ШБ 1.11.3

Вже сказано, що всі, хто жив у Двараці за присутности в ній Господа Крішни, були звільнені душі, і вони зійшли на Землю разом з Господом як Його почет. Мавши міцний духовний зв’язок з Господом, вони ніколи з Ним не розлучалися, а проте всім нетерпілося побачити Його. Ґопі Вріндавани, коли Крішна йшов пасти корови, весь час думали про Нього, і так само безнастанно думали про Крішну жителі Двараки, коли Він залишив її, щоб бути на полі битви Курукшетра. Певний відомий бенґальський письменник висунув теорію, що Крішна у Вріндавані    —    це одна особистість, у Матгурі    —    інша, а у Двараці    —    ще інша. Але ця теорія не узгоджується з фактами, які свідчать, що Крішна на Курукшетрі та Крішна у Двараці    —    це одна й та сама особистість.

Коли Господа не було в Його трансцендентному місті, дварачани сумували за Ним, як сумують вночі за сонцем. Тож звук, що ним Господь Крішна оповістив Свій приїзд, був наче вісник ранкової зорі. Сонце Крішни піднялося з-за виднокраю, і всі жителі Двараки наче прокинулися відо сну і, прагнувши Його побачити, чимдуж кинулися Йому назустріч. Для відданих Господа є тільки один захисник    —    Господь.

Як ми вже старалися пояснити, становище Господа недвоїсте, а тому звук, що пов’язаний з Господом, тотожний Йому Самому. Наше теперішнє матеріальне існування сповнене страху. З чотирьох проблем матеріального існування, а саме проблем їжі, притулку, страху та парування, найбільше нас турбує страх. Ми завжди сповнені страху, не знаючи, які біди нас чекають. Існування у матеріальному світі сповнене нещасть, і тому проблема страху завжди найзначніша. Причиною цього є наш зв’язок з ілюзорною енерґією Господа майею, чи зовнішньою енерґією, однак страх безслідно гине, щойно залунає звук, що пов’язаний з Господом і представлений через Його святе ім’я    —    шістнадцять слів, які повторював Господь Чайтан’я:

Слухаючи ці звуки, ми зможемо остаточно звільнитися від страху перед проблемами матеріального існування.