ВІРШ 13
VERSO 13
Текст
Texto
на̄бгер джа̄та урукрамах̣
дарш́айан вартма дгіра̄н̣а̄м̇
сарва̄ш́рама-намаскр̣там
nābher jāta urukramaḥ
darśayan vartma dhīrāṇāṁ
sarvāśrama-namaskṛtam
Послівний переклад
Sinônimos
ашт̣аме — восьме з втілень; мерудевйа̄м ту — в лоні дружини Мерудеві; на̄бгех̣ — царя Набгі; джа̄тах̣ — народився; урукрамах̣ — всемогутній Господь; дарш́айан — показуючи; вартма — шлях; дгіра̄н̣а̄м — досконалих істот; сарва — усіма; а̄ш́рама — життєвими станами; намаскр̣там — шанований.
Переклад
Tradução
Восьмим втіленням був цар Рішабга, син царя Набгі та його дружини Мерудеві. В цьому втіленні Господь показав шлях до досконалости, що ним ідуть ті, котрі цілковито опанували свої чуття й котрих шанують всі життєві стани.
A oitava encarnação foi o rei Ṛṣabha, filho do rei Nābhi e de sua esposa Merudevī. Nessa encarnação, o Senhor mostrou o caminho da perfeição, que é seguido por aqueles que controlaram plenamente seus sentidos e que são honrados por todas as ordens de vida.
Коментар
Comentário
ПОЯСНЕННЯ: Людське суспільство природно розкладається на вісім підрозділів, що їх складають суспільні та духовні стани життя: чотири підрозділи виділяють за діяльністю, інші чотири — за рівнем культури. Клас інтелектуалів, клас керівників, клас виробників та торговців і клас робітників — це чотири фахові верстви. А життя в учнівстві, сімейне життя, відхід від справ та життя у зреченості — це чотири рівні культурного поступу на шляху духовного усвідомлення. З цих чотирьох зречений стан життя, санн’ясу, вважають за найвищий, і санн’ясі за своїм становищем є духовним вчителем для всіх інших станів та верств. Сам статус санн’яси теж має чотири рівні наближення до досконалости. Їх називають кутічака, бахудака, парівраджакачар’я та парамахамса. Парамахамса — це найвищий ступінь життєвої досконалости. Тих, хто перебуває на рівні парамахамси, вшановують представники всіх станів життя. Махараджа Рішабга, син царя Набгі й Мерудеві, був втілення Господа; Він навчав Своїх синів йти до досконалости через тапас’ю, що освячує людське існування й дає можливість зійти на рівень духовного щастя, яке є вічне і весь час зростає. Будь-яка істота шукає щастя, але ніхто не знає, де знайти щастя вічне й безмежне. Немудрі люди намагаються замінити справжнє щастя матеріальною чуттєвою втіхою, не тямлячи, що так зване щастя чуттєвих утіх — тимчасове і приступне навіть собакам та свиням. Ніхто не обійдений чуттєвою втіхою: ні тварини, ні птахи, ні звірі. Кожна форма життя, і людська теж, має для такого щастя широкі можливості. Проте людське життя призначене не для цього дешевого щастя. Людині життя дане на те, щоб через духовне усвідомлення прийти вічного, безмежного щастя. Шляхом, що приводить до духовного усвідомлення, є тапас’я, коли істота добровільно відбуває покути і утримується від матеріальної втіхи. Тих, що навчені утримуватись від матеріальних насолод, називають дгірами, тобто людьми, яких не турбують чуття. Тільки дгіри можуть додержати всіх правил санн’яси і поступово піднятися на рівень парамахамс, яких шанують усі члени суспільства. Цю науку і проповідував цар Рішабга, що під кінець життя став незалежним від потреб матеріального тіла. Цього стану досягають лише поодинокі. Їх варто усіляко шанувати, але не мавпувати, як це роблять нетямущі люди.
SIGNIFICADO—A sociedade de seres humanos é naturalmente dividida em oito ordens e status de vida – quatro ordens de ocupações e quatro status de avanço cultural. A classe inteligente, a classe administrativa, a classe produtiva e a classe trabalhadora formam as quatro ordens de ocupações. A vida de estudante, a vida de chefe de família, a vida retirada e a vida renunciada constituem os quatro status de avanço cultural a caminho da compreensão espiritual. Desses, a ordem de vida renunciada, ou a ordem de sannyāsa, é considerada a mais elevada de todas, e um sannyāsī é constitucionalmente o mestre espiritual para todas as outras ordens e status. Na ordem sannyāsa, há também quatro estágios de elevação rumo à perfeição. Esses estágios chamam-se kuṭīcaka, bahūdaka, parivrājakācārya e paramahaṁsa. O estágio de vida paramahaṁsa é o mais elevado estágio de perfeição. Essa ordem de vida é respeitada por todas as outras. Mahārāja Ṛṣabha, o filho do rei Nābhi e Merudevī, era uma encarnação do Senhor, e instruiu Seus filhos a seguirem o caminho da perfeição através de tapasya, que santifica a existência de uma pessoa e a habilita a alcançar o estágio de felicidade espiritual, que é eterna e sempre crescente. Todo o ser vivo está buscando felicidade, mas ninguém sabe onde se pode obter felicidade eterna e ilimitada. Homens tolos buscam o prazer material dos sentidos como substitutivo para a verdadeira felicidade, mas tais homens tolos se esquecem de que a dita felicidade temporária, derivada dos prazeres dos sentidos, também é desfrutada por cães e porcos. Nenhum animal, pássaro ou besta é desprovido desse prazer dos sentidos. Em todas as espécies de vida, incluindo a forma humana de vida, tal felicidade é vastamente obtenível. A forma humana de vida, contudo, não se destina a essa felicidade barata. A vida humana destina-se a alcançar eterna e ilimitada felicidade, através da compreensão espiritual. Essa compreensão espiritual é obtida por tapasya, ou submissão voluntária ao caminho de penitência e abstinência do prazer material. Aqueles que têm sido treinados para abstinência dos prazeres materiais chamam-se dhīras, ou homens que não são perturbados pelos sentidos. Somente esses dhīras podem aceitar a ordem de sannyāsa, e podem elevar-se gradualmente ao status de paramahaṁsa, que é adorado por todos os membros da sociedade. O rei Ṛṣabha propagou esta missão e, na última fase de Sua vida, isolou-Se completamente das necessidades corpóreas materiais, que constitui um estágio raro que não pode ser imitado por homens tolos, mas que deve ser adorado por todos.