Шрімад-бгаґаватам (бгаґавата пурана) 2.6.42
Текст
ка̄лах̣ свабга̄вах̣ сад-асан-манаш́ ча
дравйам̇ віка̄ро ґун̣а індрійа̄н̣і
віра̄т̣ свара̄т̣ стга̄сну чарішн̣у бгӯмнах̣
Послівний переклад
а̄дйах̣ — перше; авата̄рах̣ — втілення; пурушах̣ — Каранарнавашаї Вішну; парасйа — Господа; ка̄лах̣ — час; свабга̄вах̣ — простір ; сат — наслідок ; асат — причина; манах̣ — розум; ча — також; дравйам — елементи; віка̄рах̣ — матеріальне его; ґун̣ах̣ — якості природи; індрійа̄н̣і — чуття; віра̄т̣ — усе тіло; свара̄т̣ — Ґарбгодакашаї Вішну; стга̄сну — нерухомі; чарішн̣у — рухомі; бгӯмнах̣ — Верховного Господа.
Переклад
Каранарнавашаї Вішну — це перше втілення Верховного Господа, Він — повелитель вічного часу, простору, причин і наслідків, розуму, елементів, матеріального его, ґун природи , чуттів , всесвітньої форми Господа , Ґарбгодакашаї Вішну, а також усієї сукупности живих істот, рухомих та нерухомих.
Коментар
ПОЯСНЕННЯ: Тут уже неодноразово було сказано, що матеріальне творіння не є вічне. Матеріальне творіння — це просто минущий прояв матеріальної енерґії Всемогутнього Бога. Цей матеріальний прояв потрібний для того, щоб дати шанс зумовленим душам, які не бажають спілкуватися з Господом у стосунках любовного трансцендентного служіння. Зумовленим душам не вільно входити до царства свободи духовного буття, тому що в глибині серця вони не бажають служити. Навпаки, вони прагнуть насолоджуватись, удаючи з себе богів. За своєю природою живі істоти — вічні слуги Господа, але деякі з них, надуживши своєї незалежности, не бажають служити. Тому їм дано можливість насолоджуватись матеріальною природою, що її називають майа, тобто ілюзія. Її називають ілюзією тому, що живі істоти в кігтях майі насправді не насолоджуються, хоча в омані майі гадають, що насолоджуються. Такі оманені живі істоти час від часу отримують нагоду позбутись спотвореної свідомости лжеповелителів матеріальної природи. Наприклад, Веди вчать їх про їхні вічні стосунки з Верховним Господом Крішною (ведаіш́ ча сарваір ахам ева ведйах̣).
Отже, тимчасове матеріальне творіння — це прояв матеріальної енерґії Господа, і щоб керувати цією виставою, Верховний Господь втілюється в образі Каранарнавашаї Вішну, так само як уряд на деякий час уповноважує війта керувати округою. Каранодакашаї Вішну проявляє матеріальне творіння, поглянувши на Свою матеріальну енерґію (са аікшата). У Першій пісні «Шрімад-Бгаґаватам» ми вже почасти пояснили це в поясненні до вірша джаґр̣хе паурушам̇ рӯпам... Одна ява в ілюзорній виставі матеріального творіння називається калпа, і, як ми вже говорили, кожної калпи відбувається нове творення. Втілившись у всесвіті, Господь дією Своїх енерґій проявляє всі складові творіння: час, простір, причини, наслідки, розум, грубі та тонкі елементи, три типи їхніх природних взаємодій (добро, страсть та невігластво), а тоді чуття і їхню основу, велетенську всесвітню форму в образі другого втілення пуруші — Ґарбгодакашаї Вішну, а також усіх рухомих і нерухомих живих істот, що виходять з другого втілення пуруші. Зрештою, усі ці твірні елементи і саме творіння є не що інше, як прояв енерґій Верховного Господа. Немає нічого непідвладного Верховній Істоті. Перше втілення в матеріальному світі, Каранарнавашаї Вішну, це довершена частка відначального Бога-Особи, Шрі Крішни, описаного в «Брахма-самхіті» (5.48):
джіванті лома-віладжа̄ джаґад-ан̣д̣а-на̄тга̄х̣
вішн̣ур маха̄н са іха йасйа кала̄-віш́ешо
ґовіндам а̄ді-пурушам̇ там ахам̇ бгаджа̄мі
Уся безліч усесвітів існує лише протягом одного віддиху Маха-Вішну, тобто Каранарнавашаї Вішну, що є тільки довершена частка Ґовінди, відначального Бога-Особи, Господа Крішни.