is His father, but by His inconceivable energy He accepts some of the devotees as His parents and descendants. It is explained here that spiritual knowledge vanquishes the knot of the heart. Matter and spirit are knotted by false ego. This identification of oneself with matter, which is called hṛdaya-granthi, exists for all conditioned souls, and it becomes more and more tightened when there is too much affection for sex life. The explanation was given by Lord Ṛṣabha to His sons that this material world is an atmosphere of attraction between male and female. That attraction takes the shape of a knot in the heart, and by material affection it becomes still more tight. For people who hanker after material possessions, society, friendship and love, this knot of affection becomes very strong. It is only by brahma-bhāvana — the instruction by which spiritual knowledge is enhanced — that the knot in the heart is cut to pieces. No material weapon is needed to cut this knot, but it requires bona fide spiritual instruction. Kardama Muni instructed his wife, Devahūti, that the Lord would appear as her son and disseminate spiritual knowledge to cut the knot of material identification.

ПОЯСНЕННЯ: Так можна пізнати дух. Людина повинна отримати настанови істинного духовного вчителя. Кардама Муні був чоловіком Девахуті, але, давши їй настанови про те, як досягнути духовної досконалості, він природно став для неї також і духовним вчителем. Відомо багато прикладів того, як чоловік стає духовним вчителем. Господь Шіва також є духовним вчителем своєї дружини, Парваті. Чоловік повинен володіти достатнім духовним знанням, щоб стати духовним вчителем дружини і навчати її науки свідомості Крішни. Жінка, або стрі, переважно має менше розуму, ніж чоловік, тому, якщо чоловік наділений достатньою мудрістю, дружина дістає чудову можливість розвинути духовне знання.

Тут ясно сказано (самйак ш́раддга̄йа), що треба приймати повчання духовного вчителя з великою вірою і з великою вірою служити йому. Шріла Вішванатга Чакраварті Тгакура у своєму коментарі до «Бгаґавад-ґіти» підкреслює важливість настанов духовного вчителя. Наказ духовного вчителя треба цінувати більше, ніж своє життя. Чи досягнув учень звільнення, чи ні, він повинен з великою вірою виконувати настанови духовного вчителя.

Також тут сказано, що Господь перебуває в серці кожної істоти. Господа не треба шукати десь зовні, Він уже перебуває в серці. Треба просто з непохитною вірою зосередитися на поклонінні Господу, згідно з настановами істинного духовного вчителя, і наші зусилля увінчаються успіхом. Також треба зрозуміти, що Верховний Бог-Особа не з’являється так, як з’являється звичайна дитина    —    Він з’являється таким, який Він є. Як сказано в «Бгаґавад-ґіті», Він з’являється за допомогою Своєї внутрішньої енерґії, атма-майі. І коли Він з’являється? Він з’являється тоді, коли відданий задовольняє Його своїм поклонінням. Віддана може попрохати Господа, щоб Господь з’явився як її син. Господь уже перебуває в серці відданої, тому якщо Він народжується з лона тої чи іншої відданої, це не означає, що вона стала Його матір’ю в матеріальному розумінні цього слова. Він завжди супроводжує Свою віддану, але для того, щоб задовольнити її, Він з’являється як її син.

ПОЯСНЕННЯ: Тут чітко сказано, що Господь    —    завжди Верховний Бог-Особа, навіть якщо Він з’являється як син Кардами Муні. Вогонь завжди присутній у дереві, і за допомогою певного методу його можна розпалити. Так само, Бог пронизує все. Він присутній скрізь, і тому, володіючи здатністю проявлятися будь-де, Він з’явився в сім’ї Свого відданого. Як звичайна жива істота з’являється на світ, увійшовши в сім’я того чи іншого батька, так і Верховний Бог-Особа входить у сім’я Свого відданого і з’являється на світ як син цього відданого. Діючи таким чином, Він проявляє Свою повну незалежність, але це не означає, що Він звичайна жива істота, змушена увійти в певне лоно. Господь Нрісімха з’явився з колони палацу Хіран’якашіпу. Господь Вараха з’явився з ніздрі Брахми, а Господь Капіла з’явився з сім’я Кардами, але це не означає, що джерело Господньої появи    —    це колона палацу Хіран’якашіпу, ніздря Брахми, чи сім’я Кардами. Господь    —    завжди Господь. Бгаґава̄н мадгусӯданах̣    —    Він вбиває численних демонів, і завжди залишається Господом, навіть коли з’являється як син того чи іншого відданого. Варто відзначати в цьому вірші також слово ка̄рдамам, яке вказує на певну любов Господа до Кардами й Девахуті чи зв’язок із ними, встановлений завдяки їхньому відданому служінню. Але ми повинні стерегтися помилкового враження, буцімто Господь народився, як звичайна жива істота, з’явившись із сім’я Кардами Муні в лоні Девахуті.

ПОЯСНЕННЯ: Цей вірш дає зрозуміти, що на вищих планетах неба живуть істоти, які вміють безперешкодно пересуватися в повітрі. Ми також вміємо пересуватися в космосі, але ми повинні долати для цього безліч перешкод, чого не доводиться робити жителям вищих планет. Зі сторінок «Шрімад-Бгаґаватам» ми дізнаємося, що жителі планети Сіддгалока здатні безперешкодно пересуватися в космосі з одної планети на іншу. Всі вони осипали землю квітами, коли на ній народився Господь Капіла, син Кардами.

ПОЯСНЕННЯ: Брахму називають Сваямбгу, тому що він не народився від матеріального батька й матері. Він    —    перша жива істота. Він народився з лотоса, який виріс із черева Верховного Бога-Особи Ґарбгодакашаї Вішну. Тому його називають Сваямбгу, самонародженим.

ПОЯСНЕННЯ: У п’ятнадцятій главі «Бгаґавад-ґіти» сказано, що Господь Сам уклав «Веданта-сутру» і наділений її досконалим знанням. Філософію санкг’ї також виклав Верховний Бог-Особа, з’явившись як Капіла. Існує також самозванець Капіла, який розробив свою філософську систему санкг’ї, але його не слід плутати з Капілою, втіленням Бога. Капіла, син Кардами Муні, у Своїй філософській системі санкг’ї чітко пояснює не лише матеріальний світ, але й духовний світ також. Брахма дізнався про це, тому що він сварат, тобто здатний здобувати знання незалежно майже ні від кого. Його називають сварат, тому що йому не доводилося ходити вчитися в школі чи університеті, все знання він отримав із серця. Брахма    —    це перше живе створіння в цьому всесвіті, отож він не міг мати ніякого вчителя. Його вчителем став Сам Верховний Бог-Особа, що перебуває в серці кожної живої істоти. Брахма отримав знання прямо від Верховного Господа в своєму серці, тому його іноді називають сварат і аджа.

Варто звернути увагу на ще один важливий момент, висвітлений в цьому вірші. Саттвена̄м̇ш́ена    —    коли з’являється Верховний Бог-Особа, Він приносить із Собою все Своє оточення, серед яког Він живе на Вайкунтзі. Це означає, що і Його ім’я, і Його форма, і Його якості, і Його оточеня, і Його почт належать до трансцендентного світу. Істинне добро існує тільки в трансцендентному світі. Тут, у матеріальному світі, якість добра не буває повністю чистою. Добро може тут іноді проявлятися, але тут воно завжди має домішки страсті й невігластва. В духовному світі панує добро, не змішане з нижчими якостями. Якість добра в духовному світі називають шуддга-саттвою, або чистим добром. Інша назва шуддга-саттви    —    це васудева, тому що Бог народжується від Васудеви. Разом з тим це означає, що людина, яка утвердилася в чистому добрі, стає здатною пізнати образ, ім’я, якості, оточення і почет Верховного Бога-Особи. Слово ам̇ш́ена також вказує на те, що Верховний Бог-Особа, Крішна, втілюється в образі Капіладеви як частка Своєї частки. Бог поширюється або в форми кала, або в форми амша. Амша означає «безпосереднє поширення», а кала    —    «поширення Його поширення». Між Самим Верховним Богом-Особою, Його поширенням і поширенням Його поширення немає різниці, так само як немає різниці між одною свічкою і іншою. Та все таки ту свічку, від котрої запалено всі інші, називають першою. Тому Крішну називають Парабрахманою, або Верховним Богом-Особою і причиною всіх причин.

