Шрімад-бгаґаватам (бгаґавата пурана) 3.1.23
Текст
кр̣та̄ні на̄на̄йатана̄ні вішн̣ох̣
пратйан̇ґа-мукгйа̄н̇кіта-мандіра̄н̣і
йад-дарш́ана̄т кр̣шн̣ам анусмаранті
Послівний переклад
анйа̄ні — інші; ча — також; іха — тут; двіджа-дева — великими мудрецями; деваіх̣ — та півбогами; кр̣та̄ні — встановлені; на̄на̄ — різні; а̄йатана̄ні — різноманітні форми; вішн̣ох̣ — Верховного Бога-Особи; праті — кожен з них; ан̇ґа — частина; мукгйа — головний; ан̇кіта — відзначений; мандіра̄н̣і — храми; йат — який; дарш́ана̄т — споглядаючи з відстані; кр̣шн̣ам — первинного Бога—Особу; анусмаранті — завжди пам’ятає.
Переклад
Дорогою він також бачив багато інших храмів різних форм Верховного Бога-Особи Вішну, які встановили великі мудреці та півбоги. Ці храми прикрашав головний символ Господа, завжди нагадуючи всім предвічного Бога-Особу, Господа Крішну.
Коментар
ПОЯСНЕННЯ: Людське суспільство поділяється на чотири духовні та соціальні стани. Цей устрій, природний для всіх і кожного, називають варнашрама-дгарма, і про нього вже йшлося не раз у цьому видатному творі. Мудреців, що присвячували себе духовному просвітництву на користь усього суспільства, називали двіджа-девами, тобто найліпшими серед двічі-народжених, а жителів вищих планет, починаючи з Місяця і вище, називали девами. І деви, і двіджа-деви завжди встановлюють храми Господа Вішну в Його різних формах, як оце Ґовінда, Мадгусудана, Нрісімха, Мадгава, Кешава, Нараяна, Падманабга, Партгасаратгі і численні інші. Господь поширюється в незліченні форми, але всі вони невідмінні між Собою. Господь Вішну має чотири руки і в кожній з них тримає певний предмет: мушлю, диск, булаву чи лотос. Головний з цих чотирьох символів — це чакра, диск. Господь Крішна, предвічна форма Вішну, має тільки один символ, а саме диск, тому Його іноді називають Чакрі. Господня чакра символізує силу, якою Господь урядує світобудовою. Диск, завжди прикрашає верхівки храмів Вішну, щоб люди, ще здалеку побачивши цей символ, відразу згадували Господа Крішну. Храми споруджують високими для того, щоб дати людям змогу бачити їх здалеку. В Індії донині будуючи храм, вінчають його диском, і, як можна бачити, цей звичай існував ще задовго до появи історичних хронік. Ці вірші спростовують пропаґандистські заяви недолугих атеїстів про те, що люди стали будувати храми Вішну порівняно недавно, адже Відура відвідував ці храми щонайменше п’ять тисяч років тому, а самі вони з’явились задовго до приходу Відури. Великі мудреці та півбоги ніколи не встановлювали в храмах статуї людей чи півбогів — для добра простих смертних вони споруджували храми Вішну, щоб підняти їх на рівень свідомості Бога.