РОЗДІЛ ТРИНАДЦЯТИЙ
Capítulo Trece
П’ять найпотужніших аспектів відданого служіння
Cinco Formas Poderosas de Servicio Devocional
Рупа Ґосвамі стверджує, що п’ять різновидів діяльности у відданому служінні, а саме проживати в Матгурі, поклонятися Божеству Господа, декламувати і слухати «Шрімад-Бгаґаватам», служити відданому та оспівувати мантру Харе Крішна, є настільки могутніми, що й найменша прив’язаність до будь-якого з цих п’яти різновидів діяльности здатна пробудити екстаз відданости навіть у початківцеві.
Rūpa Gosvāmī ha dicho que cinco clases de actividades devocionales - es decir, residir en Mathurā, venerar a la Deidad del Señor, recitar El Śrīmad-Bhāgavatam, servir a un devoto y cantar el mantra Hare Kṛṣṇa - son tan poderosas, que un pequeño apego a cualquiera de estas cinco actividades puede despertar el éxtasis devocional hasta en un neófito.
Стосовно поклоніння формі Господа, тобто Божеству, Рупа Ґосвамі написав такого вірша: «Любий друже! Якщо ти хочеш далі втішатися у матеріальному світі в товаристві своїх друзів, то не ходи на берег Кеші-ґгати [одне з місць омовіння у Вріндавані], де стоїть Крішна, що Його називають Ґовіндою, чиї очі зачаровують усіх. Він грає на флейту, Його волосся прикрашене павичевим пером, а все тіло Його осяває потік місячного світла — то не ходи і не дивись на цього Крішну».
Por lo que se refiere a la veneración de la forma del Señor, o la Deidad, Rūpa Gosvāmī escribió el siguiente verso:
"Mi querido amigo, si todavía tienes algún deseo de gozar de la compañía de tus amigos en este mundo material, entonces no mires la forma de Kṛṣṇa, quien está de pie a orillas del Keśi-ghāṭa [un balneario de Vṛndāvana]. A Él se le conoce como Govinda, y Sus ojos son muy encantadores. Él está tocando Su flauta, y tiene en la cabeza una pluma de pavo real. Y todo Su cuerpo está iluminado por la luz de la Luna que viene del cielo".
Якщо хтось розвинув прив’язаність до шрі-мурті, Божества Крішни, поклоняючись Йому вдома, він обов’язково колись забуде усі свої «дружбу», «любов», «товариство» — ось який смисл цього вірша. Отже, обов’язок кожного домогосподаря є встановити в своєму домі Божество Господа і разом зі своєю родиною поклонятись Йому. Це врятує кожного від небажаної діяльности — відвідин клубів, кінотеатрів, вечірок з танцями, від куріння, випивок тощо. Людина, яка зосереджується на поклонінні Божеству, що встановила у себе вдома, геть забуває всі ті безглузді речі.
El significado de este verso es que si alguien se apega al śrī-mūrti, o la Deidad de Kṛṣṇa, por venerarla en su casa, olvidará entonces sus relaciones con lo que se conoce como amistad, amor y sociedad. De modo que, es deber de todo padre de familia instalar Deidades del Señor en el hogar, e iniciar el proceso de veneración junto con todos los miembros de la familia. Esto los alejará a todos de actividades poco recomendables tales como ir a clubes, cines y bailes, y de fumar, beber, etc. Todas estas tonterías se olvidarán si hacemos hincapié en la veneración de las Deidades en nuestros hogares.
Рупа Ґосвамі пише далі: «Мій любий немудрий друже! Гадаю, тобі вже доводилося чути щось із того, що міститься у благословенному «Шрімад-Бгаґаватам». «Шрімад-Бгаґаватам» засуджує усяке прагнення плодів, що їх дає виконання обрядів, зусилля, скеровані на поліпшення умов матеріального існування та звільнення. Я певний, що вірші Десятої пісні «Шрімад- Бгаґаватам», де описані розваги Господа, через твої вуха поступово увійдуть у твоє серце».
Rūpa Gosvāmī escribe además:
"Mi querido y tonto amigo, creo que ya has oído algunos de los auspiciosos versos de El Śrīmad-Bhāgavatam, en el que se censura el buscar los resultados de las actividades fruitivas, el desarrollo económico y la liberación. Yo creo que ahora es seguro que, gradualmente, los versos del Décimo Canto de El Śrīmad-Bhāgavatam, que describen los pasatiempos del Señor, entrarán a tus oídos y penetrarán en tu corazón".
На початку «Шрімад-Бгаґаватам» сказано, що доки людина не стане здатна відкинути геть, наче сміття, бажання мати плоди ритуальних обрядів, доки не зможе відмовитися від поліпшення матеріальних умов і від злиття з Усевишнім, тобто від досягнення спасіння, доти вона не зможе зрозуміти «Шрімад- Бгаґаватам». «Бгаґаватам» описує виключно віддане служіння. Зрозуміти розваги Господа, що їх описано у Десятій пісні, можливо лише для того, хто вивчає «Шрімад-Бгаґаватам» у дусі відречення. Іншими словами, людина не має права братися до Десятої пісні, в якій змальований, наприклад, танець раса (любовний танець), доти, доки вона не розвине спонтанного прагнення з любов’ю вивчати «Шрімад-Бгаґаватам». Спочатку слід утвердитися у чистому відданому служінні — тільки тоді можливо насолоджуватися істинним смаком « Шрімад- Бгаґаватам».