ПОЯСНЕННЯ: Як пояснено в четвертій главі «Бгаґавад-ґіти», кожного, хто збагнув трансцендентні діяння, появу і зникнення Верховного Бога-Особи, слід вважати за звільненого. Отже, Брахма    —    звільнена душа. Хоча він керує матеріальним світом, він не стоїть на одному рівні зі звичайними живими істотами. Він вільний від більшості вад звичайних живих істот і тому розуміє природу появи Верховного Бога-Особи. Отож він підніс хвалу діянням Господа, а також з радістю в серці прославив Кардаму Муні за те, що Верховний Бог-Особа в образі Капіли з’явився як його син. Той, хто зумів стати батьком Верховного Бога-Особи, безперечно, великий відданий. Є один вірш, який склав колись певний брахмана і в якому він каже: «Я не знаю, що таке Веди й Пурани. Нехай ними цікавляться інші, а я буду поклонятися Нанді Махараджі, що став батьком Крішни». Цей брахмана сказав, що його більше цікавить поклоніння Нанді Махараджі, бо на його подвір’ї Верховний Бог-Особа повзає, наче дитина. Такі ніжні почуття виникають у серці відданих. Якщо істинний відданий зумів привабити Верховного Бога-Особу і Господь з’являється як його син, то такого відданого треба прославляти до небес! Тому Брахма не тільки вшанував втілення Бога, Капілу, але також підніс хвалу Його так званому батьку, Кардамі Муні.

ПОЯСНЕННЯ: Господь Брахма, як перша жива істота у всесвіті,    —    це духовний вчитель усіх створінь, а також він їхній батько і творець. Кардама Муні    —    це один з Праджапаті, чи творців живих істот, і син Брахми. Брахма хвалить Кардаму за те, що той повністю виконав накази духовного вчителя, не хитруючи. Зумовлені душі в матеріальному світі грішать схильністю до обману. Кожна зумовлена душа має чотири вади: вона неодмінно помиляється, вона неодмінно впадає в ілюзію, схильна обдурювати і має недосконалі чуття. Але якщо вона виконує наказ духовного вчителя, який належить до парампари, чи учнівської спадкоємності, вона піднімається над цими чотирма вадами. Тому знання, отримане від істинного духовного вчителя, не є обманом. Будь-яке інше «знання», будь-які винаходи й теорії зумовленої душі    —    це просто обман. Брахма чудово знав, що Кардама Муні ретельно виконував отримані від нього настанови і щиро шанував свого духовного вчителя. Шанувати духовного вчителя означає дослівно виконувати його настанови.

ПОЯСНЕННЯ: Особливий наголос у цьому вірші стоїть на двох словах: пітарі та ґурох̣. Син чи учень повинен коритися вказівкам духовного вчителя і батька без найменших вагань. Всі накази батька і духовного вчителя треба приймати не сперечаючись: «Так, повелителю». Учень чи син ні за яких обставин не повинен казати: «Це не правильно. Я не можу цього зробити». Сказати це означає впасти. Батько й духовний вчитель перебувають на одному рівні, тому що духовний вчитель    —    це другий батько. Людей, які належать до вищих класів, називають двіджа, тобто «двічінароджені». А народження без батька не буває. Першим народженням людина завдячує рідному батькові, а другим    —    духовному вчителю. Іноді батько і духовний вчитель    —    це одна й та сама особа, а іноді різні. В будь-якому разі, і наказ батька, і наказ духовного вчителя треба виконувати без вагань, негайно висловлюючи свою згоду. З ними не треба сперечатися. Ось що таке справжнє служіння батькові і духовному вчителю. Вішванатга Чакраварті Тгакура сказав, що кнаказ духовного вчителя становить життя й душу учня. Як жива істота не може відділити життя від тіла, так і учень не може відділити наказ духовного вчителя від свого життя. Учень, який так дотримується вказівок духовного вчителя, неодмінно досягне досконалості. Це підтверджено в Упанішадах, де сказано: «Тільки тим, хто непохитно вірить і в Верховного Бога-Особу, і в духовного вчителя, відкривається само собою весь смисл ведичного знання». З матеріального погляду людина може бути неграмотна, але якщо вона вірить у духовного вчителя і в Верховного Бога-Особу, смисл писань відразу їй відкривається.

ПОЯСНЕННЯ: На початку творення Брахма значною мірою турбувався про те, як збільшити населення всесвіту. Коли він побачив, що в Кардами Муні народилося дев’ять дочок, в нього з’явилася надія, що від цих дочок народиться багато дітей, які подбають про подальше творення матеріального світу. Тому він зрадів, побачивши їх. Слово сумадгйама̄ означає «гідна дочка вродливої жінки». Якщо жінка має тонкий стан, її вважають дуже красивою. Всі дочки Кардами Муні відзначалися вродою і тонким станом.

ПОЯСНЕННЯ: Існує дев’ять основних ріші, чи мудреців: Марічі, Атрі, Анґіра, Пуласт’я, Пулаха, Крату, Бгріґу, Васіштга і Атгарва. Ці ріші належать до найголовніших, і Брахма хотів, щоб дев’ять дочок Кардами Муні вийшли заміж за них. У цьому вірші вжито два важливих слова: йатга̄-ш́ı̄лам і йатга̄-ручі. Кардама Муні мав видати своїх дочок заміж за ріші, але не навмання, а так, щоб узгоджувалися їхня схильності і вдача. В цьому полягає мистецтво поєднувати чоловіків і жінок. Чоловік і жінка не повинні поєднувати свої долі керуючись просто статевим потягом. Треба брати до уваги багато інших чинників, передусім характер і вподобання. Якщо в чоловіка й жінки різні вдачі і вподобання, то їхнє спільне життя не буде щасливим. Ще навіть сорок років тому в Індії перед шлюбом порівнювали вдачу і смаки юнака та дівчини, і тільки після того їм дозволяли одружитися. Про це піклувалися батьки майбутнього подружжя. Батьки за допомогою астрології визначали характер і схильності юнака та дівчини, і тільки якщо вони підходили одне одному, між ними укладали шлюб: «Ця дівчини і цей юнак підходять одне одному, і повинні одружитися». Іншим міркуванням приділяли менше уваги. Цієї засади вчив на початку творення і Брахма: «Видай дочок заміж за тих ріші, з якими вони мають схожі схильності і вдачу».

Астрологічні обрахунки показують    —    належить людина до категорії божественних істот, чи демонічних. Це допомагає підібрати пару для одруження. Дівчину божественної природи треба віддати заміж за юнака божественної природи, а дівчину демонічної природи треба віддати за юнака демонічної природи. Тоді подружжя буде щасливе. Але якщо дівчина має демонічну природу, а юнак    —    божественну, між ними не буде згоди і їхній шлюб не може бути щасливим. Через те, що нині юнаків і дівчат одружують, не рахуючись із їхньою природою, більшість шлюбів нещасливі і закінчуються розлученням.

Дванадцята пісня «Бгаґаватам» провіщає, що за епохи Калі будуть одружуватися тільки задля статевого життя. Коли юнак і дівчина відчувають задоволення від сексу, вони одружуються, а коли статеві зносини їх не задовольняють, вони розлучаються. Таке одруження не є справжнім шлюбом, тому що мало відрізняється від парування котів чи собак. Тому й діти, які народжуються за наших часів не гідні зватися справжніми людьми. Людина повинна бути двічінародженою. Спочатку дитина з’являється на світ в сім’ї доброчесних батька й матері, а тоді вона повинна ще раз народитися завдяки духовному вчителю і Ведам. Перші батько й мати приводять дитину на світ, а тоді духовний вчитель і Веди стають її другими батьком і матір’ю. Ведична культура, в якій шлюб був призначений для народження дітей, вимагала, щоб кожен чоловік і кожна жінка володіли духовним знанням. Тоді, поєднуючись для зачаття дитини, чоловік і жінка керувалися науковим знанням і діяли дуже виважено.

