Шрімад-бгаґаватам (бгаґавата пурана) 1.9.6-7

ПОЯСНЕННЯ: Парвату Муні вважають за одного з найстаріших мудреців. Він майже завжди супроводжує Нараду Муні; обидва вони здатні подорожувати космосом без ніяких матеріальних засобів пересування. Парвата Муні, як і Нарада, є деварші    —    великий мудрець між півбогами. Вони обидва були присутні на жертвопринесенні, яке виконав син Махараджі Парікшіта Махараджа Джанамеджая. Це жертвопринесення було влаштоване для того, щоб винищити всіх змій на планеті. Парвату Муні та Нараду Муні називають ще ґандгарвами, тому що, подорожуючи космосом, вони прославляють Господа співом. Завдяки цій здатності переміщатися простором вони спостерігали зверху церемонію сваямвари (вибору чоловіка) Драупаді. Як і Нарада, Парвата Муні, не раз відвідував у раю царські зібрання Індри. Бувши ґандгарвою, він інколи бував на царських зібраннях Кувери, одного з найголовніших півбогів. Якось через дочку Махараджі Срінджаї обидва мудреці, Нарада і Парвата, потрапили у скрутне становище. Парвата Муні дав Махараджі Срінджаї благословення, що в нього народиться син.

Нарада Муні. Оповіді Пуран нерозривно пов’язані з його іменем. Оповідь за нього є й у «Бгаґаватам». За попереднього життя він був сином служниці, однак завдяки сприятливому спілкуванню з чистими відданими Господа здобув знання про віддане служіння і вже за наступного життя зробився досконалою особистістю, що не мала собі рівних. У «Махабгараті» його ім’я згадане в багатьох місцях. Він є головний деварші, найпіднесеніший мудрець між півбогами. Він син та учень Брахмаджі, і саме він продовжив лінію учнівської послідовности, яку започаткував Брахма: дав посвяту Прахладі Махараджі, Дгруві Махараджі та багатьом іншим славетним відданим Господа; він дав посвяту навіть В’ясадеві, укладачеві ведичних писань; а від В’ясадеви посвяту отримав Мадгвачар’я. Так Мадгва-сампрадая, яка включає і Ґаудія-сампрадаю, поширилась усесвітом. До Мадгва-сампрадаї належав і Шрі Чайтан’я Махапрабгу, а отже Брахмаджі, Нарада, В’яса і потім Мадгва, Чайтан’я та Ґосвамі    —    всі належать до тої самої лінії учнівської послідовности. Нарададжі від непам’ятних часів напучував різних царів. Із «Бгаґаватам» відомо, що він повчав Прахладу Махараджа, коли той був ще у лоні матері, а також навчав Васудеву (батька Крішни) і Махараджу Юдгіштгіру.

Дгаум’я. Це великий мудрець, що вдавався до суворих аскез в Уткочака Тіртзі. Його настановлено на головного священика царської родини Пандав. Він провадив багато релігійних відправ (самскар) Пандав, а також брав участь у заручинах кожного з братів Пандав з Драупаді. Він супроводжував братів навіть коли ті були у вигнанні і завжди допомагав порадою в складних ситуаціях. Крім того, він навчив їх, як прожити невпізнаними протягом року, і Пандави строго дотримувалися його вказівок. Його ім’я згадане також у зв’язку із загальною поховальною церемонією, що її відправлено після битви на Курукшетрі. У «Махабгараті» («Анушасана-парва» 127.15-16) він найдокладніше повчав Махараджу Юдгіштгіру щодо релігійного життя. Дгаум’я, власне, є взірець родинного священика, адже він вів Пандав істинним релігійним шляхом. Обов’язок священика полягає в тому, щоб вести домогосподаря ступенями істинного шляху ашрама- дгарми    —    виконання визначених за суспільним станом обов’язків. Фактично між родинним священиком та духовним вчителем немає різниці. Адже на мудреців, святих та брахман покладено саме цей обов’язок.

