Skip to main content

РОЗДІЛ СОРОК ШОСТИЙ

ГЛАВА ЧЕТИРИДЕСЕТ И ШЕСТА

Подив та настрій лицарськости

Удивление и рицарство

Подив

Удивление

Екстаз подиву у відданому служінні відчувають або безпосередньо, коли людина бачить щось на власні очі, або непрямо, слухаючи описи подій від інших.

Екстазът на удивлението в преданото служене може да дойде по два начина: непосредствено, когато човек вижда нещо със собствените си очи, и косвено, когато слуша от другите.

Коли Нарада, прийшовши до Двараки подивитися, як живе Господь, побачив, що Крішна в одному й тому самому тілі присутній водночас у всіх палацах і в кожному робить щось інше, він не міг зійти з дива. Це — один з прикладів подиву у відданому служінні через безпосереднє сприйняття. Одна з подруг матері Яшоди сказала: «Яшодо, я геть нічого не розумію! Ось твій син, який щохвилі ладний бігти до тебе поссати груди, а он то — величезний пагорб Ґовардгана, за який чіпляються хмари. І оце зараз цей величезний пагорб Ґовардгану завиграшки тримає на мізинчику лівої руки твій син. Це — незбагненна таємниця, авжеж?» Ці слова є ще одним прикладом подиву у відданому служінні за безпосереднього сприйняття події.

Когато На̄рада дошъл да види дейностите на Бога в Два̄рака̄ и видял, че в едно и също тяло Кр̣ш̣н̣а се намира едновременно във всички дворци и освен това извършва различни дейности, той останал смаян. Това е един от примерите за удивление, което е породено от непосредствено възприятие. Една от приятелките на майка Яшода̄ казала: „Яшода̄, виж това чудо! Детето ти още обича да суче мляко от гърдите ти, а хълмът Говардхана е толкова огромен, че пречи на облаците да минават. Но въпреки това то държи огромния хълм на пръста на лявата си ръка, като че ли е играчка. Не е ли чудо това!“. Тези думи са друг пример за удивление, предизвикано от непосредствено възприятие.

Прикладом здивування у відданому служінні за непрямого сприйняття може служити такий випадок. Якось Махараджа Парікшіт слухав від Шукадеви Ґосвамі про те, як Крішна вбив Наракасуру, демона, що з одинадцятьма акшаухіні воїнів вирядився війною проти Крішни. Кожна акшаухіні налічувала декілька тисяч слонів, декілька тисяч коней і колісниць та декілька сотень тисяч піхотинців. Наракасура виставив одинадцять таких дивізій, і всі його воїни випускали в Крішну незліченні стріли — а Крішна випустив усього три стріли і тими стрілами знищив усіх воїнів ворожого табору. Махараджа Парікшіт, почувши про чудесну перемогу Крішни, виповнився радощів, і очі його набігли сльозами. Цей випадок є прикладом подиву у відданому служінні, коли інформацію сприймають непрямо, через слух.

Удивлението може да бъде предизвикано и от косвено възприятие. Това се случило, когато Маха̄ра̄джа Парӣкш̣ит чул от Шукадева Госва̄мӣ как Кр̣ш̣н̣а убил Нарака̄сура, който водел в битката единадесет акш̣аухин̣ӣ (бойни подразделения). Във всяка акш̣аухин̣ӣ имало няколко хиляди слона, няколко хиляди коня, запрегнати в колесници, и няколко стотици хиляди пеши воини. Нарака̄сура имал единадесет такива бойни части, които обсипвали Кр̣ш̣н̣а със стрели. Но Кр̣ш̣н̣а убил всички воини до един само с три стрели. Когато Маха̄ра̄джа Парӣкш̣ит чул за тази необикновена победа, той бил обзет от радост и започнал да бърше сълзите от очите си. Този случай е пример за удивление, предизвикано от косвено възприятие (слушане).

