ШБ 1.15.49
Devanagari
विदुरोऽपि परित्यज्य प्रभासे देहमात्मन: ।
कृष्णावेशेन तच्चित्त: पितृभि: स्वक्षयं ययौ ॥ ४९ ॥
कृष्णावेशेन तच्चित्त: पितृभि: स्वक्षयं ययौ ॥ ४९ ॥
Verse text
відуро ’пі парітйаджйа
прабга̄се дехам а̄тманах̣
кр̣шн̣а̄веш́ена тач-чіттах̣
пітр̣бгіх̣ сва-кшайам̇ йайау
прабга̄се дехам а̄тманах̣
кр̣шн̣а̄веш́ена тач-чіттах̣
пітр̣бгіх̣ сва-кшайам̇ йайау
Synonyms
відурах̣ — Відура (дядько Махараджі Юдгіштгіри); апі — також; парітйаджйа — покинувши тіло; прабга̄се — у святому місці Прабгаса; дехам а̄тманах̣ — своє тіло; кр̣шн̣а — Бога- Особу; а̄веш́ена — занурений у думки про; тат — Його; чіттах̣ — думки і дії; пітр̣бгіх̣ — разом з жителями Пітрілоки; сва-кшайам — у свою обитель; йайау — пішов.
Translation
Відура подорожував місцями прощі і зрештою покинув своє тіло у Прабгасі. Він завжди був занурений у думки про Крішну і тому повернувся на свою відначальну посаду на Пітрілоці, де його зустріли місцеві жителі.
Purport
Різниця між Пандавами й Відурою полягає в тому, що Пандави — вічні супутники Господа, Бога-Особи, а Відура — це один з панівних півбогів, що врядує на планеті Пітрілока, де він відомий як Ямараджа. Люди бояться Ямараджі, тому що це саме він визначає кару лиходіям у матеріальному світі. Але тим, хто віддав себе Господу, нема чого його боятися. Для відданих він щирий друг, а для невідданих — втілений страх. Ми вже розповідали, що Мандука Муні прокляв Ямараджу, через що той впав і народився шудрою; отож Відура є втіленням Ямараджі. Вічний слуга Господа, він своїм життям явив приклад ревного відданого служіння і такої праведности, що завдяки його настановам отримав звільнення навіть Дгрітараштра, людина вкрай матеріалістична. Праведна діяльність у відданому служінні Господеві допомагала йому повсякчас пам’ятати лотосові стопи Господа і зрештою повністю звільнитись від занечищення, що властиве для життя в тілі шудри. По тому його зустріли жителі Пітрілоки, і він повернувся до своїх обов’язків. Півбоги — також супутники Господа, однак вони не мають можливости спілкуватися з Ним безпосередньо, тимчасом як Його безпосередні супутники завше мають з Господом особисті взаємини. Господь та Його особисті супутники приходять у численні всесвіти як втілення, і це триває завжди. Господь пам’ятає всі Свої з’явлення, а його супутники ні, тому що вони, бувши крихітні невід’ємні частки Господа, є безконечно малі і не тримають тих втілень у своїй пам’яті. Підтвердити сказане можна віршем 4.5 з «Бгаґавад-ґіти».