Врівноважений розум    —    це якість і Брахми, прабатька всіх живих істот, і Махараджі Юдгіштгіри. Шрідгара Свамі твердить, що слово «дід» стосується до Брахми, а Вішванатга Чакраварті зазначає, що «дід» в даному випадку стосується до самого Махараджі Юдгіштгіри. В будь-якому разі порівняння дуже вдале: адже і Брахма, і Махараджа Юдгіштгіра обидва є визнані представники Верховного Господа, і тому, трудячись задля добра усіх живих істот, обидва мають повсякчас зберігати врівноваженість. Кожна відповідальна особа на чолі держави мусить зносити найрізноманітніші нападки від тих самих людей, задля добра яких вона трудиться. Брахмаджі критикували навіть ґопі, найдовершеніші віддані Господа. Ґопі були незадоволені роботою Брахмаджі, бо Господь Брахма, творець усесвіту, створив повіки, які заважали їм дивитися на Господа Крішну. Їм несила було перечікувати мить, коли очі кліпали, бо в ту хвилю вони не бачили коханого Господа Крішну. То що тоді можна казати за інших людей, які від природи схильні ставитися критично до кожної дії відповідальної особи? Махараджі Юдгіштгірі теж часто доводилося долати перешкоди, що створювали його вороги, і він довів, що за будь-яких критичних обставин зберігає бездоганну рівновагу розуму. Тож обидва предки Махараджі Парікшіта можуть служити вдалими прикладами осіб, що не втрачають рівноваги розуму за будь-яких складних обставин.

Господь Шіва    —    славетний півбог, що обдаровує всіх, хоч би хто приходив прохати в нього. Тому його називають Ашутоша    —    «той, кого дуже просто власкавити». Крім того він має ще ім’я Бгутанатга, чи пан простого люду. Простий люд здебільшого схильний вшановувати Господа Шіву, тому Шіва щедро обдаровує всіх, не зважаючи на наслідки, до яких це може спричинитися. Велику шану до Господа Шіви мав Равана, і, без труду задовольнивши його, він набув такої могутности, що наважився кинути виклик владі Господа Рами. Зрозуміло, що у битві Равани з Рамою Господь Шіва Равані не допомагав, бо Рама    —    це Верховний Бог-Особа і повелитель Господа Шіви. Врікасурі Господь Шіва дав вельми ризиковане і небезпечне благословення. Ласкою Господа Шіви Врікасура набув можливости одним доторком розколювати будь-чию голову. Хоча цю силу йому дарував Господь Шіва, підлий Врікасура забажав випробувати її на голові самого Господа Шіви. Шіва був змушений вдатися по захист до Вішну, прохаючи оборонити його. Господь Вішну, напустивши на Врікасуру чари Своєї ілюзорної енерґії, попрохав, щоб той перевірив силу благословення на власній голові. Вчинивши так, нещасний сам себе знищив. Так світ врятувався від лиха, що його міг накоїти підступний шанувальник півбогів. Знаменно те, що Господь Шіва нікому ні в чому не відмовляє. Ось чому його, хоча подеколи він діє неправильно, вважають за найщедрішого.

Рама̄ — так називають богиню процвітання. Її притулок —      це Господь Вішну. Господь Вішну підтримує існування всіх живих істот. Існує безліч живих істот, і не лише на цій, а й на всіх інших сотнях тисяч планет, і кожна з них забезпечена усім потрібним, щоб жити і долати шлях до самоусвідомлення. Однак тим, хто йде шляхом задоволення чуттів, майа, ілюзорна енерґія, чинить перешкоди, які вони намагаються подолати за допомогою нездійсненних планів поліпшення матеріальних умов існування. Ці зусилля поліпшити умови існування приречені на крах, бо є простим виявом дії ілюзорної енерґії. На цьому шляху люди постійно шукають оманної ласки ілюзорної богині процвітання, але не розуміють того, що сама богиня процвітання може існувати тільки під захистом Вішну. Без Вішну богиня процвітання    —    це ілюзія. Отож замість шукати притулку безпосередньо в богині процвітання нам треба прохати притулку в Господа Вішну. Тільки Вішну та Його віддані здатні дати справжній захист. Махараджа Парікшіт сам перебував під захистом Вішну, а тому міг забезпечити зусебічний захист кожному, хто хотів бути його підданим.