ПОЯСНЕННЯ: У цьому вірші сказано: пурушам аватірн̣ам̇ сва-ма̄йайа̄. Верховний Бог-Особа    —    це завжди і вічно пуруша, або той, хто панує і насолоджується, і коли Він з’являється в цьому світі, Він ніколи не приймає від матеріальної енерґії. Духовний світ становить прояв Його особистої, внутрішньої енерґії, а матеріальний світ становить прояв Його матеріальної, або відокремленої, енерґії. Слова сва-ма̄йайа̄ («Своєю внутрішньою енерґією») вказують на те, що Верховний Бог-Особа, сходячи в цей світ, завжди приходить у Своїй власній енерґії. Він може прибрати подобу людини, але Його тіло не буде матеріальне. Тому в «Бгаґавад-ґіті» чітко сказано, що тільки дурні та негідники, мудги, вважають тіло Крішни за тіло звичайної людини. Слово ш́евадгім означає, що Він одвічно задовольняє всі насущні потреби живих істот. У Ведах також сказано, що Він    —    головна жива істота, яка виконує бажання всіх інших живих істот. Тому що Він забезпечує насущні потреби всіх інших, Його називають Богом. Всевишній    —    також жива істота, Він не є щось безособистісне. Як кожен із нас    —    індивідуальність, так і Верховний Бог-Особа    —    індивідуальність, але Він Верховна індивідуальність. В цьому полягає відмінність між Богом і звичайними живими істотами.

ПОЯСНЕННЯ: У цьому вірші чудово змальовано зовнішність Капіли Муні і Його діяння. Як провіщено в цьому вірші, Капіла Муні викладе філософію санкг’ї таким чином, що люди, вивчаючи її, зуміють вирвати з серця глибоко вкорінену прив’язаність до карми, корисливої діяльності. Всі в матеріальному світі намагаються здобути плоди своєї діяльності. Люди намагаються стати щасливими, чесною працею заробляючи ті чи інші плоди, але натомість вони лише дедалі більше заплутуються в наслідках своїх дій. Вирватися з цих пут здатний тільки той, хто володіє досконалим знанням, тобто виконує віддане служіння.

Ті, хто намагається вирватися з пут матеріального рабства філософськими роздумами, також щирі у своїх зусиллях, але з ведичних писань ми дізнаємося, що той, хто став на шлях відданого служіння Господу в свідомості Крішни, може дуже легко вирвати глибоко вкорінену прив’язаність до корисливої діяльності. Саме для того, щоб пояснити це людям, Капіла Муні пояснить філософію санкг’ї. Його зовнішність змальовано в цьому вірші. Вжите тут слово джн̃а̄на не вказує на звичайну дослідницьку роботу. Ґ’яна    —    це знання, здобуте зі священних писань за посередництвом духовного вчителя, що належить до учнівської спадкоємності. Нині поширилася тенденція здобувати знання за допомогою дослідницької роботи, заснованої на умоглядних міркуваннях і здогадах. Проте прихильники умоглядних гіпотез забувають про те, що вони хибують на чотири природні вади: вони неодмінно припускаються помилок, їхні чуття недосконалі, вони підвладні ілюзії і схильні до обману. Той, хто не отримав досконалого знання в учнівській спадкоємності, просто вигадує різні гіпотези. Тим самим він просто обдурює людей. Ґ’яна    —    це знання, отримане через учнівську спадкоємність із священних писань, віґ’яна    —    це практичне застосування цього знання. Філософська система санкг’ї, яку виклав Капіла Муні, засновується як на ґ’яні, так і на віґ’яні.

ПОЯСНЕННЯ: Тут дуже важливим є слово авідйа̄. Авід’єю називають забуття про свою тотожність. Кожен з нас    —    духовна душа, але ми забули про це. Ми думаємо: «Я    —    тіло». Це називається авід’я. Сам̇ш́айа-ґрантгі означає «сумніви». Вузол сумнівів затягується в серці живої істоти, коли вона ототожнює себе з матеріальним світом. Цей вузол називають також аханкара, точкою стикання матерії і духу. Отримавши в учнівській спадкоємності істинне знання зі священних писань і правильно застосувавши його в житті, можна звільнитися з полону цього рабського поєднання матерії й духу. Брахма запевняє Девахуті, що її син скоро наділить її знанням, а після того стане мандрувати всім світом, несучи людям філософію санкг’ї.

Слово сам̇ш́айа означає «сумнівне знання». Умоглядне знання і знання, отримане практикою псевдо-йоґи. просякнуте сумнівами. Нині люди вдаються до так званої йоґи з думкою про те, що збуджуючи різні центри в тілі можна усвідомити свою тотожність із Богом. Умоглядні мислителі притримуються таких самих уявлень, але всі ці ідеї породжують численні сумніви. Справжнє знання викладено в «Бгаґавад-ґіті»: «Просто думай про Крішну, поклоняйся Крішні і стань відданим Крішни». Це істинне знання, і кожен, хто живе згідно з цими засадами, досягає досконалості, щодо цього немає сумніву.

ПОЯСНЕННЯ: Філософія санкг’ї    —    це вчення Капіли, сина Девахуті. Інший Капіла, що не є сином Девахуті,    —    просто самозванець. Цього вірша промовляє Брахма, і ми, належачи до учнівської спадкоємності, яка починається від Брахми, повинні прислухатися до його твердження і визнавати, що справжній Капіла    —    це син Девахуті і що справжня філософія санкг’ї    —    це Його філософське вчення, яке схвалили всі ачар’ї, вчителі духовної науки. Слово су-саммата означає «те, що схвалили люди, чию думку високо цінують».

ПОЯСНЕННЯ: Варто відзначити тут слова хам̇сена йа̄нена. Хам̇са-йа̄на, повітряний корабель, на якому Брахма подорожує в космосі, схожий на лебедя. Брахму називають іноді Хамсою, тому що він володіє здатністю проникати в суть усіх речей. Його обитель називають трі-дга̄ма-парамам. Всесвіт поділяють на три частини: вищі, середні і нижчі планетні системи, але обитель Брахми розташована вище навіть за Сіддгалоку, тобто понад вищими планетними системами. Він повернувся на свою планету разом із чотирма Кумарами й Нарадою, тому що ті не збиралися одружуватися. Інші ріші, які прилетіли разом з ним, як оце Марічі та Атрі, залишилися, тому що збиралися одружитися на дочках Кардами. Однак ці сини    —    Санат, Санака, Санандана, Санатана і Нарада    —    повернулися разом з ним у його схожому на лебідь кораблі. Четверо Кумар і Нарада належать до найштгіка-брахмачарі. Найштгіка-брахмачарі    —    це той, хто ніколи не втрачав свого сім’я. Їм не годилося бути присутніми на весіллі своїх братів, Марічі та інших мудреців, і тому вони повернулися назад разом із своїм батьком, Хамсою.

ПОЯСНЕННЯ: Господа Вішну називають трі-юґа. Він з’являється за трьох юґ: Сат’я, Трета і Двапара,    —    проте за Калі-юґи Він Себе не являє. Щоправда, з молитв Прахлади Махараджі ми можемо зрозуміти, що Він таки з’являється за Калі-юґи, але прибирає подоби відданого. Цей відданий    —    це Господь Чайтан’я. Крішна з’являється в подобі відданого, однак, хоча Він нікому не відркивав Своєї істинної тотожності, Рупа Ґосвамі розпізнав Його, бо Господь нездатний сховатися від чистого відданого. Рупа Ґосвамі впізнав Господа Чайтан’ю відразу ж, коли вперше поклонився Йому. Він зрозумів, що Господь Чайтан’я    —    це Сам Крішна, і тому поклонившись, сказав: «Я схиляюся перед Крішною, що з’явився тепер як Господь Чайтан’я». Це підтверджують також молитви Прахлади Махараджі, що каже: за Калі-юґи Господь не з’являється відкрито як Господь, Він з’являється як відданий. Тому Вішну відомий як трі-юґа. Слово трі-юґа пояснюють також по-інакшому, як ім’я Того, хто володіє трьома парами божественних якостей: силою і багатством, праведністю і славою, а також мудрістю й неприв’язаністю. Згідно із Шрідгарою Свамі, три пари Його щедрот    —    це довершене багатство і довершена сила, довершена слава і довершена краса, а також довершена мудрість і довершена відреченість. Слово трі-юґа тлумачать по-різному, але всі вчені і знавці сходяться на тому, що трі-юґа означає Вішну. Зрозумів, що його син, Капіла    —    це Сам Вішну, Кардама Муні хотів скласти поклон перед Ним. Тому, вибравши хвилю, коли поряд з Капілою нікого не було, він виразив Капіладеві свою шану і звірив Йому свої думки.

