Шрімад-бгаґаватам (бгаґавата пурана) 1.11.35

Господь одружився і жив домогосподарем. Це, певно, нагадує звичайне земне життя, але коли ми дізнаємось, що Він одружився з 16 108 дружинами й жив окремо в кожному палаці з кожною дружиною водночас, це напевно вже не видається звичайною земною діяльністю. Отже, Господь, живучи як домогосподар серед Своїх достойних дружин, зовсім не є земна людина, і Його стосунки з ними аж ніяк не слід вважати за земні статеві стосунки між чоловіком і жінкою. Жінки, що стали дружинами Господа, певно не є звичайні жінки, бо отримати за чоловіка Господа    —     це вінець багатьох мільйонів життів, присвячених на тапас’ї (аскези). Приходячи на різноманітні локи, тобто планети, або на цю планету людей, Господь являє Свої трансцендентні розваги, щоб привабити зумовлені душі й пробудити в них прагнення стати Його вічними слугами, друзями, батьками й коханими у трансцендентному світі, де Господь вічно приймає такі вияви служіння і відповідає на них взаємністю. Служіння, яке існує в матеріальному світі, є спотворене і, обриваючись довчасу, породжує смуток. Оманена жива істота, зумовлена матеріальною природою, через невігластво нездатна зрозуміти, що всі наші земні стосунки тимчасові й занечищені. Такі стосунки не дадуть нам вічного щастя. Але якщо ті самі взаємини встановити з Господом, то по смерті матеріального тіла ми перенесемось у трансцендентний світ і навічно з’єднаємось з Ним у тих стосунках, яких прагнемо. Тож жінки, з якими жив Господь, не належать до земного світу    —    вони вічно пов’язані з Господом трансцендентними подружніми стосунками, і цього становища вони досягли досконалим відданим служінням. У цьому їхнє достоїнство. Господь є парам брахма, тобто Верховний Бог- Особа. Зумовлені душі шукають вічного щастя скрізь    —    не лише на Землі, але й на інших планетах всесвіту, бо за своєю відначальною природою духовна іскра яка вона є на силі подорожувати будь-де в Божому творінні. Однак, зумовлена матеріальними ґунами, вона намагається подорожувати космосом в космічних кораблях, і їй не вдається досягти мети. Вона    —    в’язень, закований у кайдани закону тяжіння. Є інші методи, які дають змогу піти куди завгодно; але хоч куди істота піде, навіть якщо досягне найвищої планети, вона не здобуде там безмежного щастя, якого шукає життя в життя. Той, хто прийшов до тями, шукає щастя Брахмана, знаючи напевно, що безконечного щастя, якого душа прагне, в матеріальному світі не знайти. А що так, то Верховна Істота, Парабрахман, вже напевно щастя в матеріальному світі не шукає. Того, що Йому дає щастя, у матеріальному світі не знайти. Він не є безособистісний. Він    —    повелитель і Верховна Істота серед незліченних живих істот, а тому безособистісний Він бути не може. Він достоту такий, як ми, і в Ньому є в усій повноті всі схильності індивідуальної істоти. Він одружується, як і ми, проте Його шлюб не земний і не має нічого спільного з тим, що ми знаємо в зумовленому житті. Отож хоча Його дружини видаються земними жінками, насправді вони трансцендентні звільнені душі, досконалі проявлення внутрішньої енерґії Крішни.