Шрімад-бгаґаватам (бгаґавата пурана) 1.15.5
Текст
ван̃чіто ’хам̇ маха̄-ра̄джа
харін̣а̄ бандгу-рӯпін̣а̄
йена ме ’пахр̣там̇ теджо
дева-вісма̄панам̇ махат
Послівний переклад
арджунах̣ ува̄ча — Арджуна сказав; ван̃чітах̣ — покинутий ним; ахам — я; маха̄-ра̄джа — о царю; харін̣а̄ — Богом-Особою; бандгу-рӯпін̣а̄ — як щирий друг; йена — ким; ме — я; апахр̣там — позбавлений; теджах̣ — сили; дева — півбогів; вісма̄панам — що дивувала; махат — дивовижної.
Переклад
Арджуна сказав: О царю! Верховний Бог-Особа Харі, що ставився до мене як близький друг, покинув мене, і відтак від мене пішла моя дивовижна сила, що на неї дивувалися навіть півбоги.
Коментар
У «Бгаґавад-ґіті» (10.41) Верховний Господь каже: «Треба розуміти, що кожен, хто володіє особливою могутністю чи багатством — грошима, силою, красою, знанням чи будь-чим, що привабливе для всіх, хто живе у матеріальному світі, є лише утвором незначної частки Моєї сукупної енерґії». Отже, ніхто не може посідати хоч якоїсь незалежної могутности — її може дарувати тільки Господь. Коли Господь зі Своїми безсмертними, вічно вільними супутниками сходить на Землю, Він не лише Сам появляє божественну енерґію , а й наділяє нею Своїх супутників-відданих — тою мірою, якою вимагає місія конкретного втілення. Крім того, у «Бгаґавад-ґіті» (4.5) сказано, що Господь та Його вічні супутники сходять на Землю багато разів, однак Господь пам’ятає всі Свої ролі, які Він бере на Себе у різних втіленнях, тимчасом як Його супутники з Його волі забувають їх. А коли Господь іде з Землі, Він забирає усіх Своїх супутників з Собою. Сила та могутність, даровані Арджуні, були потрібні для місії Господа; а коли Господь завершив Свою місію, надзвичайні сили в Арджуни зникли, бо та його дивовижна могутність, що вражала навіть небожителів, була вже непотрібна і ніяк не допомагала йому на шляху додому, до Бога. Якщо навіть у великих відданих, як Арджуна, ба навіть у півбогів з райських планет Господь може, наділивши спочатку могутністю, забрати її назад, то у звичайних живих істот, які проти тих великих душ наче крихітні піщинки, і поготів. Висновок з цього можна зробити такий: нікому не слід пишатися зі своєї, позиченої в Господа, могутности. Розсудлива людина радше повинна розуміти, що вона в боргу перед Господом за всі Його добродійства, і застосовувати отриману від Нього могутність у служінні Йому. Господь кожної миті може забрати дані від Нього щедроти, а тому могутність та багатство найліпше застосовувати у служінні Господеві.