Шрімад-бгаґаватам (бгаґавата пурана) 1.19.25
Текст
йадр̣ччгайа̄ ґа̄м ат̣ама̄но ’напекшах̣
алакшйа-лін̇ґо ніджа-ла̄бга-тушт̣о
вр̣таш́ ча ба̄лаір авадгӯта-вешах̣
Послівний переклад
татра — там; абгават — з’явився; бгаґава̄н — могутній; вйа̄са-путрах̣ — син В’ясадеви; йадр̣ччгайа̄ — на бажання; ґа̄м — світом; ат̣ама̄нах̣ — подорожуючи; анапекшах̣ — байдужий до всього; алакшйа — непроявлені; лін̇ґах̣ — ознаки; ніджа- ла̄бга — усвідомив себе; тушт̣ах̣ — задоволений; вр̣тах̣ — оточений; ча — і; ба̄лаіх̣ — дітьми; авадгӯта — ким нехтують; вешах̣ — вдягнений.
Переклад
На тім слові з’явився наділений надзвичайною могутністю син В’ясадеви, що мандрував Землею до всього байдужий і задоволений сам у собі. З його вигляду було не пізнати, до якої верстви суспільства і життєвого стану він належить. За ним йшла юрма жінок і дітей, а вдягнений він був так, начеб люди вже не звертали на нього ніякої уваги.
Коментар
Словом бгаґава̄н подеколи позначають когось із великих відданих Господа, як, наприклад, Шукадеву Ґосвамі. Такі звільнені душі байдужі до справ матеріального світу, бо завдяки значному поступові у відданому служінні вони живуть задоволені самі в собі. Як пояснено раніше, Шукадева Ґосвамі формально ніколи не приймав духовного вчителя і не проходив очисних обрядів. Його природним духовним учителем був його батько, В’ясадева, бо Шукадева Ґосвамі слухав від нього «Шрімад-Бгаґаватам». Вислухавши «Шрімад-Бгаґаватам», Шукадева Ґосвамі звідав довершеного задоволення у самому собі і відтак більше не залежав від жодних формальностей. Формальності потрібні тим, хто ще тільки хоче досягти рівня повного звільнення, однак Шрі Шукадева Ґосвамі милістю свого батька вже перебував на цьому рівні. Шукадева Госвамі був юнаком, і йому б належало вбиратися відповідним чином, однак він ходив світом голий і був байдужий до суспільних звичаїв. Більшість людей не зважала на нього, і тільки діти й жінки з цікавости ходили за ним по п’ятах, як за божевільним. Так він і з’явився на місці події, мандруючи широким світом, як йому хотілося.
Виглядає на те, що коли Махараджа Парікшіт поставив своє запитання, великі мудреці не могли дати одностайної відповіді, що йому слід робити. Відповідно до якостей різних людей існує багато настанов, що допомагають досягнути духовного звільнення. Проте найвища мета життя — це досягнути найвищої досконалости у відданому служінні Господеві. Як лікарі інколи розбіжні в своїх порадах, так і мудреці не могли дійти згоди, пропонуючи різні «рецепти», а тимчасом на місце події з’явився великий, наділений надзвичайною могутністю син В’ясадеви.