Відомий ще такий приклад здивування через непряме сприймання: Господь Брахма, захотівши випробувати Крішну — перевірити, чи дійсно Крішна є Верховним Богом-Особою, — вкрав у Нього всіх пастушків та корів. Проте за кілька секунд Брахма повернувся й побачив, що Крішна і далі перебуває серед тих самих корів, телят і пастушків. Коли Господь Брахма оповідав про те, як все було, своїм наближеним на планеті Сат’ялока, всі вони дивувались понад усяку міру. Брахма розповів їм, що він позабирав геть усіх хлопчиків і після того побачив, що ті самі хлопчики, як і перед тим, далі бавляться з Крішною. Їхні тіла були темні, майже як у Крішни, і в кожного було по чотири руки. Ті самі телята й корови, кожне зі своїми відмітними рисами, паслися там як і раніше. Брахма ледве міг владати собою навіть коли просто описував цю подію. «А найбільше, — додав він, — вразило мене те, що багато інших Брахм з багатьох інших усесвітів також прийшли туди вшанувати Крішну та Його супутників».

Може да се даде и друг пример за удивление, предизвикано от косвена причина. Брахма̄ се опитвал да провери дали Кр̣ш̣н̣а наистина е Върховната Божествена Личност и затова откраднал всичките му пастирчета и крави. Но след няколко секунди видял, че Кр̣ш̣н̣а продължава да е там заедно с всички крави, теленца и пастирчета, като че ли нищо не се е случило. Когато Брахма̄ разказал това на приближените си от планетата Сатялока, те останали удивени. Брахма̄ им казал, че след като отвлякъл всички момчета, видял Кр̣ш̣н̣а да продължава да си играе със същите момчета както преди. Телата на всички били мургави като на Кр̣ш̣н̣а, с по четири ръце. С момчетата били и същите теленца и крави. Дори самият Брахма̄ се удивил, като описвал случилото се. Той добавил: „А най-поразителното е, че бяха дошли и много други Брахма̄ от други вселени, за да обожават Кр̣ш̣н̣а и придружителите му“.

А коли у лісі Бгандіравана схопилася пожежа, Крішна наказав Своїм друзям заплющити очі, що вони й зробили. Тоді Крішна загасив пожежу, пастушата розплющились — і побачили, що небезпека минула і що їхні корови й телята також цілі. За своїми припущеннями, як саме Крішна врятував їх, вони зрештою почали усвідомлювати, яке чудо було те, що сталося. Це — ще один приклад непрямого сприйняття, яке є причиною подиву у відданому служінні.

Подобно нещо се случило, когато в гората Бха̄н̣д̣ӣравана избухнал пожар. Кр̣ш̣н̣а казал на приятелите си здраво да си стиснат очите и те послушно изпълнили. Кр̣ш̣н̣а угасил пожара, пастирчетата отворили очи и видели, че опасността е минала и кравите и теленцата са невредими. Те започнали да се дивят на чудото и се опитвали да познаят как Кр̣ш̣н̣а ги е спасил. Това е друг пример за удивление, което е предизвикано от косвено възприятие.

Якщо людина робить щось навіть не таке вже надзвичайне, в серці й розумі її друзів це викликає почуття подиву. Натомість навіть найчудесніші звершення людини сторонньої, як правило, великого враження на нас не справляють. Подив ми відчуваємо тільки якщо маємо любов до того, хто чинить дивовижно.

Дори и да не са необикновени, дейностите на човек могат да ни удивят, ако той ни е приятел. Но и най-необикновеното чудо няма да ни направи впечатление, ако човекът, който го извършва, ни е чужд. Това, което ни кара да се впечатляваме от необикновените дейности на някого, е любовта ни към него.

Настрій лицарськости

Рицарство

Коли в людині через любов і віддане служіння Господеві розвиваються особливі доблесть і запал, вона вдається до дій, які прийнято називати лицарськими. Виявом такої лицарськости є жартівливий герць, добродійність, милосердя й дотримання релігійних засад. Того, хто звершує лицарські подвиги у битві, називають юддга-віра. Людину, схильну до добродійности, називають дана-віра. Той, хто виявляє надзвичайну милість до інших, називаний дайа-віра. А коли людина сумлінно ставиться до виконання своїх релігійних обов’язків, її називають дгарма- віра. Об’єктом, на який скерована різноманітна діяльність у настрої лицарськости, є Крішна.

Когато любовта и преданото служене на Бога пробуждат у човека един особен мъжествен ентусиазъм, дейностите, в които той намира израз, се наричат рицарски. Рицарският дух може да се прояви в сражения на игра, даване на милостиня, великодушни жестове и следване на религиозните принципи. Човек, чийто рицарски дух се проявява в сражения, се нарича юддха-вӣра. Човек, който дава милостиня, се нарича да̄на-вӣра. Този, който е необикновено милосърден, се нарича дая̄-вӣра. А ако проявява щедростта си в изпълняване на религиозните обреди, той се нарича дхарма-вӣра. Обект на всички тези рицарски дейности е Кр̣ш̣н̣а.