Бадараяна (В’ясадева). Його знають також як Крішну, Крішну - двайпаяну, Двайпаяну, Сат’яваті - суту, Парашар’ю, Парашаратмаджу, Бадараяну, Ведав’ясу тощо. Його зачав Махамуні Парашара у лоні Сат’яваті, і народився він перед тим, як відбулися її заручини з Махараджею Шантаною, батьком великого воєначальника, Діда Бгішмадеви. Бувши могутнім утіленням Нараяни, він дає світові ведичну мудрість. Тому перед тим, як читати з Вед, і насамперед з Пуран, обов’язково вшановують В’ясадеву. Шукадева Ґосвамі був його сином, а ріші, як ось Вайшампаяна, були його учнями, яким були довірені різні підрозділи Вед. Він є автор великого епосу «Махабгарата» та піднесеного трансцендентного твору «Бгаґаватам». Він уклав також «Брахма-сутри», які називають ще «Веданта-сутри» або «Бадараяна-сутри». Через свої суворі покути він є найбільш шанований серед мудреців автор. Для блага людей, що живуть у добу Калі, він вирішив записати великий епос, «Махабгарату». Для цього йому був потрібний непересічний писар, котрий міг би писати з його голосу. З наказу Брахмаджі записати все взявся Шрі Ґанешаджі, поставивши умову, щоб В’ясадева, диктуючи, не спинився і на мить. Отже, «Махабгарату» записано спільними зусиллями В’яси та Ґанеші.

З наказу своєї матері Сат’яваті, що пізніше стала дружиною Махараджі Шантану, і на прохання Бгішмадеви, найстаршого сина Шантану від першої його дружини (Ґанґи), він зачав трьох славетних синів    —    Дгрітараштру, Панду та Відуру. В’ясадева уклав «Махабгарату» після битви на Курукшетрі і смерти всіх героїв епосу. Вперше вона була повідана на царському зібранні Махараджі Джанамеджаї, сина Махараджі Парікшіта.

Бріхадашва. Древній мудрець, що часами відвідував Махараджу Юдгіштгіру. Вперше він побачив Махараджу Юдгіштгіру в Кам’явані. Саме він розповів історію Махараджі Нали. Є ще один Бріхадашва    —    з династії Ікшваку («Махабгарата», «Вана-парва» 209.4-5).

Бгарадваджа. Це один із сімох великих ріші; він був присутній на церемонії народження Арджуни. Цей могутній ріші деколи накладав на себе суворі покути на березі Ґанґи, і його ашрам в Праяґадгамі прославлений і понині. Відомо, що одного разу, коли ріші робив омовіння в Ґанзі, він побачив прекрасну Ґгрітачі, куртизанку з райських планет, і випустив сім’я. Це сім’я було збережене в глиняному горщику і від нього народився Дрона. Отже, Дроначар’я є син Бгарадваджі Муні. На думку інших батько Дрони    —    це інший Бгарадваджа, а не Бгарадваджа Махарші. Він був великий відданий Брахми. І він звертався до Дроначар’ї, прохаючи припинити битву на Курукшетрі.

Парашурама, чи Ренукасута,    —    це син Махарші Джамадаґні та Шріматі Ренуки, і тому його знають ще як Ренукасуту. Одне з наділених великою могутністю втілень Бога, він двадцять один раз вигладив з лиця Землі верству кшатрій. Їхньою кров’ю він вдовольнив душі своїх предків. Відібравши у кшатрій всю землю, він передав її в дар Каш’япі Муні. Пізніше в Махендра Парваті він наклав на себе суворі покути. Парашурама виклав Дроначар’ї «Дганурведу», воєнне мистецтво, бо той належав до верстви брахман. Парашурама був присутній також на коронації Махараджі Юдгіштгіри і разом з іншими великими мудрецями брав участь в урочистостях.

Парашурама такий старий, що в різні часи бачив і Раму, і Крішну: з Рамою він бився, Крішну, проте, визнав за Верховного Бога-Особу. Він підніс хвалу і Арджуні, коли побачив його разом із Крішною. Коли Бгішма відмовився одружитись з Амбою, що прагла мати його за чоловіка, вона пішла до Парашурами; зглянувшись на неї, Парашурама звернувся до Бгішмадеви і попрохав його одружитись з нею. Бгішма проте не послухався його, хоча Парашурама був один з його духовних вчителів. Коли Бгішмадева знехтував так його пораду, між ними відбулася битва. Вони обоє билися дуже запекло, аж врешті Парашурама, вдоволений Бгішмою, дав йому своє благословення стати найбільшим воїном світу.

Васіштга. Це славетний мудрець між брахманами, що його називають Брахмарші Васіштгадева. Це видатна постать за часів і «Рамаяни», і «Махабгарати». Він брав участь у церемонії коронації Бога-Особи Шрі Рами, був присутній і на полі битви Курукшетра. Він міг вільно подорожувати і на вищі, і на нижчі планети. Крім того, його ім’я згадується також у зв’язку з історією Хіран’якашіпу. З Васіштгою ворогував Вішвамітра, що хотів запопасти собі його камадгену, корову, яка виконує бажання. Васіштга Муні відмовився віддати йому цю корову, і тоді Вішвамітра вбив сто його синів. Васіштга, досконалий брахмана, терпів усі нападки свого ворога, але коли знущання Вішвамітри довели його до повного відчаю, він вирішив заподіяти собі смерть; проте всі його спроби вчинити самогубство були невдалі. Він скочив з гори на каміння, але каміння перетворилося на стіг бавовни, і Васіштга лишився живий. Тоді він кинувся в океан, але хвилі винесли його на берег. Далі Васіштга спробував втопитися в річці, проте й річка викинула його на пісок. Так, усі спроби вчинити самогубство йому не вдалися. Васіштга є також один із сімох ріші та чоловік Арундгаті, славетної зірки.