ПОЯСНЕННЯ: Матеріальний світ призначений для страждання, і причина цих страждань    —    лихі вчинки самих жителів цього світу, зумовлених душ. Ніхто сторонній не примушує їх страждати, свої страждання зумовлені душі створюють самі своїми діями. Лісова пожежа займається сама собою. Нікому не треба йти до лісу й підпалювати його, вогонь спалахує сам собою від тертя між деревами. Коли лісова пожежа життя в матеріальному світі починає занадто сильно обпікати, півбоги на чолі з самим Брахмою, потерпаючи від цього полум’я, звертаються до Верховного Господа, Верховного Бога-Особи, і благають Його полегшити їхнє становище. Тоді Верховний Бог-Особа сходить у цей світ. Іншими словами, коли страждання зумовлених душ сильно турбують півбогів, вони звертаються до Господа і прохають Його врятувати живих істот від страждання. Тоді Бог-Особа сходить у цей світ і всі півбоги відчувають захват. Тому Кардама Муні каже: «Після багатьох років людського страждання, півбоги змилувалися, тому що нарешті з’явився Капіладева, втілення Бога».

ПОЯСНЕННЯ: Тут згадано деякі важливі моменти щодо практики йоґи. Слова баху-джанма-віпаквена означають «після багатьох, багатьох життів зрілої практики йоґи  ». Інше словосполучення, самйаґ-йоґа-сама̄дгіна̄, означає «досконалою практикою системи йоґи  ». Досконала практика йоґи    —    це бгакті-йоґа, бо доки йоґ не досягнув рівня бгакті-йоґи, або відданості Верховному Богові-Особі, його практика ще не стала досконалою. Це саме сказано і в «Шрімад Бгаґавад-ґіті»: бахӯна̄м̇ джанмана̄м анте    —    через багато, багато життів ґ’яні, який розвинув зріле трансцендентне знання, віддається Верховному Богові-Особі. Те саме повторює Кардама Муні. Тільки через багато, багато років і багато, багато життів довершеної практики на відлюдді можна побачити лотосові стопи Верховного Господа. Не треба думати, що, просто опанувавши якісь сидячі пози, йоґ стає досконалим. Йоґу треба практикувати тривалий час    —    «багато, багато життів», і тільки тоді можна досягнути зрілості. Крім того, практикувати йоґу треба на самоті. Той, хто вправляється в йозі посеред людного міста чи публічного парку і вважає, що став Богом, просто заплативши комусь гроші за уроки йоґи, перебуває в ілюзії. Це все просто брехлива пропаґанда. Справжні йоґи виконують свою практику на відлюдді і досягають успіху за багато, багато життів, якщо віддаються Верховного Бога-Особу. В цьому полягає досконалість йоґи.

ПОЯСНЕННЯ: Віддані так люблять Бога-Особу, що, хоча Він не являє Себе тим, хто протягом численних життів практикує на відлюдді йоґу, Він погоджується з’явитися в оселі сімейних відданих, які не вдаються до матеріальної практики йоґи і просто щиро служать Йому. Іншими словами, віддане служіння Господу настільки легке, що навіть сімейна людина може побачити Верховного Бога-Особу, який стає членом його сім’ї, наприклад сином, як було у випадку Кардами Муні. Хоча він і був йоґ, він був сімейна людина, але Верховний Бог-Особа Капіла Муні втілився як його син.

Віддане служіння    —    це такий могутній трансцендентний метод, що воно перевершує всі інші методи пізнання трансцендентного. Тому Господь каже, що Він живе не на Вайкунтзі і не в серці йоґа, а там, де Його чисті віддані постійно оспівують і прославляють Його. Верховного Бога-Особу називають бгакта-ватсала. Його ніколи не називають ґ’яні-ватсала чи йоґі-ватсала. Його завжди називають бгакта-ватсала, тому що Він прихильніший до відданих, ніж до інших трансценденталістів. «Бгаґавад-ґіта» підтверджує, що тільки відданий може пізнати Господа таким, яким Він є. Бгактйа̄ ма̄м абгіджа̄на̄ті    —    «Пізнати Мене можна тільки відданим служінням, і ніяк інакше». Тільки знання відданого є справжнім, бо ґ’яні, умоглядні мислителі, здатні пізнати тільки сяйво, блиск тіла Верховного Бога-Особи, а йоґи    —    тільки частковий прояв Верховного Бога-Особи, тоді як бгакта не лише пізнає Самого Верховного Бога-Особу, але й спілкується з Ним віч-на-віч.

ПОЯСНЕННЯ: Коли Кардама Муні досягнув досконалості в своїй практиці йоґи, Господь з’явився перед ним і пообіцяв, що стане сином Кардами. Щоб виконати Свою обіцянку, Він тепер народився як син Кардами Муні. Ще одна ціль Його приходу    —    це чікіршур бгаґава̄н джн̃а̄нам, тобто принести людству знання. Тому Його називають бгакта̄на̄м̇ ма̄на-вардганах̣    —    «Той, хто поширює славу Своїх відданих». Навчаючи людей філософії санкг’ї, Господь прославить відданих. З цього можна зрозуміти, що філософія санкг’ї    —    це не сухе умоглядне розумування. Філософія санкг’ї    —    це віддане служіння. Якби санкг’я не була допоміжним засобом для відданого служіння, як би її поширення прославляло відданих? Відданих не цікавить умоглядне теоретизування. Отже, санкг’я, як приніс Капіла Муні, призначена допомогти людині утвердитися на шляху відданого служіння. Пізнати істину і дійсно звільнитися від матеріального рабства    —    означає віддатися Верховному Богові-Особі і присвятити себе на віддане служіння Йому.

ПОЯСНЕННЯ: У «Брахма-самхіті» сказано, що Господь    —    це єдиний Абсолют, але разом з тим Він має незліченні (ананта) форми. Адваітам ачйутам ана̄дім ананта-рӯпам. Господь    —    це предвічна форма, але при тому Він також проявляється в численних інших формах. Він проявляє їх трансцендентним чином, відповідно до бажань і схильностей Його численних відданих. Як відомо з переказів, Хануман, великий відданий Господа Рамачандри, сказав якось: «Я знаю, що Нараяна, чоловік Лакшмі, і Рама, чоловік Сіти, суть одна особа і що між Лакшмі та Сітою немає різниці, але я люблю образ Господа Рами». Так само інші віддані поклоняються первинному образу Крішни. Коли ми кажемо «Крішна», ми маємо на увазі всі форми Господа    —    не лише Крішну, але й Раму, Нрісімху, Вараху, Нараяну та інших. Все розмаїття трансцендентних форм існує в один і той самий час. Про це згадано в «Брахма-самхіті»: ра̄ма̄ді-мӯртішу... на̄на̄вата̄рам. Господь уже існує в численних формах, і жодна з них не є матеріальна. Шрідгара Свамі пише в своєму коментарі, що слово арӯпін̣ах̣ («не має форми») означає «не має матеріальної форми». Господь має форму, інакше хіба було б тут сказано: та̄нй ева те ’бгірӯпа̄н̣і рӯпа̄н̣і бгаґавам̇с тава    —    «Ти маєш різні форми, але вони не матеріальні. З матеріального погляду Ти не маєш форми, але з духовного Ти маєш численні духовні форми»? Філософи-майаваді нездатні зрозуміти ці трансцендентні форми Господа і тому, втративши надію, проголошують Верховного Господа безособистісним. Але це не так    —    якщо є форма, то є і особа. Ведичні писання дуже часто називають Господа пурушею, тобто «первинною формою, первинним владикою всіх насолод». Отже, Господь не має матеріальної форми, але разом з тим для задоволення Своїх різних відданих з їхніми різними бажаннями Він проявляє Себе в численних формах, як оце Нрісімха, Вараха, Нараяна чи Мукунда. Господь має тисячі й тисячі форм, але всі вони    —    вішну-таттва, або Крішна.

