ШБ 1.3.37

ПОЯСНЕННЯ: Нікому не під силу достеменно описати трансцендентну природу Абсолютної Істини. Тому й сказано, що її не виразити ні розумом, ні словом. Проте є люди, що, не маючи розуму, хочуть пізнати Абсолютну Істину через свої недосконалі розумування і недостовірні описи Його діяльности. Його дії, з’ява і зникнення, Його імена, форми, Його оточення, Його особистості й усе з Ним пов’язане    —     це таємниця для людини мирського складу. Є два різновиди матеріалістів: ті, хто діє з бажанням насолоджуватися плодами своєї діяльности і філософи-емпірики. Ті, хто діє з бажанням насолоджуватись плодами своєї діяльности, взагалі нічого не знають про Абсолютну Істину, а умоглядні філософи, що вже розчарувались у такій кармічній діяльності, звертають погляд до Абсолютної Істини і намагаються пізнати Її своїми розумуваннями. Для всіх них Абсолютна Істина    —     лишається таємницею, як фокуси мага для дитини. Введені в оману чудесами Верховної Істоти, невіддані, хай і найвправніші в кармічній діяльності чи умоглядних розумуваннях, не виходять із невігластва. Їхнє знання таке обмежене, що вони нездатні вступити до таємничої царини трансцендентного. Умоглядні мислителі перебувають на рівні трохи вищому проти рівня грубих матеріалістів, тобто тих, хто діє заради плодів, але вони також у лабетах ілюзії і тому приймають як само собою зрозуміле, що все, що має форму, ім’я і здатне діяти, породжене матеріальною енерґією. На їхню думку Верховний Дух безформний, безіменний та бездіяльний. І через те, що такі умоглядні філософи прирівнюють трансцендентне ім’я та форму Господа до імен та форм матеріального світу, вони, по суті, перебувають у невігластві. З таким їхнім вбогим знанням прозирнути в істинну природу Верховної Істоти неможливо. Як сказано в «Бгаґавад- ґіті», становище Господа завжди трансцендентне, навіть коли Він приходить у матеріальний світ. Але нерозумні люди вважають Господа за одну з видатних особистостей матеріального світу, потрапляючи так в оману ілюзорної енерґії.