Шрімад-бгаґаватам (бгаґавата пурана) 1.11.15
Текст
дадгй-акшата-пгалекшубгіх̣
алан̇кр̣та̄м̇ пӯрн̣а-кумбгаір
балібгір дгӯпа-діпакаіх̣
Послівний переклад
два̄рі два̄рі—біля дверей кожного дому; ґр̣ха̄н̣а̄м—усіх будинків; ча—і; дадгі—кисле молоко; акшата—цілі; пгала — фрукти; ікшубгіх̣—цукровою тростиною; алан̇кр̣та̄м—прикрашені; пӯрн̣а-кумбгаіх̣ — повні глеки з водою; балібгіх̣ — з предметами для ритуалу поклоніння; дгӯпа — ароматичні куріння; діпакаіх̣ — із світильниками й свічками.
Переклад
Біля дверей кожної садиби були виставлені всілякі сприятливі речі — нерозрізані фрукти, кисле молоко, цукрова тростина, повні глеки води і предмети для ритуалу поклоніння, куріння та свічки.
Коментар
Ведичний звичай вітати гостей ніколи не був сухою формальністю. Господа в Двараці вітали не тільки тим, що заздалегідь прикрасили дороги й вулиці, як зазначено вище; жителі ще робили Господеві всілякі підношення — куріння, лампади, квіти, солодощі, фрукти і всілякі смачні страви, які тільки могли зготувати. Все це підносили Господеві, а залишки їжі роздавали жителям міста, що зібрались з приводу події. Отже, то не мало нічого спільного з сучасними офіційними прийомами. У кожному домі були готові так само пишно зустріти Господа, і тому з усіх осель для людей виносили на дороги і вулиці їжу, що лишалася. Свято було чудове. Без роздачі їжі ніяке свято не можна вважати за довершене — так заведено у ведичному суспільстві.