Коли другові Крішни заходить бажання вдовольнити Його якимись своїми лицарськими вчинками, він кидає Крішні виклик, і Крішна Сам стає його супротивником; або якщо Крішна хоче просто спостерігати битву, то Він спонукує стати на герць іншого Свого друга. Якось один друг під’юджував Крішну такими словами: «Любий Мадгаво, Ти дуже невгамовний, бо гадаєш, що ніхто не здолає перемогти Тебе. Але зараз Тобі варто що податися навтікача, бо інакше всі побачать, як я подолаю Тебе. Я певний, що цим зроблю велику приємність моїм друзям!»

Когато някой приятел иска да удовлетвори Кр̣ш̣н̣а с рицарски дейности, той го извиква на двубой и самият Кр̣ш̣н̣а му става противник. Някога Кр̣ш̣н̣а може да иска да наблюдава борбата отстрани, тогава по негово желание противник на приятеля му става някой друг. Веднъж един приятел на Кр̣ш̣н̣а го предизвикал по следния начин: „Скъпи Ма̄дхава, Ти си неуморим, защото мислиш, че никой не може да те победи. Но ако не избягаш оттук, ще Ти покажа как ще те победя. Приятелите ми с радост ще гледат това!“.

Крішна та Шрідама були близькими друзями, проте якось Шрідама, розгнівавшись на Крішну, викликав Його на бій. Вони почали битися, а всі пастушки втішалися, споглядаючи чудову битву двох друзів при березі Ямуни. Для герцю наготували особливі стріли, і коли Крішна почав випускати Свої стріли в Шрідаму, Шрідама відбивав ці стріли, крутячи палкою; його доблесть була дуже до серця Крішні. Такі дружні поєдинки здебільшого відбуваються між людьми лицарської вдачі, і вони створюють чудову збудливу атмосферу для всіх глядачів.

Кр̣ш̣н̣а и Шрӣда̄ма̄ били много близки приятели, но веднъж Шрӣда̄ма̄ се разсърдил на Кр̣ш̣н̣а и го предизвикал да се бият. Двамата започнали да се борят, а приятелите им стояли на брега на Ямуна̄ и се наслаждавали на чудесното зрелище. Те направили няколко стрели играчки и Кр̣ш̣н̣а започнал да ги пуска срещу Шрӣда̄ма̄. А Шрӣда̄ма̄ ги пресрещал, като въртял пръта си. Кр̣ш̣н̣а бил много доволен от смелостта му. Обикновено такива игри стават между храбрите, войнствено настроени хора и са прекрасно зрелище за публиката.

У книзі «Харі-вамша» описано, як іноді Арджуна й Крішна билися просто перед очима Кунті і що Арджуна, як правило, зазнавав поразки.

В Хари вам̇ша се казва, че понякога Арджуна и Кр̣ш̣н̣а се биели пред Кунтӣ и Кр̣ш̣н̣а винаги побеждавал.

У таких лицарських змаганнях між друзями супротивні сторони іноді вихваляють самі себе, виявляють благодушність, силу, гордість, хапаються за зброю, кидають виклик один одному та сходяться як вороги. Усі ці вияви стають спонуками до відданого служіння у почуттях лицарськости.

В такива рицарски двубои приятелите понякога се хвалят един на друг, проявяват самодоволство, горделивост, сила, хващат се за оръжията, разменят си предизвикателства или стават противници. Всички тези прояви са стимули в рицарското предано служене.

Один друг Крішни якось кинув Йому такий виклик: «Любий друже Дамодаро, Ти вмієш одне що їсти. Субалу Ти подолав лише тому, що він слабак, і, крім того, Ти вдався до нечесних прийомів. Не хвались, буцім Ти великий боєць, бо такі дії не роблять Тобі чести. Ти назвався змією — то знай, що тоді я павич, який зараз провчить Тебе». Павич є найзапеклішим ворогом змій.

Веднъж един приятел на Кр̣ш̣н̣а го предизвикал по следния начин: „Скъпи приятелю Да̄модара, Ти си силен само в яденето. Можа да победиш Субала само защото той е слаб, а отгоре на това Ти използва и нечестни средства. По-добре не се хвали с тази постъпка, тя не те прави по-велик. Ти се хвалиш, че си змия, но аз съм паунът, който ей сега ще те победи“. Пауните са най-големите врагове на змиите.

