ВІРШ 41
ТЕКСТ 41
Текст
Текст
садасі йудгішт̣гіра-ра̄джасӯйа еша̄м
архан̣ам упапеда ікшан̣ійо
мама др̣ш́і-ґочара еша а̄вір а̄тма̄
садаси юдхиш̣т̣хира-ра̄джасӯя еш̣а̄м
архан̣ам упапеда ӣкш̣ан̣ӣйо
мама др̣ш̣и-гочара еш̣а а̄вир а̄тма̄
Послівний переклад
Дума по дума
муні-ґан̣а — великі мудреці; нр̣па-варйа — великі царі; сан̇куле — у великому зібранні; антах̣-садасі — раді; йудгішт̣гіра — імператора Юдгіштгіри ; ра̄джа - сӯйе — царському жертвопринесенні; еша̄м — усі найпіднесеніші особистості; архан̣ам — шанобливе поклоніння; упапеда — приймав; ікшан̣ійах̣ — об’єкт уваги; мама — мій; др̣ш́і — зір; ґочарах̣ — приступний; ешах̣ а̄віх̣ — особисто присутній; а̄тма̄ — душа.
муни-ган̣а – великите учени мъдреци; нр̣па-варя – великите царе; сан̇куле – при огромното насъбрало се множество; антах̣-садаси – съвет; юдхиш̣т̣хира – на император Юдхиш̣т̣хира; ра̄джа-сӯйе – царско жертвоприношение; еш̣а̄м – на всички изтъкнати личности; архан̣ам – обожание и поклонение; упапеда – получи; ӣкш̣ан̣ӣях̣ – обект на внимание; мама – моето; др̣ш̣и – зрение; гочарах̣ – пред погледа на; еш̣ах̣ а̄вих̣ – лично присъствие; а̄тма̄ – душата.
Переклад
Превод
На Раджасуя - яґ’ї [ жертвопринесенні ] , що її виконував Махараджа Юдгіштгіра, зібрався весь цвіт правителів та вчених світу, і в цім великім зібранні Господа Крішну всі до одного вшановували як найпіднесенішу особистість, Бога-Особу. Я був присутній на тій події, і нині згадую про це, щоб зосередити свій розум на Господеві.
На Ра̄джасӯя-ягя (жертвоприношението), извършена от Маха̄ра̄джа Юдхиш̣т̣хира, се бяха събрали всички издигнати хора на света, царе и велики учени и пред това огромно множество Бог Шрӣ Кр̣ш̣н̣а бе обожаван от всички като възвишената Божествена Личност. Аз също бях там и си припомням това събитие, за да съсредоточа ума си върху Бога.
Коментар
Пояснение
ПОЯСНЕННЯ: Перемігши у битві на Курукшетрі, Махараджа Юдгіштгіра, імператор всього світу, виконав жертвопринесення Раджасую. В ті часи було заведено, що імператор, сходячи на трон, щоб проголосити свою владу, посилав ходити по всьому світі коня. Так він кидав виклик усім іншим царям, і будь-який цар чи правитель мав волю прийняти цей виклик і без слів виявити свою згоду чи незгоду коритися владі імператора. Той, хто приймав виклик, мав битися з імператором і перемогою довести, що вищий проти нього. Переможений суперник мусив покласти життя, звільняючи трон іншому царю чи правителю. Отож, Махараджа Юдгіштгіра теж кинув усім виклик, пославши таких коней по всьому світі, і правителі та царі всіх країн визнали його владу і назвали імператором світу. Після цього всі правителі світу — ленники Махараджі Юдгіштгіри, були запрошені на велике жертвопринесення, Раджасую. Така церемонія вимагала витрат, як на сьогодні, у сотні мільйонів доларів, і була не під силу дрібному царькові. Нині, за доби Калі, таке жертвопринесення неможливе, бо воно коштує надто багато і виконати його в теперішніх умовах дуже важко. Крім того, неможливо знайти досвідчених жерців, які могли б взяти на себе обов’язки у відправі такої церемонії.
След удържаната победа в битката при Курукш̣етра Маха̄ра̄джа Юдхиш̣т̣хира, който вече бил император на света, извършил обредното жертвоприношение Ра̄джасӯя. В онези дни, когато императорът се възкачвал на престола, като предизвикателство той изпращал един кон да препуска по целия свят и по този начин обявявал превъзходството си. Всеки владетел – принц или цар – свободно можел да избере дали да признае или да не признае върховната власт на императора. Този, който приемел предизвикателството, трябвало да се сражава с императора и в бой да докаже собственото си превъзходство. Победеният противник трябвало да се раздели с живота си, отстъпвайки трона на друг цар или владетел. Маха̄ра̄джа Юдхиш̣т̣хира също отправил такова предизвикателство, като изпратил коне по целия свят, но всички владетели и царе признали властта му и го нарекли император на света. След това всички владетели, подчинени на Маха̄ра̄джа Юдхиш̣т̣хира, били поканени да вземат участие във великата жертвена церемония Ра̄джасӯя. Подобни церемонии днес биха стрували милиони долари и не биха били по силите на сегашните нищожни владетели. Днес, в епохата на Кали, тази церемония е невъзможна, защото изисква прекалено много средства и при сегашните условия трудно би се извършила. Нито пък е възможно да се намерят опитни жреци, които да могат да поемат церемонията.