ПОЯСНЕННЯ: Всі, хто прагне пізнати Абсолютну Істину, повинні віддатися лотосовим стопам Верховного Бога-Особи і поклонятися Йому. У «Бгаґавад-ґіті» Господь Крішна знову й знову радить Арджуні віддатися Йому, особливо в кінці дев’ятої глави: ман-мана̄ бгава мад-бгактах̣    —    «Якщо ти прагнеш бути досконалим, завжди думай про Мене, стань Моїм відданим, поклоняйся Мені і схиляйся переді Мною. Тоді ти пізнаєш Мене, Бога-Особу, і вкінці повернешся до Мене    —    додому, до Бога». Господь завжди повною мірою володіє шістьма згаданими тут щедротами: багатством, зреченістю, славою, знанням, силою та красою. Слово пӯртам ознчає «повною мірою». Ніхто не може претендувати на те, що йому належать усі багатства у світі,    —    окрім Крішни, який має право це казати, бо Він володіє всіма багатствами. Так само Він посідає все знання, зреченість, силу і красу. Він довершений у всьому, і ніхто не може перевершити Його. Одне з імен Крішни    —    асамаурдгва, яке означає, що ніхто не може зрівнятися з Ним чи перевершити Його.

ПОЯСНЕННЯ: Кардама Муні описує прояви шести Господніх щедрот    —    багатства, сили, слави, краси, знання і зреченості, називаючи свого сина, Капілу Муні, словом парам. Слово парам вжито теж на самому початку «Шрімад-Бгаґаватам», у вислові парам̇ сатйам, що вказує на суммум бонум, Верховного Бога-Особу. Значення слова парам ще глибше розкриває наступне слово, прадга̄нам, що означає «голова», «начало», «джерело всього сущого», тобто сарва-ка̄ран̣а-ка̄ран̣ам, або причина всіх причин. Верховний Бог-Особа    —    це не щось безформне, Він    —    пурушам, владика всієї насолоди і первинна особа. Крім того, Він    —    чинник часу і всевідець. Він знає все    —    минуле, теперішнє й майбутнє. Це підтверджено в «Бгаґавад-ґіті», де Господь каже: «Я знаю все    —    минуле, теперішнє й майбутнє, в усіх куточках всесвіту». Матеріальний світ, що функціонує під покровом трьох ґун природи, є також прояв Його енерґії. Пара̄сйа ш́актір вівідгаіва ш́рӯйате    —    все, що ми бачимо, являє собою взаємодію Його енерґій («Шветашватара Упанішада» 6.8). «Вішну Пурана» проголошує те саме: парасйа брахман̣ах̣ ш́актіс татгедам акгілам̇ джаґат. Нам неважко зрозуміти, що все навколо нас являє собою взаємодію трьох ґун матеріальної природи, але справжня природа речей полягає в тому, що все являє собою взаємодію енерґій Господа. Лока-па̄лам    —    Господь піклується про всіх живих істот. Нітйо нітйа̄на̄м    —    Він очолює всіх живих істот. Він один, але Він підтримує багато, багато живих істот. Бог підтримує всіх інших живих істот, але Бога ніхто не може підтримувати. В цьому виявляється Його сваччганда-ш́акті, Він не залежить від інших. Навіть коли хтось проголошує себе незалежним, він залежить від когось вищого за себе. Однак Бог-Особа абсолютний, Він не має вищих за Себе чи рівних Собі.

Капіла Муні з’явився як син Кардами Муні, але Він був втілення Верховного Бога-Особи, і тому Кардама Муні з цілковитою покорою складає перед Ним шанобливі поклони. Варто відзначити в цьому вірші ще один важливий вираз: а̄тма̄нубгӯтйа̄нуґата-прапан̃чам. Господь сходить або як Капіла, або як Рама, або як Нрісімха, або як Варах, але всі форми, які Він приймає в матеріальному світі    —    це прояв Його власної внутрішньої енерґії. Ці форми ніколи не мають нічого спільного з матеріальною енерґією. Звичайні живі істоти, які з’являються в матеріальному світі, мають тіла, створені з матеріальної енерґії, але коли в матеріальний світ сходить Крішна чи хтось із Його поширень та часток, Його тіло не матеріальне, навіть хоча скидається на матеріальне. Він завжди має трансцендентне тіло. Але дурні й негідники, яких називають мудгами, вважають Його за такого самого, як і вони, і тому насміхаються з Нього. Вони відмовляються визнавати, що Крішна    —    це Верховний Бог-Особа, тому що неспроможні зрозуміти Його. У «Бгаґавад-ґіті» Крішна каже: аваджа̄нанті ма̄м̇ мӯд̣га̄х̣    —    «Негідники й дурні насміхаються з Мене». Коли Бог сходить в тому чи іншому образі, це не означає, що Він прибирає Свою форму за допомогою матеріальної енерґії. Він проявляє Свою духовну форму, в якій Він існує в Своєму духовному царстві.

ПОЯСНЕННЯ: Для того, щоб зректися від матеріального сімейного життя, тобто прийняти санн’ясу, терба бути повністю зануреним у свідомість Крішни і заглибленим у собі. Санн’ясу, тобто обітницю зреченості, яка звільняє від сімейних обов’язків, приймають не для того, щоб завести іншу сім’ю чи титулом санн’ясі прикривати ганебний «трансцендентний» обман. Санн’ясі не повинен нагромаджувати речі або гроші, визискуючи довірливих людей. Гордість санн’ясі полягає в тому, що в своєму серці він завжди думає про Крішну. Звичайно, серед відданих Господа є два типи. Одних називають ґоштг’янанді    —    це проповідники, що мають багато послідовників. Вони поширюють славу Господа і живуть серед своїх численних послідовників, щоб організувати місіонерську діяльність. Інших відданих називають атмананді    —    вони знаходять задоволення в собі й не ризикують вдаватися до проповідницької діяльності. Вони усамітнюються й залишаються наодинці з Богом. До цієї категорії належав і Кардама Муні. Він хотів звільнитися від усіх турбот і залишитися наодинці з Верховним Богом-Особою в своєму серці. Парівраджа означає «мандрівний зреченик». Мандрівний санн’ясі не повинен ніде жити більш як три дні. Він повинен постійно подорожувати, бо його обов’язок    —    ходити від дверей до дверей і нести людям знання свідомості Крішни.

ПОЯСНЕННЯ: Кардама Муні зібрався відійти від сімейного життя, щоб повністю присвятити себе на служіння Господу. Але, знаючи, що Сам Господь в образі Капіли народився його сином в нього вдома, чому він все таки збирався покинути домівку й піти геть у пошуках самоусвідомлення чи усвідомлення Бога? Бог був особисто присутній в нього вдома    —    навіщо йому було покидати дім? Але тут сказано, що всі приписи Вед і засновані на них звичаї становлять закон для всіх людей. Веди проголошують, що сімейна людина повинна покинути дім після п’ятдесяти років. Пан̃ча̄-ш́ордгвам̇ ванам̇ враджет    —    досягнувши п’ятдесятирічного віку, сімейний чоловік повинен відійти від сімейного життя й піти в ліс. Такий авторитетний припис дають Веди, що поділяють соціальне життя людини на чотири періоди: брахмачар’я, ґріхастга, ванапрастга і санн’яса.

