Шрімад-бгаґаватам (бгаґавата пурана) 2.5.17

ПОЯСНЕННЯ: Навіть Брахма, творець усесвіту, визнає, що він не є справжній творець і що він, отримуючи натхнення від Господа Нараяни, створює під Його наглядом те, що вже створив Він, Наддуша всіх живих істот. Навіть найвизначніший авторитет у всесвіті визнає, що в живій істоті перебувають дві особи    —    індивідуальна душа та Наддуша. Наддуша    —    це Верховний Господь, Бог-Особа, а індивідуальна душа    —    вічна Господня слуга. Господь надихає індивідуальну душу творити те, що Він уже створив, і так милістю Господа той, хто щось відкриває в матеріальному світі, заживає слави першовідкривача. Колумба називають першовідкривачем Західної півкулі, але цю частину землі створив не Колумб. Цей величезний суходіл, що його створив всемогутній Верховний Господь, існував задовго до Колумба, але за якесь служіння Господу в минулому, Господь дарував Колумбу лаври першовідкривача Америки. І ніхто не може нічого створити без Господнього дозволу, тому що кожен обмежений своїми здібностями. А здібностями наділяє людину Господь відповідно до її бажання служити Йому. Тому кожен повинен сам прагнути служити Господу, і тоді Господь наділить його могутністю до тої міри, до якої він віддається Господнім лотосовим стопам. Господь Брахма    —    великий відданий Господа, і тому Господь уповноважив його і надихнув творити весь цей всесвіт, який простягається перед нами. Так само Господь надихнув Арджуну воювати в битві на Курукшетрі, промовивши до нього:

Битва на Курукшетрі, а також і всі інші битви, що де- небудь і коли-небудь відбуваються, відбуваються з волі Господа, тому що без Господнього дозволу ніхто не може влаштувати таке масове знищення людей. Коли велику віддану Крішни, Драупаді, скривдили прибічники Дурйодгани, вона закликала на допомогу Господа і всіх тих, хто мовчки спостерігав це неподобство. Згодом Господь наказав Арджуні стати до бою і покрити себе славою, тому що Дурйодгана з його поплічниками однаково вже приречений на смерть волею Господа. Тому Господь порадив Арджуні стати знаряддям у Його руках і здобути славу переможця, подолавши таких великих воїнів, як Бгішма та Карна.

У ведичних писаннях, зокрема у «Катга Упанішаді», Господа описано як сарва-бгӯта-антара̄тма̄, чи Бога-Особу, що перебуває в тілі кожного і в усьому скеровує віддану Йому душу. Турботу про душі, які не віддаються Господу, доручено матеріальній природі (бгра̄майан сарва-бгӯта̄ні йантра̄рӯд̣га̄ні ма̄йайа̄), тобто їм дано змогу діяти на власний ризик і розплачуватись за наслідки своєї діяльности самостійно. Натомість такі віддані, як Брахма та Арджуна, нічого не роблять свавільно. Як цілковито віддані Господеві душі, вони завжди чекають на Його вказівки, і тому беруться до того, що звичайним людям видається дивовижним. Одне з імен Господа    —    Урукрама, «вершитель дивовижних, немислимих для живої істоти діянь». Тому й дії відданих Господа іноді здаються дивовижними, адже їх скеровує Сам Господь. Як свідок усіх дій живої істоти, Господь у Своєму трансцендентному становищі спостерігає за тим, що відбувається у розумі кожного, починаючи від Брахми, найрозумнішої живої істоти у всесвіті, і закінчуючи найнезначнішою мурашкою. Розумна людина, яка здатна стежити за своєю психічною діяльністю, тобто за думками, почуттями і бажаннями, відчуває непомітну присутність Господа.