Індрапрамада    —    ще один славетний ріші.

Тріта є один з синів Праджапаті Ґаутами. Він був третій син, його братів звали Екат та Двіта. Всі троє були великі мудреці і неухильно дотримувались релігійних засад. Завдяки суворим покутам вони піднялися на Брахмалоку (планету, де живе Брахма). Одного разу трапилось так, що він впав у колодязь. Брав він участь і в підготовці багатьох жертвопринесень. Як один з великих мудреців, він теж прийшов до смертного одра Бгішмадеви виказати йому шану. Він один із семи мудреців на Варуналоці. Він був вихідцем із західних країн, і, найімовірніше, його батьківщиною була одна з європейських країн    —    в ті часи в цілому світі була поширена єдина ведична культура.

Ґрітсамада. Один з мудреців райських планет; був близьким другом царя цих планет Індри, і ні на чому не поступався Бріхаспаті; інколи відвідував царське зібрання Махараджі Юдгіштгіри. Ґрітсамада теж був при останніх хвилинах Бгішмадеви. Колись він описав Махараджі Юдгіштгірі славу Господа Шіви. Він був син Вітахав’ї, і зовнішністю нагадував Індру    —    якось вороги Індри навіть взяли Ґрітсамаду в полон, вважаючи, що він Індра. Він був великий знавець «Ріґ Веди», і тому його дуже шанували брахмани. Він дотримував обітниці безшлюбности і був з усякого погляду надзвичайно могутній.

Асіта. Був також цар із таким іменем, але Асіта, за якого йдеться у вірші,    —    це Асіта Девала Ріші, славетний і дуже могутній тогочасний мудрець. Асіта розтлумачив своєму батькові 1 500 000 віршів із «Махабгарати». Він брав участь у жертвопринесенні змій, яке виконував Махараджа Джанамеджая. Ще Асіта разом з багатьма іншими великими ріші був присутній на церемонії коронації Махараджі Юдгіштгіри. Крім того він повчав Махараджу Юдгіштгіру коли той був на горі Анджана. Він також один із відданих Господа Шіви.

Какшіван. Один із синів Ґаутами Муні та батько великого мудреця Чандакаушіки. Какшіван був членом державної ради Махараджі Юдгіштгіри.

Атрі. Атрі Муні був великий мудрець-брахмана та один з синів Брахми, котрі народилися з його розуму. Брахмаджі посідає таку могутність, що просто думкою може породити сина. Такі діти відомі як манаса-путри. Атрі є один з сімох манаса-путр Брахмаджі та один з сімох великих мудреців-брахман. В його сім’ї народились славетні Прачети. Атрі Муні мав двох синів - кшатрій , які стали царями . Цар Артгама    —    один з них. Атрі вважають за одного з праджапаті (їх двадцять один). Дружину його звали Анасуя. Він допомагав Махараджі Парікшіту відправляти великі жертвопринесення.

Каушіка. Один з ріші, він був постійним членом царського зібрання Махараджі Юдгіштгіри. Йому доводилось бачити Господа Крішну. Є ще кілька мудреців на те саме ім’я.

Сударшана. Цей диск, що його Бог-Особа (Вішну чи Крішна) взяв за особисту зброю, є найпотужніша зброя, набагато могутніша проти брахмастри чи інших різновидів нищівної зброї. У Ведах згадано, що її подарував Господу Шрі Крішні Аґнідева, бог вогню; проте насправді Господь тримає її вічно. Аґнідева подарував диск Крішні так само, як і Махараджа Рукмі віддав Господеві Рукміні    —    Господь приймає такі подарунки від Своїх відданих, хоча вони і без того вічно належать Йому. Докладно цю Сударшана-зброю описано в «Аді-парві» «Махабгарати». Господь Шрі Крішна застосував Сударшану, щоб убити свого суперника Шішупалу. Ним знов-таки Господь убив Шалву. Якось Він побажав, щоб Арджуна знищив своїх ворогів цією зброєю («Махабгарата», «Вірата-парва» 56.3).