Коли у таких дружніх поєдинках друзі-суперники починають похвалятися одне перед одним, вчені кажуть, що то є екстаз підлеглого рівня, або субекстаз. Субекстаз виражається у певних лицарських діях, а саме: друзі гучними хрипкими голосами кидають виклик один одному, роблять войовничі рухи, виявляють своє завзяття до бою, сходяться вручки і ще кожний запевняє перестрашених очевидців битви у своїй непереможності.

Когато в приятелските схватки самоизтъкването стане лично, великите учени наричат това субекстаз. За субекстаза са характерни гръмогласните предизвикателства, войнствените движения, въодушевлението, ръкопашните схватки и успокояването на уплашените наблюдатели.

Один з друзів якось звернувся до Крішни: «Любий Мадгусудано, Тобі відома моя сила, і все ж кинути виклик могутньому Баладеві Ти підбиваєш Бгадрасену, а не мене. Таким вчинком Ти просто ображаєш мене, в кого руки міцніші, ніж засуви на брамі!»

Един приятел на Кр̣ш̣н̣а се обърнал към него с такива думи: „Скъпи Мадхусӯдана, Ти знаеш силата ми и въпреки това подстрекаваш Бхадрасена, а не мен, да се бие с могъщия Баладева. С това Ти просто ме оскърбяваш, защото ръцете ми са силни като мандалото на портите!“.

Певний відданий якось сказав: «Любий Господи Крішно, я би хотів, щоб усі визнали Шрідаму, хто часто кидає Тобі виклик, за славетного лицаря. Буває, він кричить громовим голосом або рикає, наче лев. Хвала, хвала Шрідамі-лицарю!» Вияви лицарськости у битві, а також добродійність, милосердя й виконання релігійних обрядів називаються істотним виявами лицарських почуттів, тимчасом як гординя, бурхливі емоції, витривалість, доброта, рішучість, тріумф, завзяття, заздрість та пам’ятування називаються неістотними їх виявами.Колись, побачивши, як Стока-крішна (один з численних друзів Крішни) бореться з Крішною, його батько дорікнув йому за це, сказавши, що Крішна — це саме життя усіх жителів Вріндавани. Почувши батькові слова, Стока-крішна покинув битися. Але Крішна далі під’юджував його, і тоді, відповідаючи на виклик, Стока-крішна ухопив палку і заходився показувати свою вправність у мистецтві володіння палкою, розкручуючи її довкола себе.

Веднъж един предан казал: „Скъпи Боже Кр̣ш̣н̣а, дано противникът Ти Шрӣда̄ма̄ навсякъде се прослави за героичните си дейностиза звуците, които наподобяват гърма на буреносен облак, и за лъвския си рев. Слава на храбростта на Шрӣда̄ма̄!“. Сраженията, благотворителността, милосърдието и извършването на религиозни обреди се наричат органически присъщи на рицарския дух, а горделивостта, вълнението, търпението, добротата, решителността, ликуването, въодушевлението, завистта и спомнянето се наричат неорганически. Когато Стока-кр̣ш̣н̣а, един от многобройните приятели на Кр̣ш̣н̣а, се биел с него, баща му започнал да го хока, че се бие с Кр̣ш̣н̣а, душата на всички жители на Вр̣нда̄вана. Като чул тези упреци, Стока-кр̣ш̣н̣а спрял да се бие. Но Кр̣ш̣н̣а продължил да го дразни и в отговор Стока-кр̣ш̣н̣а грабнал тоягата си и започнал майсторски да я върти.

Якось Шрідама кинув виклик Бгадрасені: «Любий друже, — сказав він , — поки тобі нічого боятися мене . Насамперед я маю подолати нашого брата Балараму , далі я переможу Крішну і аж тоді візьмуся до тебе». Тоді Бгадрасена перейшов з команди Баларами на бік Крішни і тим викликав в своїх друзів велике збудження, як оце колись гора Мандара збурила цілий океан. Від його голосного ревіння усі його друзі поглухли; своїми геройськими діями Бгадрасена дав Крішні нове натхнення.