Ось так, отримавши запрошення, всі царі та великі мудреці світу зібралися в столиці Махараджі Юдгіштгіри. Запрошені були і представники вчених кіл: великі філософи, знавці релігії, лікарі, науковці та видатні мудреці. Іншими словами, в тогочаснім суспільстві головували брахмани та кшатрії, і всіх їх запросили взяти участь у церемонії. Вайш’ї та шудри не відігравали значної ролі в суспільстві, і тому у вірші за них не згадано. З тих часів у суспільстві відбулися великі зміни, а через це мірило значущости людей залежно від фаху теж змінилося.
И така, царете и великите мъдреци от целия свят се събрали в столицата на Маха̄ра̄джа Юдхиш̣т̣хира. Били поканени и представители на всички области на знанието – велики философи, теолози, лекари, учени и велики мъдреци. Това означава, че обществото оглавявали бра̄хман̣ите и кш̣атриите; всички те били поканени на това събрание. Вайшите и шӯдрите не играели толкова важна роля в обществения живот, затова не са споменати тук. В сегашната епоха поради промените в обществените дейности са се изменили и критериите за значимостта на хората според вида на дейностите им.
У цьому великому зібранні усі погляди притягував Господь Крішна. Кожен хотів бачити Його і смиренно віддати Йому шану. Згадуючи все це, Бгішмадева був щасливий, що Господь, якому він поклонявся, Бог-Особа, був нині присутній перед ним власною особою, такий, як Він є. Отже, медитувати на Верховного Господа означає медитувати на Його діяння, форму, ігри, ім’я та славу. Це набагато легше за уявну медитацію на безособистісний аспект Усевишнього. Із «Бгаґавад-ґіти» (12.5) зрозуміло, що медитувати на безособистісний аспект Усевишнього дуже складно. Це й не медитація фактично, а просто марна витрата часу, тому що бажані результати вона дає вкрай рідко. Віддані натомість медитують на істинну форму Господа і на Його розваги, а тому їм легко прийти до Нього. За це теж сказано в «Бгаґавад-ґіті» (12.9). Господь невідмінний від Своїх трансцендентних діянь. Крім того в цій шлоці вказано на те, що коли Господь Шрі Крішна власною особою перебував між людьми, Його, хоча могли й не визнавати за Верховного Бога-Особу, вважали за найвидатнішу особистість того часу, особливо під час битви на Курукшетрі. Поширене твердження, що по смерті великої людини їй починають поклонятися, як Богові, вводить людей в оману, бо людина не може стати Богом після смерти, і так само Бог-Особа не може бути людиною, навіть коли перебуває між людей. Обидві ці ідеї хибні. До Господа Крішни ідея антропоморфізму незастосовна.
На това велико събрание всички погледи били насочени към Бог Шрӣ Кр̣ш̣н̣а. Всеки искал да го види и да му отдаде смирените си почитания. Бхӣш̣мадева си припомнял всичко това и се радвал, че неговият обожаван Бог, Върховната Личност, стои пред него в истинския си величествен облик. Да се медитира върху Върховния Бог, означава мислите на човек постоянно да са заети с дейностите, формата, забавленията, името и славата на Бога. Това е по-лесно от абстрактната медитация върху безличностния аспект на Върховния. В Бхагавад-гӣта̄ (12.5) съвсем ясно се казва, че е много трудно да се съзерцава безличностния аспект на Върховния. В действителност това дори не е съзерцание, а просто губене на време, защото желаният резултат се постига много рядко. Но преданите се концентрират върху истинската форма на Бога и забавленията му, затова за тях Той е леснодостъпен. По този въпрос се говори и в Бхагавад-гӣта̄ (12.9). Богът не се различава от трансценденталните си дейности. В тази шлока се посочва още, че докато Бог Шрӣ Кр̣ш̣н̣а се намирал в човешкото общество, особено по време на сраженията на бойното поле Курукш̣етра, Той бил считан за най-великата личност от това време, макар че не всички можели да разпознаят в него Върховната Божествена Личност. Твърдението, че след смъртта на някой велик човек хората започват да го обожават като Бог, е много невярно, защото никой не може да стане Бог, дори и след смъртта си. Нито пък е възможно Божествената Личност да бъде човешко същество, дори и да се намира сред хората. И двете схващания са погрешни. Идеите на антропоморфизма не могат да се приложат към Бог Кр̣ш̣н̣а.