ШБ 1.13.22

Відура вказує Дгрітараштрі на всі ознаки старости, що вже проявилися в ньому, попереджаючи про недалеку смерть тимчасом як той безтямно нехтував думкою про своє майбутнє. Перелічені ознаки в тілі Дгрітараштри були ознаками апакшая, занепаду матеріального тіла перед тим, як смерть підведе останню риску. Тіло народжується, розвивається, живе, створює інші тіла, хиріє й гине. Однак  за браком розуму люди дбають про своє тлінне тіло так, немов воно вічне, і сподіваються, що їх захистять їхні маєтки, діти, суспільство, країна тощо. За тими безглуздими ідеями вони поринають у ці минущі справи і геть забувають, що колись будуть змушені покинути своє тимчасове тіло і прибрати нового, а тоді знову прилаштовуватися на якийсь час до нового суспільства, дружби, любови і, нарешті, знову померти. Вони забувають свою вічну сутність і безглуздо вкладають свої сили у тимчасові справи, геть забувши свій головний обов’язок. Святі й мудреці, як ось Відура, йдуть до таких нерозумних людей, щоб відкрити їм очі, але ті вважають цих садгу та святих за паразитів суспільства і переважно відмовляються їх слухати, водночас радо вітаючи облудних садгу та святих, які готові вдовольняти їхні чуття. Відура не був садгу, котрий би вдовольняв невиправдані й згубні амбіції Дгрітараштри. Він прямо сказав Дгрітараштрі про істинний стан речей і вказав, як врятуватися від усіх нещасть.