Веднъж Шрӣда̄ма̄ започнал да дразни Бхадрасена: „Скъпи приятелю, засега няма защо да се боиш от мен. Първо ще победя брат ни Балара̄ма, след това ще набия Кр̣ш̣н̣а и чак после ще се заема с теб“. Тогава Бхадрасена от страната на Балара̄ма се присъединил към страната на Кр̣ш̣н̣а и с това ядосал приятелите си така, сякаш планината Мандара разбунила океана. С гръмогласните си викове той оглушил всичките си приятели и вдъхновил Кр̣ш̣н̣а с доблестта си.

Певного разу Крішна кинув виклик усім Своїм друзям: «Мої любі друзі, лишень подивіться — Я стрибаю так, що видно, який Я могутній і доблесний герой. Прошу, не втікайте від Мене». На відповідь друг Крішни Варутгапа кинув Господеві стрічний виклик, і вони зачали битися між собою.

Веднъж Кр̣ш̣н̣а предизвикал всичките си приятели, като възкликнал: „Скъпи приятели, само вижте колко храбро скачам. Моля ви да не се разбягвате!“. Като чул това, един приятел на Бога, Варӯтхапа, приел предизвикателството и започнал да се бие с Бога.

Один з друзів Крішни якось зауважив: «Судама якомога старається подужати Дамодару, а якщо до нього приєднається наш могутній Субала, поєднання буде справді чудове, наче коштовний самоцвіт візьмуть в золоту оправу».

Един от приятелите веднъж казал: „Суда̄ма̄ прави всичко възможно, за да победи Да̄модара. Мисля, че ако и силният Субала се присъедини към него, ще бъдат много хубава двойкасъщо като злато, инкрустирано със скъпоценни камъни“.

У цих лицарських розвагах противниками Крішни можуть виступати тільки друзі Крішни. Вороги Крішни по суті не мають змоги бути Його противниками. Тому віддане служіння у почуттях лицарськости полягає в тому, що Крішну викликають на бій Його друзі.

В рицарските дейности противници на Кр̣ш̣н̣а могат да бъдат само приятелите му. Враговете на Кр̣ш̣н̣а никога не могат да бъдат негови истински противници. Затова двубоите на приятелите на Кр̣ш̣н̣а с него се наричат предано служене чрез рицарски дейности.

Дана-віра, або добродійність як вияв лицарських почуттів, поділяється на щедрість і відречення. Щедрим називають того, хто задля вдоволення Крішни здатний пожертвувати усім. Коли людина, побачивши Крішну, хоче зробити пожертву, кажуть, що спонукою до такого великодушного вчинку є Сам Крішна. Коли Крішна з’явився як син Махараджі Нанди, Нанда Махараджа, від щирого серця бажавши добра своєму синові, заходився дарувати чудових корів усім брахманам. Брахмани, дуже задоволені його щедрістю, вирішили, що їхній обов’язок — проголосити, що на щедрості Нанда Махараджа перевершив славетних царів минулих часів, як оце Махараджу Прітгу та Нріґу.

Да̄на-вӣра, или рицарството, което се проявява в даването на милостиня, може да се раздели на две части: щедрост и отречение. Човек, който може да пожертва всичко заради удоволствието на Кр̣ш̣н̣а, се нарича щедър. Ако при вида на Кр̣ш̣н̣а у човек възниква желанието да пожертва нещо за него, Кр̣ш̣н̣а се нарича подбуждаща причина за щедростта. Когато Кр̣ш̣н̣а се появил като син на Нанда Маха̄ра̄джа, с ясно съзнание Нанда Маха̄ра̄джа пожелал за сина си всичко най-добро и започнал да раздава на всички бра̄хман̣и скъпи крави. Бра̄хман̣ите били толкова доволни от тази проява на великодушие, че признали, че щедростта на Нанда Маха̄ра̄джа надминава щедростта и на такива царе от миналото, като Маха̄ра̄джа Пр̣тху и Нр̣га.

Коли людина цілковито усвідомила славу і велич Верховного Господа й готова пожертвувати задля Нього усім , її називають сампраданака, або той, хто заради Крішни віддає в милостиню усе.

Човек, който напълно осъзнава величието на Бога и е готов да пожертва за него всичко, се нарича сампрада̄нака – човек, който отдава всичко заради Кр̣ш̣н̣а.