До одруження Кардама Муні ревно практикував йоґу як брахмачарі і набув такої могутності й розвинув такі містичні сили, що його батько, Брахма, наказав йому одружитися і завести дітей. Кардама виконав його наказ. Він привів на світ дев’ять дочок і одного сина, Капілу Муні, і таким чином досконало виконав свій сімейний обов’язок, а тепер його обов’язок полягав у тому, щоб покинути свою домівку. Навіть незважаючи на те, що його сином народився Верховний Бог-Особа, він мусив шанувати закон Вед. Це дуже важливий урок. Навіть якщо в когось народився сином Сам Бог, йому все одно треба дотримуватися ведичних приписів. Писання вчать: маха̄джано йена ґатах̣ са пантга̄х̣    —    треба йти шляхом, який вказали великі особистості.

Приклад Кардами Муні дуже повчальний, бо навіть отримавши сином Самого Верховного Бога-Особу, він покинув дім, щоб виконати ведичні приписи. Кардама Муні пояснює в цих віршах свою мету, з якою він покидає дім: мандруючи всім світом як жебрак, він хотів постійно пам’ятати в своєму серці Верховного Бога-Особу і таким чином звільнитися від турбот матеріального існування. За цієї епохи, за Калі-юґи, приймати санн’ясу заборонено, тому що нині всі мають природу шудр і не спроможні дотримуватися всіх правил життя санн’ясі. Дуже часто трапляється, що так звані санн’ясі розвивають якісь неприпустимі прив’язаності    —    навіть вступають в інтимні зносини з жінками. В такому ганебному стані перебуває сучасний світ. Навіть вбираючись, як санн’ясі, люди не можуть звільнитися від прив’язаності до чотирьох принципів гріховного життя: незаконного сексу, м’ясоїдства, вживання дурманних речовин і азартних ігор. Ті, хто не звільнився від цих чотирьох вад і видає себе за свамі, просто дурять людей.

За Калі-юґи Веди забороняють приймати санн’ясу. Звичайно, ті, хто справді дотримуються всіх правил, повинні прийняти санн’ясу. Однак більшість людей неспроможні жити життям санн’ясі, і тому Чайтан’я Махапрабгу наголошував: калау на̄стй ева на̄стй ева на̄стй ева ґатір анйатга̄    —    за цієї епохи немає іншого шляху, немає іншого шляху, немає іншого шляху, крім повторення святого імені Господа: Харе Крішна, Харе Крішна, Крішна Крішна, Харе Харе. Основне призначення санн’яси полягає в тому, щоб дати можливість постійно перебувати в товаристві Верховного Господа, думаючи про Нього в своєму серці або слухаючи про Нього. За цієї епохи слухати важливіше, ніж думати, бо збуджений розум може перешкодити роздумам, тоді як зосереджене слухання само собою дасть нам товариство Крішни в образі звуку. Крішна і Його звуковий образ у слові «Крішна» невідмінні між собою, тому кожен, хто вголос повторює Харе Крішна, має змогу відразу ж зануритися в думки про Крішну. Цей метод    —    повторення святих імен    —    являє собою найліпший метод самоусвідомлення за цієї епохи, тому Господь Чайтан’я задля добра всього людства так наполегливо рекомендував його всім і кожному.

ПОЯСНЕННЯ: В цьому вірші варто відзначати слово дура̄ш́айа̄т. Дур означає «турботи» або дух̣кга, «нещастя». А̄ш́айа̄т означає «від притулку». Ми, зумовлені душі, обрали своїм притулком матеріальне тіло, яке породжує численні турботи і страждання. Нетямущі люди не усвідомлюють свого становища, і тому їхній стан називають невіглаством, ілюзією чи покровом майі. Людство повинно глибоко усвідомити, що тіло саме по собі становить причину всіх страждань. Сучасна цивілізація претендує на стрімкий науковий проґрес, але до чого зводиться їхня наука? Вся їхня наука присвячена винятково створенню тілесних вигод, але вони іґнорують той факт, що незважаючи на весь комфорт тіло кінець-кінцем руйнується. Як сказано в «Бгаґавад-ґіті», антаванта іме деха̄х̣    —    ці тіла приречені на загибель. Нітйасйокта̄х̣ ш́арірін̣ах̣    —    натомість жива душа, іскра життя, схована в тілі, вічна, на відміну від тіла. Для того, щоб діяти, ми потребуємо якесь тіло, адже без тіла, без органів чуттів, ми не можемо діяти. Однак люди не намагаються з’ясувати, чи можливо мати вічне тіло. Насаправді кожен прагне мати вічне тіло, бо, хоч як люди намагаються задовольняти свої чуття, всі їхні насолоди тимчасові. Всі прагнуть знайти насолоду, яка може тривати вічно, але не знають, де її шукати. Тому людству потрібна філософія санкг’ї, яку Капіладева характеризує тут словом таттва̄на̄м. Філософська система санкг’ї призначена пояснити істинне знання. В чому полягає істинне знання? Істинне знання    —    це знання про те, як звільнитися від матеріального тіла, яке становить причину всіх страждань. Принести це знання якраз і становить мету втілення чи сходження Господа Капіли, як з’ясовано тут.

ПОЯСНЕННЯ: Не слід гадати, що філософія санкг’ї    —    це нова філософська система, яку Капіла винайшов так само, як матеріалістичні філософи запроваджують нові умоглядні теорії, бажаючи перевершити своїх попередників. Всі, хто перебуває на матеріальному рівні, а передусім умоглядні філософи, намагаються перевершити всіх інших. Поле діяльності умоглядних філософів    —    це розум. Хвилям, які можна створити на поверхні розумового плеса, немає меж. Розум можна збудити в безліч різних способів, а тому й теорій, які можна створити, також безліч. Санкг’я не належить до числа таких філософій, це не умоглядна вигадка. Філософія санкг’ї описує дійсність, але на час появи Капіли вона була втрачена.

З плином часу деякі аспекти знання втрачаються або тимчасово зникають під покровом забуття    —    така природа матеріального світу. Те саме каже і Господь Крішна в «Бгаґавад-ґіті»: са ка̄ленеха махата̄ йоґо нашт̣ах̣    —    «З часом система йоґи, викладена зараз в «Бгаґавад-ґіті», була втрачена». Це знання передавали ланцюгом парампари, учнівської спадкоємності, але під впливом часу вонобуло врачене. Чинник часу настільки нездоланний, що з ходом часу все в матеріальному світі псується або губиться. До того часу, коли відбулася зустріч Крішни й Арджуни, пояснена в «Бгаґавад-ґіті» система йоґи була втрачена, і тому Крішна знову пояснив цю древню систему йоґи Арджуні, що був спроможний зрозуміти суть «Бгаґавад-ґіти». Так само Капіла сказав, що філософська система санкг’ї не є Його винахід, вона існувала й раніше, але з плином часу таємниче зникла, і тому Він прийшов знову її відродити. В цьому полягає мета Господнього втілення. Йада̄ йада̄ хі дгармасйа ґла̄нір бгаваті бга̄рата. Дгарма означає «істинний обов’язок живої істоти». Коли живі істоти відходять від своїх вічних обов’язків, Господь приходить Сам і пояснює всім їхні істинні обов’язки. Будь-яка «релігія», що не вчить відданого служіння, називається адгарма-сам̇стга̄пана. Коли люди забувають про свої вічні стосунки з Богом і занурюються в діяльність, яка не має нічого спільного з відданим служінням, їхнє життя називають безбожним. Як врятуватися від страждань матеріального життя, вчить філософія санкг’ї, вишукану систему якої пояснює Сам Господь.

ПОЯСНЕННЯ: Тут вказано ціль філософії санкг’ї. Той, хто хоче вічного життя в істині, повинен присвятити себе на віддане служіння, чи на свідомість Крішни. Звільнитися від народжень та смертей зовсім не легко. Народження і смерть    —    природні супутники матеріального тіла. Судурджайам означає «те, що вкрай важко подолати». Сучасні так звані вчені неспроможні зрозуміти метод, який дозволяє подолати народження і смерть. Тому вони ухиляються від питання про народження і смерть, навіть не розглядаючи її. Вони просто зосереджують свою увагу на проблемах матеріального тіла, що живе лише якийсь обмежений час і приречене померти.

