Шрімад-бгаґаватам (бгаґавата пурана) 1.11.34

Вище вже зазначено, що живі істоти не призначені насолоджуватися речами, проявленими в творінні Бога. Істинний володар і той, хто насолоджується всім проявленим у Своєму творінні,    —    це Господь. На жаль, під впливом ілюзорної енерґії жива істота, корячись диктатові ґун природи, береться удавати того, хто насолоджується. Надимаючись з хибного відчуття «богорівности», оманена жива істота різноманітною діяльністю збільшує свою матеріальну силу й зрештою настільки переобтяжує Землю, що життя на ній робиться неможливим для людей розсудливих. Таке становище називають дгармасйа ґла̄ніх̣, тобто неправильне використання людської енерґії. Коли людську енерґію використовують чимдалі неправильніше, через лихих правителів, які просто обтяжують землю, розсудливіші живі істоти потрапляють у скрутне становище, Господь з’являється через Свою внутрішню енерґію, щоб врятувати розсудливішу частину людства й зняти зі світу тягар земних правителів. Господь не має прихильности до жодного з небажаних правителів: Своєю могутньою енерґією Він створює між ними ворожнечу, так само, як вітер, спричинивши тертя у хащах бамбука, запалює в лісі пожежу. Лісова пожежа спалахує сама собою під дією вітру, і так само ворожнеча між різними політичними групами спалахує згідно з невидимим планом Господа. Небажані правителі, пишаючись зі своєї оманної могутности і військової сили, через ідеологічні суперечки починають між собою війни і втрачають у них свою силу. Світова історія являє наочну картину того, як діє Господня воля, і так воно триватиме, аж поки живі істоти не привабляться до служіння Господеві. Це чітко пояснене у «Бгаґавад-ґіті» (7.14). Там сказано: «Ілюзорна енерґія    —    це Моя енерґія, і тому залежна жива істота не здатна подолати матеріальні ґуни. Але ті, хто приймає притулок у Мене [Бога-Особи Шрі Крішни], можуть перетнути неосяжний океан матеріальної енерґії». Це означає, що миру й процвітання не досягти ні за допомогою кармічної діяльности, ні за допомогою філософських розумувань і теорій. Єдиний шлях до того    —    впокоритися Верховному Господеві й так звільнитися від омани ілюзорної енерґії.

На жаль, люди, які занурились у руйнівну діяльність, не здатні віддати себе Богові-Особі. Вони    —    першорядні невігласи і найниціші з людей, ті, в кого вкрадено знання, хоча й набули академічної освіти. Вони мають демонічний склад розуму і через те завжди кидають виклик верховній волі Господа. Той, хто надміру матеріалістичний і дбає тільки про матеріальну силу і владу, є, поза сумнівом, першорядний невіглас, бо нічого не знає про життєву енерґію. Через невігластво у вищій духовній науці такі люди чимдуж розвивають матеріальне знання, яке гине разом з матеріальним тілом. Вони    —    найниціші з-поміж людей: адже людське життя призначене насамперед для того, щоб відновити наші втрачені стосунки з Господом, а ці люди за своєю матеріальною діяльністю цю нагоду втрачають. У них украдено знання, бо навіть тривалі роздуми не приводять їх на рівень пізнання Бога-Особи, того, хто є суммум бонум усього сущого. І всі такі люди перебувають під владою демонічного начала, через що змушені страждати, як це було з найбільшими з матеріалістів    —    Раваною, Хіран’якашіпу, Камсою та іншими.