Махараджа Юдгіштгіра, прийшовши разом з Крішною на арену жертвопринесення Раджасуя, у своїй уяві почав намащувати тіло Крішни сандаловою пастою, після чого прикрасив Крішну розкішною ґірляндою, що сягала Йому колін, запропонував Крішні вигаптовані золотом шати, подарував Йому коштовні самоцвітні прикраси і дав Йому багато слонів, колісниць і коней, повністю споряджених та в оздобах. Далі він захотів віддати Крішні в милостиню своє царство, свою сім’ю та й самого себе. За всім тим Махараджа Юдгіштгіра зрештою згадав, що фактично у нього немає нічого, що він міг би офірувати Господу, і від того дуже засмутився і розхвилювався.

Когато Маха̄ра̄джа Юдхиш̣т̣хира отишъл заедно с Кр̣ш̣н̣а на арената на жертвоприношението Ра̄джасӯя, той започнал да си представя как маже тялото на Кр̣ш̣н̣а с паста от сандалово дърво, как украсява Кр̣ш̣н̣а с гирлянд, който стига до коленете му, как му поднася дрехи, избродирани със злато, и накити, обсипани със скъпоценни камъни. Във въображението си той му подарил безброй накичени слонове, колесници и коне. След това царят пожелал да подари на Кр̣ш̣н̣а царството си, семейството си и даже самия себе си. Когато направил и това, не му останало повече нищо, което да може да подари на Кр̣ш̣н̣а, и той много се натъжил.

Так само колись Махараджа Балі сказав своєму священику Шукрачар’ї: «Любий мудрецю! Ти досконало опанував вчення Вед, а тому поклоняєшся Верховному Богові-Особі, Господу Вішну, виконуючи ведичні обряди. Що ж стосується до цього брахмани-карлика [Ваманадеви, втілення Господа], то хоч би хто Він був — Господь Вішну, простий брахмана чи навіть мій ворог, я твердо постановив собі дати Йому стільки землі, скільки Він прохає». Махараджі Балі надзвичайно поталанило: Господь простягнув до нього Свою руку, що була червонувата від доторку до грудей богині процвітання, завжди присипаних червоною кункумою. Іншими словами, Бог-Особа такий великий, що сама богиня процвітання завжди перебуває поруч Нього, напоготові здійснити будь-яке Його бажання — і оце Він простяг руку взяти милостиню в Балі Махараджі!

По същия начин веднъж Маха̄ра̄джа Бали казал на свещенослужителя си Шукра̄ча̄ря: „Достопочтени мъдрецо, ти си много вещ във ведическото знание, затова обожаваш Виш̣н̣у, Върховната Божествена Личност, с ведически ритуали. Но що се отнася до това джудже бра̄хман̣а (инкарнацията Ва̄манадева), аз вече съм решил да му дам толкова земя, колкото поиска, независимо дали е Бог Виш̣н̣у, обикновен бра̄хман̣а или мой враг“. Маха̄ра̄джа Бали бил толкова честитсамият Бог протегнал пред него ръката си, червеникава от докосването до гърдите на богинята на щастието, която винаги е обсипана с червения прашец кум̇кум. С други думи, Върховният Бог е толкова велик, че самата богиня на щастието винаги е на негово разположение; но въпреки това Той пак протегнал ръка, за да получи милостиня от Маха̄ра̄джа Бали.

Людину, яка хоче запропонувати Крішні все і не бажає за це ніякої нагороди, вважають за справді відречену особистість. Тому відданий відмовляється прийняти звільнення будь-якого різновиду, навіть якщо це пропонує йому Сам Господь. Справжня любов до Крішни виявляється саме так: відданий дає Крішні пожертви, а Крішна приймає їх.

Истински отрекъл се от света е този, който желае да даде всичко на Кр̣ш̣н̣а, без да иска нищо в замяна. Затова преданите отказват да приемат различните видове освобождение, дори да им ги предлага самият Бог. Истинската любов към Бога се проявява, когато Кр̣ш̣н̣а получава, а преданият дава.

У книзі «Харі-бгакті-судгодая» є ще один приклад, який наводить Махараджа Дгрува. Він каже: «Любий Господи! Я виконував аскези й покути на те, щоб одержати від Тебе певне благословення, але Ти на відповідь дав мені змогу бачити Себе, кого не можуть побачити навіть великі мудреці та святі. Я шукав друзок битого скла і натомість знайшов найкоштовніший діамант. Тепер, мій Боже, я цілком задоволений, і мені не треба від Твоєї Господньої Милости геть нічого».