Насправді мета людського життя полягає в тому, щоб перемогти невблаганний круговорот народження і смерті. Як це зробити, пояснено тут. Ма̄м̇ бгаджа    —    треба присвятити себе на віддане служіння Господу. У «Бгаґавад-ґіті» також Господь каже: ман-мана̄ бгава мад-бгактах̣    —    «Стань Моїм відданим. Просто поклоняйся Мені». Але обмежені псевдо-вчені кажуть що поклонятися треба не Крішні і віддатися треба не Йому, а чомусь іншому. Отже, без милості Крішни неможливо зрозуміти філософію санкг’ї чи будь-яке інше вчення, котре провадить до звільнення. Веди підтверджують, що істота заплутується в путах матеріального життя через невігластво і що звільнитися від матеріальних злигоднів можна завдяки істинному знанню. Санкг’я    —    це і є те істинне знання, завдяки якому можна вирватися з матеріального полону.

ПОЯСНЕННЯ: Люди прагнуть пізнати Абсолютну Істину в тих чи інших аспектах, і найбільше їх приваблює усвідомлення брахмаджйоті, сяйва Брахмана, якого досягають медитацією і роздумами. Але Капіладева вживає слово ма̄м, щоб підкреслити, що Бог-Особа    —    це найвищий аспект Абсолютної Істини. У «Бгаґавад-ґіті» Бог-Особа раз у раз каже ма̄м, тобто «Мені», однак негідники перекручують ці чіткі вислови. Ма̄м означає «Верховному Богові-Особі». Хто побачив Верховного Бога-Особу, який з’являється в різних втіленнях, і збагнув, що Господь не приймає матеріального тіла, а приходить у Своєму вічній, духовній подобі, тому відкривається природа Бога-Особи. Люди слабкого інтелекту цього ніяк не втямлять, і тому численні вірші підкреслюють це знову і знову. Просто побачивши образ Господа, що являє Себе за допомогою внутрішньої енерґії як Крішна, чи Рама, чи Капіла, можна прямо побачити брахмаджйоті, тому що брахмаджйоті    —    це не що інше, як сяйво Господнього тіла. Сонячне проміння    —    це сяйво сонячної кулі, тому той, хто бачить Сонце, само собою бачить і сонячне проміння. Так само той, хто бачить Верховного Бога-Особу, одначасно бачить та усвідомлює і аспект Параматми, і безособистісний аспект Всевишнього, Брахман.

«Бгаґаватам» вже проголосив, що Абсолютна Істина існує в трьох аспектах: спочату Абсолютну Істину пізнають як безособистісний Брахман, тоді як Параматму в серці кожного, а тоді, нарешті, як найвищий прояв Абсолютної Істини, Бгаґавана, Верховного Бога-Особу. Той, хто бачить Верховну Особу, само собою усвідомлює інші аспекти Господа, тобто Параматму і Брахман. В цьому вірші сказано: віш́око ’бгайам р̣ччгасі. Той, хто просто побачив Бога-Особу, усвідомлює все і тому піднімається на рівень, де не існує смутку і страху. Досягнути цього можна просто завдяки відданому служінню Богові-Особі.

ПОЯСНЕННЯ: Покидаючи свій дім, Кардама Муні хвилювався про свою доброчесну дружину, Девахуті, і тому його достойний син пообіцяв Кардамі Муні, що не лише він сам звільниться з матеріального рабства, але й Девахуті також досягне звільнення, вислухавши повчання свого сина. Даний тут дуже приклад дуже повчальний: чоловік іде з дому, щоб, прийнявши санн’ясу, досягнути самоусвідомлення, а син, його представник, наділений так само глибоким знанням, залишається вдома, щоб звільнити матір від матеріального полону. Санн’ясі не повинен брати жінку з собою. На рівні ванапрастги, проміжного відтинку між сімейним і відреченим життям, коли людина тільки відійшла від активної діяльності, чоловік може далі підтримувати стосунки з дружиною, яка йому допомагає, але не вже вступає в статеві зносини з нею. Проте санн’ясі вже не вільно підтримувати стосунки з дружиною. Інакше така піднесена особистість, як Кардама Муні, міг би далі жити разом з дружиною, тому що це б не перешкодило йому на шляху самоусвідомлення.

Кардама Муні виконав ведичний припис, який проголошує, що жоден санн’ясі не повинен підтримувати ніяких стосунків з жінками. Але що чекає на жінку, яку чоловік покидає? Чоловік доручає піклуватися про неї своєму сину, і син обіцяє, що звільнить свою матір від матеріального рабства. Жінка не повинна приймати санн’ясу. Так звані духовні товариства, засновані на сучасних вигадках, дають санн’ясу навіть жінкам, хоча ведичні писання цього не дозволяють. Якби це було дозволено, Кардама Муні міг сам дати своїй жінці санн’ясу. Жінка повинна залишитися вдома. В її житті є тільки три стадії: в дитинстві вона перебуває під опікою батька, в молодості    —    під опікою чоловіка, а в старості    —    під опікою дорослого сина, як оце Капіла. В старості духовний розвиток жінки залежить від її дорослого сина. Ідеальний син, Капіла Муні, запевняє Свого батька, що звільнить Свою матір від матеріальної зумовленості, щоб батько міг спокійно піти з дому, не турбуючись про свою доброчесну дружину.

ПОЯСНЕННЯ: Піти в ліс повинен кожен. Це не прогулянка, на яку один іде, а інший ні. Кожен повинен піти до лісу, принаймні як ванапрастга. Піти в ліс означає без решти віддатися під притулок Верховного Господа, як пояснював своєму батькові Прахлада Махараджа. Сада̄ самудвіґна-дгійа̄м (Бгаґ. 7.5.5). Людей, які прийняли тимчасове, матеріальне тіло, завжди переслідує тривога. Тому не треба занадто прив’язуватися до матеріального тіла, навпаки, треба від нього звільнятися. Підготовка до цього звільнення починається з того, що чоловік іде в ліс, обриває стосунки стосунки і цілковито занурюється у свідомість Крішни. Саме для цього призначений відхід до лісу. А без цього ліс являє собою просто місце, де живуть мавпи та інша звірина. Піти в ліс не означає стати подібним до мавпи чи хижаком. Це означає повністю віддатися під опіку Верховного Бога-Особи і цілковито присвятити себе на служіння Йому. Немає потреби селитися в справжньому лісі. Сучасній людині, яка провела все своє життя у великих містах, робити це зовсім не варто. Як пояснює Прахлада Махараджа (хітва̄тма-па̄там̇ ґр̣хам андга-кӯпам), не треба довічно залишатися зануреним у справи сімейного життя, тому що сімейне життя без свідомості Крішни подібне до покинутого колодязя. Якщо хтось, гуляючи полем, впаде в покинутий колодязь і поряд не буде якогось рятівника, то він може роками кричати, але ніхто так і не почує його. Так само ті, хто забув про свої вічні стосунки з Верховним Господом, перебувають у покинутому колодязі сімейного життя. Їхнє становище дуже небезпечне. Прахлада Махараджа радить знайти спосіб покинути цей колодязь і присвятити себе свідомості Крішни, щоб звільнитися від матеріального рабства з його неминучими тривогами.

ПОЯСНЕННЯ: Дуже важливими тут є слова анаґнір анікетанах̣. Санн’ясі повинен бути повністю вільний від прив’язаності до вогню та житла. Ґріхастга використовує вогонь у своєму житті для того, щоб складати жертви або готувати їжу, однак санн’ясі звільнений від цих двох обов’язків. Йому не слід готувати чи розпалювати вогонь для жертвопринесення, тому що він завжди занурений у свідомість Крішни і таким чином уже досягнув досконалості всіх релігійних ритуалів. Анікетанах̣ означає «без житла». Санн’ясі не повинен мати житла, він повинен ставити себе в повну залежність від Верховного Господа в усьому, що стосується їжі та житла. Він повинен мандурвати.

