ШБ 2.7.42
Devanagari
येषां स एष भगवान् दययेदनन्त:
सर्वात्मनाश्रितपदो यदि निर्व्यलीकम् ।
ते दुस्तरामतितरन्ति च देवमायां
नैषां ममाहमिति धी: श्वशृगालभक्ष्ये ॥ ४२ ॥
सर्वात्मनाश्रितपदो यदि निर्व्यलीकम् ।
ते दुस्तरामतितरन्ति च देवमायां
नैषां ममाहमिति धी: श्वशृगालभक्ष्ये ॥ ४२ ॥
Verse text
йеша̄м̇ са еша бгаґава̄н дайайед анантах̣
сарва̄тмана̄ш́ріта-падо йаді нірвйалікам
те дустара̄м атітаранті ча дева-ма̄йа̄м̇
наіша̄м̇ мама̄хам іті дгіх̣ ш́ва-ш́р̣ґа̄ла-бгакшйе
сарва̄тмана̄ш́ріта-падо йаді нірвйалікам
те дустара̄м атітаранті ча дева-ма̄йа̄м̇
наіша̄м̇ мама̄хам іті дгіх̣ ш́ва-ш́р̣ґа̄ла-бгакшйе
Synonyms
йеша̄м — тільки тим; сах̣ — Господь; ешах̣ — цей; бгаґава̄н — Бог-Особа; дайайет — дарує Свою милість; анантах̣ — володар безмежних енерґій; сарва-а̄тмана̄ — всім серцем, беззастережно; а̄ш́ріта-падах̣ — впокорена душа; йаді — якщо так віддасться; нірвйалікам — нелицемірно; те — тільки ті; дустара̄м — нездоланний; атітаранті — можуть подолати; ча — і все пов’язане з цим; дева-ма̄йа̄м — розмаїті енерґії Господа; на — не; еша̄м — їх; мама — моє; ахам — я; іті — так; дгіх̣ — свідомість; ш́ва — собаки; ш́р̣ґа̄ла — шакали; бгакшйе — поживу.
Translation
Однак якщо когось обдаровано ласкою Верховного Господа, Бога-Особи, на винагороду за його бездомісну відданість служінню Господеві, то він може подолати нездоланний океан ілюзії і зрозуміти Господа. А тим, хто прив’язаний до свого тіла, приреченого стати поживою для псів та шакалів, це не під силу.
Purport
ПОЯСНЕННЯ: Бездомісні Господні віддані знають славу Господа — вони усвідомлюють велич Господа і безмежність Його розмаїтих енерґій. Тим, хто прив’язаний до тлінного тіла, навряд чи стане снаги вступити в царство науки про Бога. Увесь світ матеріалістів, що вважають своє матеріальне тіло за себе самих, перебуває у невігластві щодо науки про Бога. Матеріаліст з головою поринає у роботу, слугуючи матеріальному тілу, і не тільки своєму, а й чужим — своїх дітей, родичів, земляків, співвітчизників і т. д. Матеріалісти розгортають широку філантропічну та альтруїстичну діяльність у політичних, національних та міжнародних масштабах, однак на ділі усе завжди зводиться до тісних рамок хибного ототожнення духовної душі з матеріальним тілом. Доки людина не звільниться від хибних уявлень щодо душі та тіла, вона не на силі буде пізнати Бога, а без знання про Бога весь проґрес матеріальної цивілізації, хай який ефектний, слід вважати занепадом.