Шрімад-бгаґаватам (бгаґавата пурана) 1.13.22
Текст
манда-праджн̃а̄ш́ ча са̄мпратам̇
віш́ірн̣а-данто манда̄ґніх̣
сара̄ґах̣ капгам удвахан
Послівний переклад
андгах̣—сліпий; пура̄—від початку; ева—певно; вадгірах̣ — погано чуєш; манда-праджн̃а̄х̣ — погана пам’ять; ча — та; са̄мпратам — раптом; віш́ірн̣а — розхитані; дантах̣ — зуби; манда-аґніх̣ — порушена дія печінки; са-ра̄ґах̣ — з хрипом; капгам — кашель з мокротою; удвахан — виходить.
Переклад
Ти незрячий з народження, а віднедавна ще почав недочувати. Твоя пам’ять гіршає, розум збурений. Зуби твої розхиталися, печінка хвора, і ти весь час кашляєш, відхаркуючи мокроту.
Коментар
Відура вказує Дгрітараштрі на всі ознаки старости, що вже проявилися в ньому, попереджаючи про недалеку смерть тимчасом як той безтямно нехтував думкою про своє майбутнє. Перелічені ознаки в тілі Дгрітараштри були ознаками апакшая, занепаду матеріального тіла перед тим, як смерть підведе останню риску. Тіло народжується, розвивається, живе, створює інші тіла, хиріє й гине. Однак за браком розуму люди дбають про своє тлінне тіло так, немов воно вічне, і сподіваються, що їх захистять їхні маєтки, діти, суспільство, країна тощо. За тими безглуздими ідеями вони поринають у ці минущі справи і геть забувають, що колись будуть змушені покинути своє тимчасове тіло і прибрати нового, а тоді знову прилаштовуватися на якийсь час до нового суспільства, дружби, любови і, нарешті, знову померти. Вони забувають свою вічну сутність і безглуздо вкладають свої сили у тимчасові справи, геть забувши свій головний обов’язок. Святі й мудреці, як ось Відура, йдуть до таких нерозумних людей, щоб відкрити їм очі, але ті вважають цих садгу та святих за паразитів суспільства і переважно відмовляються їх слухати, водночас радо вітаючи облудних садгу та святих, які готові вдовольняти їхні чуття. Відура не був садгу, котрий би вдовольняв невиправдані й згубні амбіції Дгрітараштри. Він прямо сказав Дгрітараштрі про істинний стан речей і вказав, як врятуватися від усіх нещасть.