Мауна означає «мовчання». Не навчившись мовчати, неможливо постійно думати про ігри та діяння Господа. Обітниця мауни не призначена для дурнів, які не вміють гарно говорити. Санн’ясі складає обітницю мовчання для того, щоб ніхто його не турбував. Чанак’я Пандіт каже, що дурень виглядає дуже мудрим доти, доки не відкриє рота. Але мова людини дає змогу визначити її природу. Так зване мовчання свамі-імперсоналіста означає, що йому нічого сказати, його цікавить лише милостиня. Мовчання Кардами Муні мало інакшу природу. Він мовчав, уникаючи безглуздих розмов. Муні називають того, хто завжди залишається серйозним і не говорить дурниць. Чудовий приклад дав нам Махараджа Амбаріша: коли він говорив, він говорив тільки про Господні розваги. Обітниця мауни вимагає утримуватися від безглуздого базікання і використати дар мови для опису Господніх розваг. Треба оспівувати славу Господа і слухати про нього, щоб зробити своє життя досконалим. Слово вратам означає, що людина повинна скласти обітницю так, як це пояснено в «Бгаґавад-ґіті»: ама̄нітвам адамбгітвам    —    не шукаючи шани і не пишаючись своїм матеріальним становищем. Ахімса означає, що треба уникати насильства. Існує вісімнадцять аспектів практики, що дає змогу розвинути знання і досягнути досконалості, і Кардама Муні, склавши обітницю, прийняв усі ці засади самоусвідомлення.

ПОЯСНЕННЯ: Коли йдеться про бгакті, неодмінно повинні бути присутні три речі: відданий, відданість і Господь. Без цих трьох речей    —    бгакти, бгакті і Бгаґавана    —    слово бгакті не має сенсу. Кардама Муні зосередив розум на Верховному Брахмані і пізнав Його за допомогою бгакті, відданого служіння. Це свідчить про те, що він зосередив розум на особистісному образі Господа, бо бгакті неможливо виконувати, не зрозумівши особистісного аспекту Абсолютної Істини. Ґун̣а̄вабга̄се    —    Господь вищий за три ґуни матеріальної природи, але самі ці три ґуни проявлені тільки завдяки Йому. Іншими словами, хоча матеріальна енерґія являє собою породження Верховного Господа, Він, на відміну від нас, не підпадає під вплив її ґун. Ми зумовлені душі, тоді як Він завжди залишається незалежний, навіть після того як з Нього постає матеріальна природа. Він    —    найвища жива істота і ніколи не підпадає під вплив майі, тоді як ми, крихітні, підпорядковані живі істоти, схильні потрапляти в полон обмежень, які накладає майа. Та зумовлена душа, яка відданим служінням постійно пов’язує себе з Верховним Господом, також звільняється від хвороботворчого впливу майі. Це підтверджує «Бгаґавад-ґіта»: са ґун̣а̄н саматітйаіта̄н. Той, хто присвячує себе свідомості Крішни, відразу ж звільнюється від впливу трьох ґун матеріальної природи. Іншими словами, коли зумовлена душа береться до відданого служіння, вона здобуває таку саму свободу, як Господь.

ПОЯСНЕННЯ: Коли людина повністю занурює свій розум у свідомість Крішни і цілковито присвячує себе відданому служінню Господу, вона стає подібна до океану в повний штиль. Той самий приклад наведено також і в «Бгаґавад-ґіті»: мудрець повинен стати подібним до океану. В океан вливаються тисячі річок, а з його поверхні випаровуються мільйони тон води, що утворюють хмари, однак океан завжди залишається тим самим океаном. Закони природи виконують свої функції, але того, хто зосередився на відданому служінні лотосовим стопам Господа, це не турбує, тому що його увага звернена вглиб самого себе. Така людина звертає увагу не на зовнішні прояви матеріальної природи, а на духовну природу свого власного буття. Із цілковито ясним розумом вона просто служить Господу. Таким чином вона пізнає саму себе, звільнившись від оманного ототожнення з матерією і від власницької прив’язаності до матеріальних речей. Такий великий відданий не знає турбот у стосунках з іншими, тому що він усіх бачить з рівня духовного знання. І себе, і інших він бачить в істинному світлі.

ПОЯСНЕННЯ: Виконуючи трансцендентне віддане служіння Господу, людина усвідомлює, що, як індивідуальна душа, вона, за своїм природним становищем, вічний слуга Верховного Господа, Ва̄судеви. Хоча Верховна Душа і індивідуальна душа однаково духовні, пізнати себе не означає стати цілковито рівним Верховній Душі. Індивідуальна душа потенційно здатна потрапляти в полон зумовленого існування, але Верховна Душа ніколи не зумовлюється. Коли зумовлена душа усвідомлює своє становище залежності від Верховної Душі, вона стає лабдга̄тма̄ і мукта-бандгана, тобто досягає рівня самоусвідомлення і свободи від матеріальної скверни. Матеріальна скверна тримає істоту під своїм впливом доти, доки та вважає себе, що нічим або майже нічим не поступається Верховному Господу. Вважати себе рівним Господу    —    це остання пастка майі. Майа завжди проявляє свою владу над зумовленою душею. Якщо навіть після тривалих медитацій і роздумів людина далі вважає себе невідмінною від Верховного Господа, вона залишається бранцем останньої пастки майі, перебуваючи під впливом її чарів.

Велике значення має тут слово парен̣а. Пара означає «трансцендентне, вільне від матеріальної скверни». Повне усвідомлення своєї природи вічного Господнього слуги називається пара бгакті. Коли людина ототожнює себе з матеріальним речами і виконує віддане служіння задля якоїсь матеріальної користі, це називається віддга бгакті, або нечисте бгакті. Тільки пара бгакті дає справжнє звільнення.

Також у цьому вірші вжито слово сарва-джн̃е. Наддуша, що перебуває в серці живої істоти, знає все. Отримавши інше тіло, я можу забути про свої колишні вчинки, але Верховний Господь, перебуваючи в моєму серці як Параматма, знає все. Завдяки йому я отримую плоди своєї колишньої карми, чи діяльності. Я можу забути про все, але Він посилає мені страждання і насолоди згідно з моїми лихими і хорошими вчинками в попередньому житті. Не треба думати, що забувши свої вчинки з попереднього життя, людина звільняється від їхніх наслідків. Наслідки неодмінно прийдуть, а їхній характер визначає Наддуша, свідок усіх наших дій.

ПОЯСНЕННЯ: З того, що всі існують у Верховному Богові-Особі, не означає, що кожен є Богом. Це пояснено також у «Бгаґавад-ґіті»: все спочиває на Ньому, Верховному Господі, але це не означає, що Верховний Господь також присутній в усьому. Цю таємницю Господньої природи можуть зрозуміти тільки дуже піднесені віддані. Існує три категорії відданих: віддані-неофіти, віддані на проміжній стадії відданого служіння і піднесені віддані. Відданий-неофіт не розуміє суті усіх приписів відданого служіння і виконує віддане служіння Божеству у храмі. Відданий на проміжному рівні розуміє, хто такий Бог, хто такий відданий, хто невідданий і хто невинна людина, і, відповідно, до кожного має окремий підхід. Але той, хто бачить, що Господь перебуває в образі Параматми в серці кожної істоти і що все залежить від трансцендентної енерґії Верховного Господа, досягнув найвищого рівня відданості.

ПОЯСНЕННЯ: Як сказано в «Бгаґавад-ґіті», тільки відданим служінням можна пізнати трансцендентну природу Верховного Господа і, досконало усвідомивши Його трансцендентне становище, увійти в Боже царство. Досягнення Божого царства    —    це трі-па̄да-бгӯті-ґаті, тобто шлях повернення додому, до Бога, який приводить до остаточної мети життя. Своїм досконалим відданим служінням Кардама Муні досягнув цієї остаточної мети, відомої як бга̄ґаваті ґатіх̣.