В Хари-бхакти судходая има и друг пример. Там Маха̄ра̄джа Дхрува казва: „О, Господи, аз се подложих на отречения и въздържания, защото исках да получа нещо, но като награда за това Ти ми позволи да те видя, макар че не се показваш дори пред великите мъдреци и святи личности. Аз търсех счупени стъкълца, а вместо това намерих най-прекрасния скъпоценен камък. Аз съм напълно удовлетворен, о, Господи, не искам от теб нищо повече“.

Подібне твердження є в Третій пісні «Шрімад-Бгаґаватам» (15.48). Чотири мудреці на чолі з Санакою Муні звернулися до Господа з такою мовою: «Любий Верховний Боже-Особо! Твоя слава привертає до Тебе всіх, і матеріальна скверна не торкається Тебе. Отож Ти гідний хвали, і в Тобі насправді перебувають усі місця прощі. Благословенні ті, кому пощастило прославляти Твої якості і хто воістину усвідомлює Твоє трансцендентне становище; їх не цікавить навіть звільнення, яке Ти пропонуєш. Володіючи трансцендентним скарбом, вони не мають навіть бажання посісти трон Індри, царя райських планет. Вони знають, що цар райських планет на своїй піднесеній посаді також не вільний від страху, тимчасом як тим, хто прославляє Твої трансцендентні якості, відкривається уся повнота щастя, а відтак їм не загрожує ніяка небезпека. То хіба будь-яка посада у райському царстві привабить тих, хто знає цю істину?»

Подобно изявление може да се открие в Трета песен на Шрӣмад Бха̄гаватам (15.48). Четиримата мъдреци, оглавявани от Санака Муни, казали на Бога: „О, Върховна Божествена Личност, славата Ти привлича всички и е свободна от всякакви материални замърсявания. Затова Ти си достоен за възхвала. Ти си съсредоточие на всички места за поклонение. Честитите личности, които са получили щастието да славят качествата Ти и наистина разбират трансценденталността на положението Ти, пренебрегват дори освобождението, което им предлагаш. Те имат такива трансцендентални богатства, че не искат да приемат дори поста на Индра, небесния цар. Те знаят, че дори в неговата позиция човек не е защитен от страх, докато тези, които възпяват трансценденталните Ти качества, изпитват само радост и са освободени от всички страхове и опасности. Тогава с какво постът в небесното царство може да привлече хората, които знаят това?“.

Один відданий описав свої враження від добродійности, яку проявив цар Маюрадгваджа: «Я недостойний навіть говорити про діяння Махараджі Маюрадгваджі, а тому просто схиляюсь перед ним у великій шанобі». Маюрадгваджа мав гострий розум, і коли до нього прийшов Крішна, перебраний за брахману, він здогадався, чого Він хоче. Крішна попрохав, щоби дружина й син Маюрадгваджі відпиляли в царя пів-тіла, і цар погодився. Переповнений сильним бажанням бути корисним у відданому служінні, цар Маюрадгваджа повсякчас думав про Крішну, і тому, зрозумівши, що це Крішна прийшов у подобі брахмани, він не вагаючись погодився віддати Йому половину свого тіла. Така жертва з боку Махараджі Маюрадгваджі для Крішни не має собі рівних у світовій історії, і ми повинні якнайшанобливіше схилитися перед ним у поклоні. Він володів повним знанням про Верховного Бога-Особу, що прийшов до нього у подобі брахмани, і уславився як досконалий дана-віра, тобто зречена особистість.

Един предан е описал по следния начин чувствата си, пробудени от щедростта на цар Майӯрадхваджа: „Аз се разтрепервам дори само като заговоря за дейностите на Маха̄ра̄джа Майӯрадхваджа, на когото отдавам най-смирените си почитания“. Майӯрадхваджа бил много умен и могъл да разбере защо Кр̣ш̣н̣а дошъл при него преоблечен като бра̄хман̣а. Кр̣ш̣н̣а поискал половината от тялото му, което трябвало да разсекат на две съпругата му и синът му. И царят се съгласил. Благодарение на силните си чувства в преданото служене цар Майӯрадхваджа постоянно мислел за Кр̣ш̣н̣а и когато разбрал, че Кр̣ш̣н̣а е дошъл, преоблечен като бра̄хман̣а, не се поколебал да се раздели с едната половина на тялото си. Жертвата на Маха̄ра̄джа Майӯрадхваджа няма равна на себе си в целия свят, затова трябва да му отдадем най-смирените си почитания. Той имал съвършено знание за Върховната Божествена Личност, приела облика на бра̄хман̣а, и е известен като съвършен пример за да̄на-вӣра, самоотречена личност.

