Шрімад-бгаґаватам (бгаґавата пурана) 1.13.23
Текст
джівіта̄ш́а̄ йатга̄ бгава̄н
бгіма̄паварджітам̇ пін̣д̣ам
а̄датте ґр̣ха-па̄лават
Послівний переклад
ахо — шкода; махійасі — могутній; джантох̣ — живих істот; джівіта-а̄ш́а̄ — надія на життя; йатга̄ — так, як; бгава̄н — ти є; бгіма — Бгімасени (брата Юдгіштгіри); апаварджітам — рештки; пін̣д̣ам — їжі; а̄датте — що їх їв; ґр̣ха-па̄ла-ват — наче дворовий пес.
Переклад
Леле-леле, яка ж сильна в живій істоті надія на довге життя! Знай, що ти живеш, як дворовий собака, і годуєшся рештками зі столу Бгіми.
Коментар
ПОЯСНЕННЯ: Садгу не пристало підлещуватись до царів та багатих людей заради того, щоб їхнім коштом зручно жити. Садгу повинен казати домогосподарям неприкриту правду життя, бо це дасть їм змогу прийти до тями і побачити, яке ненадійне життя у матеріальному світі. Дгрітараштра — це типовий приклад старої людини, прив’язаної до родинного життя. Він став справжнісіньким жебраком, та однак волів зручно жити в домі Пандав, серед яких тут виділений Бгіма, хто вбив двох найвидатніших синів Дгрітараштри — Дурйодгану і Духшасану. Ці двоє горезвісних підлих синів були дуже дорогі Дгрітараштрі, і у вірші згадано саме за Бгіму, що вбив цих двох улюблених його синів. То чому Дгрітараштра жив у Пандав? Тому що прагнув і далі жити з усіма вигодами — хоч би й ціною власного приниження. Відура був вражений, побачивши, яке сильне це бажання подовжити своє життя. Воно свідчить, що жива істота з природи вічна і не потребує змінювати тіла, в якому мешкає тепер. Людина без розуму не може втямити, що відтинок життя, в тому тілі чи іншому, даний їй, щоб відбути термін ув’язнення в ньому, а людське тіло дароване їй по багатьох народженнях і смертях саме щоб дати їй нагоду усвідомити свою істинну сутність і повернутися додому, до Бога. Однак люди, подібні до Дгрітараштри, справжнього стану речей не бачать і тому будують плани, як зручніше влаштуватися в цьому світі і мати побільше вигоди з усього. Дгрітараштра був сліпий, але й після усіх поразок, крізь які йому довелось пройти, і далі тішив себе надією на зручне життя. Садгу, як оце Відура, покликаний відкривати таким сліпцям очі, щоб допомогти їм повернутися додому, до Бога, до вічного життя. Діставшись туди, вже ніхто не бажає повернення до цього матеріального світу страждань. Важко навіть уявити собі, яка відповідальна місія довірена таким садгу, як Махатма Відура.