Skip to main content

Шрімад-бгаґаватам (бгаґавата пурана) 1.19.6

Текст

йа̄ ваі ласач-чхрі-туласі-віміш́ра-
кр̣шн̣а̄н̇
ґгрі-рен̣в-абгйадгіка̄мбу-нетрі
пуна̄ті лока̄н убгайатра сеш́а̄н
кас та̄м̇ на севета марішйама̄н̣ах̣

Послівний переклад

йа̄  —  річка, що; ваі  —  завжди; ласат  —  плине з; ш́рі-туласі  —  листочками туласі; віміш́ра  —  змішана; кр̣шн̣а-ан̇ґгрі  —   з лотосових стіп Господа Шрі Крішни; рен̣у  —  з пилом; абгйадгіка  —  благословенні; амбу  —  води; нетрі  —  що несе; пуна̄ті  —  освячує; лока̄н  —  планети; убгайатра  —  нижчі й вищі чи зсередини і ззовні; са-іш́а̄н  —  разом з Господом Шівою; ках̣  —  хто ще; та̄м  —  цій річці; на  —  не; севета  —  поклонятиметься; марішйама̄н̣ах̣  —  з тих, хто може вмерти будь-якої хвилини.

Переклад

Річка [Ґанґа, понад якою цар влаштувався тримати піст] несе найблагословенніші води, змішані з пилом з лотосових стіп Господа та листочками туласі. Тому ця вода освячує зсередини й ззовні всі три світи і навіть Господа Шіву та решту півбогів. Кожний, кому судилось померти, має прийняти притулок цієї річки.

Коментар

ПОЯСНЕННЯ: Махараджа Парікшіт, отримавши звістку, що за сім днів помре, одразу покинув родинні справи і переселився на берег священної Ямуни. Зазвичай кажуть, що цар прийняв притулок Ґанґи, однак Шріла Джіва Ґосвамі каже, що цар прийняв притулок Ямуни. Якщо взяти до уваги географічні міркування, твердження Шріли Джіви Ґосвамі видається ближчим до істини. Махараджа Парікшіт жив у своїй столиці Хастінапурі, що поблизу нинішнього Делі, а повз це місто тече саме Ямуна. Тому цар, природно, прийняв притулок радше Ямуни, що текла повз браму царського палацу. А що стосується до святости, річка Ямуна пов’язана з Господом Крішною тісніше за Ґанґу. Господь освятив Ямуну ще від самого початку Своїх трансцендентних розваг у матеріальному світі. Коли Васудева, батько Господа Крішни, переходив Ямуну з новонародженим Господом Крішною на руках    —    а він ніс Господа у безпечне місце, до Ґокули, що на другому березі Ямуни, навпроти Матгури,    —    Господь впав у річку, і вона одразу освятилась пилом з Його лотосових стіп. У вірші окремо зазначено, що Махараджа Парікшіт прийняв притулок прекрасної річки з чудовими водами, які несуть пил з лотосових стіп Господа Крішни, змішаний з листочками туласі. Лотосові стопи Крішни завжди прикрашені листочкам туласі, і щойно Його лотосові стопи торкаються вод Ґанґи чи Ямуни, ці річки одразу освячуються. Господь, однак, частіше торкається вод Ямуни, ніж Ґанґи. Згідно з «Вараха Пураною», яку зацитував Шріла Джіва Ґосвамі, між водами Ґанґи та Ямуни немає різниці, одне що Ямуною називають Ґанґу, коли її води освячені стократно. Аналогічно в писаннях сказано, що тисяча імен «Вішну» мають таку могутність, як одне ім’я «Рама», а три імені «Рама»    —    як одне ім’я «Крішна».