Будь-яку людину, котра завжди готова вдовольнити Крішну і вправно виконує віддане служіння, називають дгарма-віра, або лицарем у дотриманні релігійних засад та обрядів. Піднятися на рівень дгарма-віри здатні лише досконалі віддані, здійснюючи релігійні обряди. Дгарма-вірою відданий стає, коли засвоює знання, що міститься в авторитетних священних писаннях, дотримує засад моралі, сповнюється віри і терпіння та панує над своїми чуттями. Ті, хто виконує релігійні обряди задля вдоволення Крішни, стають непохитні у відданому служінні, тимчасом як люди, які виконують релігійні обряди без наміру задовольнити Крішну, є доброчесними тільки на ім’я.

Този, който винаги е готов да удовлетвори Кр̣ш̣н̣а и извършва преданото си служене много умело, се нарича дхарма-вӣра – доблестен в изпълнението на религиозните обреди. Само напредналите предани могат да се издигнат до равнището на дхарма-вӣра, като извършват религиозните обреди. Човек може да стане дхарма-вӣра само след като изучи авторитетните писания, следва нравствените принципи, развие вяра и търпение и овладее сетивата си. Хората, които извършват религиозните обреди заради удовлетворението на Кр̣ш̣н̣а, са устойчиви в преданото служене, докато тези, които извършват религиозните обреди, без да си поставят за цел да удовлетворят Кр̣ш̣н̣а, са само благочестиви.

Найліпшим прикладом особистости дгарма-віра є Махараджа Юдгіштгіра. Один відданий якось сказав Крішні: «Любий Крішно, Ти, хто повбивав усіх демонів! Махараджа Юдгіштгіра, старший син Махараджі Панду, виконав усі можливі жертвопринесення єдино заради того, щоб удовольнити Тебе. Він завжди запрошував царя райських планет Індру брати участь у яґ’ях [жертвопринесеннях]. І через те, що цар Індра частенько відлучався від Шачідеві, вона мусила проводити більшу частину свого часу обіперши голову на руки — так вона сумувала за Індрою».

Съвършен пример за дхарма-вӣра е Маха̄ра̄джа Юдхиш̣т̣хира. Веднъж един предан казал на Кр̣ш̣н̣а: „Скъпи Кр̣ш̣н̣а, о, убиецо на всички демони, Маха̄ра̄джа Юдхиш̣т̣хира, най-големият син на Маха̄ра̄джа Па̄н̣д̣у, извърши толкова много жертвоприношения, за да те удовлетвори. Всеки път той канеше небесния цар Индра да участва в ягите (жертвоприношенията) и затова цар Индра толкова често отсъстваше от къщи, че по-голямата част от времето си Шачӣдевӣ прекарваше сама, подпряла глава с ръце и топяща се от мъка, че Индра го няма“.

Вважають, що різноманітні яґ’ї півбогам є поклонінням частинам тіла Верховного Господа. Півбогів вважають за різні частини всесвітнього тіла Господа, і тому кінцевою метою поклоніння півбогам є задовольнити Господа через таке поклоніння їм як різним частинам тіла Господа. Але у Махараджі Юдгіштгіри не було бажання поклонятися півбогам, що є матеріальним; він виконував усі жертвопринесення під керівництвом Крішни і зовсім не задля власної вигоди. Він бажав тільки вдовольнити Крішну, і тому його називають найліпшим з відданих, що завжди занурений в океан любовного служіння.

Извършването на различни яги за полубоговете представлява обожаване на крайниците на Върховния Бог. Полубоговете са смятани за различни части от вселенското тяло на Бога, затова крайната цел на обожаването на полубоговете е да се удовлетвори Богът, като се обожават отделните му крайници. Но Маха̄ра̄джа Юдхиш̣т̣хира нямал подобни материални желания; той извършвал жертвоприношенията под ръководството на Кр̣ш̣н̣а, без да търси полза лично за себе си. Единственото му желание било да удовлетвори Кр̣ш̣н̣а, затова той е известен като най-великият предан. Той постоянно бил потопен в океана на любовното служене.