Шрімад-бгаґаватам (бгаґавата пурана) 2.8.25

ПОЯСНЕННЯ: Хтось міг би заперечити Махараджі Парікшіту, що Шукадева Ґосвамі не єдиний авторитет з абсолютної науки про трансцендентне, адже існує багато інших мудреців, і в них теж є послідовники. За В’ясадевиних часів, а то й до нього, було багато інших великих мудреців, як-от Ґаутама, Канада, Джайміні, Капіла та Аштавакра, і кожен з них учив своєї власної, окремої філософії; до їхнього числа належить також Патанджалі. І кожен з цих шести великих ріші трактував філософію суто по-своєму, як і нині чинять філософи та умоглядні мислителі. Відмінність між цими шістьма філософськими школами, що їх заснували перелічені знамениті мудреці, і вченням Шукадеви Ґосвамі, поясненим у «Шрімад- Бгаґаватам», полягає в тому, що кожен із шести згаданих мудреців трактує факти згідно зі своїм розумінням, тоді як Шукадева Ґосвамі відкриває знання, яке йде безпосередньо від Брахмаджі, званого а̄тма-бгӯх̣, тобто «той, кого привів на світ і наділив знанням Всемогутній Бог-Особа».

Трансцендентне ведичне знання походить безпосередньо від Бога-Особи. З милости Господа Брахма, перша жива істота у всесвіті, пізнав істину, і вже від Брахмаджі отримав знання Нарада, а від Наради    —    В’яса. Шукадева Ґосвамі отримав це трансцендентне знання прямо від свого батька, В’ясадеви. Отже, знання, яке сходить ланцюгом учнівської послідовности, досконале. Тільки і лише той, хто отримав знання в учнівській послідовності, може бути досконалим духовним вчителем. Саме в цьому криється таємниця пізнання трансцендентного. Шість згаданих вище видатних мудреців, були, можливо, великі мислителі, однак їхнє знання, що ґрунтується на умоглядних розумуваннях, недосконале. Хоч би як вправно емпіричний філософ розгортав свої тези, його знання ніколи не буде досконалим, тому що породжене недосконалим розумом. Від цих великих мудреців також беруть початок учнівські послідовності, але їм бракує авторитетности, тому що знання, яке вони передають, не походить від незалежного Верховного Бога-Особи, Нараяни. Ніхто, крім Нараяни, не може бути незалежним, а отже ніхто не може мати досконалого знання, бо знання кожної живої істоти залежить від її мінливого розуму. Розум матеріальний, отож знання матеріальних мислителів аж ніяк не трансцендентне і досконалим бути не може. Одні недосконалі світські філософи заперечують висновки інших, а того, хто не висовує своєї власної теорії, світські філософи взагалі не вважають за філософа. Люди мудрі, як Махараджа Парікшіт, не визнають цих умоглядних мислителів, хоч би якими видатними ті були. Замість цього вони слухають повчання авторитетних осіб, як оце Шукадева Ґосвамі, що, як підкреслює «Бгаґавад-ґіта», завдяки системі парампари невідмінний від Верховного Бога-Особи.