ШБ 1.19.16
Devanagari
पुनश्च भूयाद्भगवत्यनन्ते
रति: प्रसङ्गश्च तदाश्रयेषु ।
महत्सु यां यामुपयामि सृष्टिं
मैत्र्यस्तु सर्वत्र नमो द्विजेभ्य: ॥ १६ ॥
रति: प्रसङ्गश्च तदाश्रयेषु ।
महत्सु यां यामुपयामि सृष्टिं
मैत्र्यस्तु सर्वत्र नमो द्विजेभ्य: ॥ १६ ॥
Verse text
пунаш́ ча бгӯйа̄д бгаґаватй ананте
ратіх̣ прасан̇ґаш́ ча тад-а̄ш́райешу
махатсу йа̄м̇ йа̄м упайа̄мі ср̣шт̣ім̇
маітрй асту сарватра намо двіджебгйах̣
ратіх̣ прасан̇ґаш́ ча тад-а̄ш́райешу
махатсу йа̄м̇ йа̄м упайа̄мі ср̣шт̣ім̇
маітрй асту сарватра намо двіджебгйах̣
Synonyms
пунах̣ — знов; ча — і; бгӯйа̄т — нехай буде; бгаґаваті — Господеві Шрі Крішні; ананте — володареві безмежної могутности; ратіх̣ — що приваблює; прасан̇ґах̣ — спілкування; ча — також; тат — Його; а̄ш́райешу — з тими, хто віддався Йому; махатсу — в матеріальному творінні; йа̄м йа̄м — хоч би де; упайа̄мі — я можу отримати; ср̣шт̣ім — народження; маітрі — дружні стосунки; асту — нехай це буде; сарватра — всюди; намах̣ — мої поклони; двіджебгйах̣ — брахманам..
Translation
Я знов складаю поклони вам усім, шановні брахмани, і благаю вас: якщо мені знов випаде народитися в матеріальному світі, нехай я матиму неподільну прив’язаність до безмежного Господа Крішни, товариство Його відданих і дружні стосунки з усіма живими істотами.
Purport
Слова Махараджі Парікшіта з’ясовують, що відданий Господа — єдина досконала істота. Відданий Господа нікого не вважає за ворога, хоча до самого відданого багато хто може ставитись вороже. Відданий Господа не любить спілкуватися з невідданими, хоча й не чує до них ніякої ворожости. Відданий прагне товариства Господніх відданих. Це цілком природно: адже подібне вабиться до подібного. Для відданого найважливіше — це розвинути в собі неподільну прив’язаність до Господа Шрі Крішни, що є батьком усіх живих істот. Добрий син свого батька ставиться дружньо до всіх своїх братів, і так само відданий Господа, добрий син верховного батька, Господа Крішни, бачить усі інші живі істоти у їхньому зв’язку з верховним батьком. Він старається переконати непокірливих синів дослухатись голосу здорового глузду й робить усе можливе, щоб вони визнали Бога, свого верховного батька. Махараджа Парікшіт, поза сумнівом, мав повернутися до Бога, однак він молився до Господа про долю, яка мала б забезпечити йому найдосконаліше у матеріальному світі життя, якби йому не судилося повернутися до Нього. Чистий відданий не прагне товариства навіть таких великих особистостей, як оце Брахма, — йому любіше товариство незначної істоти, тільки б вона була відданою Господа.