Skip to main content

Шрімад-бгаґаватам (бгаґавата пурана) 2.8.26

Текст

на ме ’савах̣ пара̄йанті
брахманн анаш́ана̄д амі
пібато ’чйута-пійӯшам
тад ва̄кйа-абдгі-вініх̣ср̣там

Послівний переклад

на  —  аж ніяк; ме  —  моє; асавах̣  —  життя; пара̄йанті  —  виснажується; брахман  —  вчений брахмано; анаш́ана̄т амі  —  через піст; пібатах̣  —  бо п’ю; ачйута  —  Несхибного; пійӯшам  —   нектар; тат—твоєї; ва̄кйа-абдгі—океан мови; вініх̣ср̣там —   що стікає.

Переклад

Вчений брахмано, п’ючи нектар послань несхибного Бога- Особи, що струмує з океану твоєї мови, я не відчуваю ніякої слабкости від свого посту.

Коментар

ПОЯСНЕННЯ: Учнівська послідовність, біля витоків якої стоять Брахма, В’яса та Шукадева Ґосвамі, докорінно відрізняється від усіх інших. Вивчати філософію ліній учнівської послідовности, які беруть початок від інших мудреців, означає просто марнувати свій час, тому що в цих вченнях немає ач’юта-катги, тобто послання несхибного Господа. Нехай як логічно й переконливо умоглядні мислителі обґрунтовують свої теорії, їхня логіка все-таки не є несхибна, і ліпші мислителі відкидають їхні докази. Махараджу Парікшіта не цікавили безживні мудрування чийогось мінливого розуму, його цікавили розповіді про Господа. Він пересвідчився, що, слухаючи нектарне послання Господа з вуст Шукадеви Ґосвамі, він не відчуває ніякого виснаження, дарма що не їсть і не п’є, чекаючи на свою невідворотну смерть.

Можна слухати і умоглядних мислителів, але довго витримати це людині не вдасться. Їхні розумування не виходять за межі проторених стежок і тому швидко втомлюють слухача. І скільки б не слухати ці безплідні мудрування, задовольнити вони не зможуть ніколи. А послання Господа    —     надто у викладі такої особи, як Шукадева Ґосвамі,    —    ніколи не набридне слухати, навіть якщо слухач з якихось інших причин виснажений.

Деякі видання «Шрімад-Бгаґаватам» наводять інакший варіант останнього рядка у цьому вірші: анйатра купіта̄д двіджа̄т, і це означає, що царя могла б мучити думка про невідворотну смерть від зміїного укусу. Змія також двічінароджена, і її гнів у цьому рядку порівняно з прокляттям, яке наслав позбавлений глузду хлопчик-  брахмана. Окрилений Господнім посланням, Махараджа Парікшіт не мав жодного страху перед смертю. Того, хто поринув в ач’юта-катгу, не злякає в цьому світі ніщо.