En el principio de El Śrīmad-Bhāgavatam se indica que a menos que tengamos la habilidad de arrojar, tal como si fueran basura, los resultados fruitivos de las ceremonias rituales, el desarrollo económico y el llegar a ser uno con el Supremo (o la salvación), no podremos comprender El Śrīmad-Bhāgavatam. El Bhāgavatam trata exclusivamente sobre el servicio devocional. Solamente el que estudia El Śrīmad-Bhāgavatam con un espíritu de renunciación, puede comprender los pasatiempos del Señor que se describen en el Décimo Canto. En otras palabras, no se debe tratar de comprender los temas del Décimo Canto, tal como el rāsa-līlā (la danza del amor), a menos que se sienta una atracción espontánea hacia El Śrīmad-Bhāgavatam. Es necesario hallarse en el estado de servicio devocional puro, antes de poder saborear El Śrīmad-Bhāgavatam tal como es.
У двох наведених вище віршах Рупа Ґосвамі, використовуючи метафоричні порівняння, непрямо засуджує тісну прив’язаність до матеріалістичних дружби, любови і товариства. Люди, як правило, дуже сильно прив’язані до цих речей, вони безнастанно розробляють якісь плани і докладають величезних зусиль до того, щоб мати те все, і все на те, щоб чимдалі більше загрузати в матеріальній скверні. Але той, хто споглядає шрі- мурті Радги та Крішни, обов’язково забуде усю свою жадобу до матеріального спілкування. Рупа Ґосвамі склав цього вірша так, що на перший погляд здається, буцім він вихваляє матеріальні товариство, дружбу й любов і не радить дивитися на шрі- мурті, Ґовінду. Ця розгорнута метафора має особливу будову: те, що автор нібито вихваляє, він насправді засуджує, а що на позір засуджує, те насправді вихваляє. Справжній смисл цього вірша в тому, що той, хто бажає забути оманні матеріальні дружбу, любов і товариство, мусить споглядати образ Ґовінди.
En los dos versos anteriores de Rūpa Gosvāmī, existen algunas analogías metafóricas que condenan indirectamente el relacionarse con la sociedad la amistad y el amor materialistas. Por lo general, la gente se siente atraída a la sociedad, la amistad y el amor, y hacen planes minuciosos y grandes esfuerzos para desarrollar esas contaminaciones materiales. Pero ver los śrī-mūrtis de Rādhā y Kṛṣṇa es olvidar esos esfuerzos en aras de las relaciones materiales. Rūpa Gosvāmī compuso su verso de manera tal, que aparentemente alababa las relaciones materiales de la amistad y el amor y condenaba la audiencia del śrī-mūrti, o Govinda. Esta analogía metafórica está escrita de forma tal, que las cosas que parecen ser alabadas son condenadas, y las cosas que deben ser condenadas son alabadas. La verdadera esencia del verso es que debemos ver la forma de Govinda si realmente deseamos olvidar las tonterías de la amistad, el amor y la sociedad materiales.
Шріла Рупа Ґосвамі так само описує трансцендентну природу насолоди описами, що пов’язані з Крішною. Один відданий якось сказав: «Це справжнє диво, що відтоді, як я побачив Бога-Особу, чий образ омивають сльози, що струмують мені з очей, моє тіло проймає дрож; через Нього я вже не здатний виконувати свої матеріальні обов’язки. Від того часу, як я побачив Його, я вже не можу спокійно сидіти вдома — мене весь час тягне до Нього». Пояснити сказане можна так: якщо комусь пощастило бути в товаристві чистого відданого, він мусить негайно почати розпитуватися про Крішну, щоб слухати про Нього — іншими словами, він мусить цілковито зануритися у свідомість Крішни.
Śrīla Rūpa Gosvāmī ha descrito de manera similar la naturaleza trascendental del hecho de disfrutar de los temas que se refieren a Kṛṣṇa. Un devoto dijo una vez:
"Es muy sorprendente que desde que vi a esta Personalidad de Dios, a quien lavan las lágrimas de mis ojos, tengo un temblor en el cuerpo, y Él ha hecho que fracase en el ejercicio de mis deberes materiales. Desde que lo vi a Él, no puedo permanecer tranquilamente en mi casa. Siempre deseo salir a buscarlo a Él".
El significado de este pasaje es que en cuanto tenemos la fortuna de ponernos en contacto con un devoto puro, debemos estar ansiosos inmediatamente de oír hablar de Kṛṣṇa, de aprender sobre Kṛṣṇa, o, en otras palabras, de llegar a estar totalmente conscientes de Kṛṣṇa.
Подібний смисл має також дальше твердження щодо слухання та оспівування маха-мантри: «Відомо, що святі особистості змогли почути гучання струн віни в руках Наради, а Нарада завжди оспівує велич Господа Крішни. Цей самий звук його віни влився й у мої вуха, і відтепер скрізь я відчуваю присутність Найвищої Особи. Відтак усі мої бажання матеріальних утіх поступово зникають».
De igual modo, hay un pasaje que habla sobre oír y cantar el mahā-mantra:
"Se dice que los santos han podido oír las cuerdas vibrantes de la vīṇā que lleva en las manos Nārada, quien siempre está cantando las glorias del Señor Kṛṣṇa. Ahora, ese mismo sonido ha entrado en mis oídos, y siempre estoy sintiendo la presencia de la Personalidad Suprema. Gradualmente estoy siendo despojado de todos los apegos al goce material".
Шріла Рупа Ґосвамі також змальовує Матгура-мандалу такими словами: «Я згадую Господа, як Він стоїть при березі Ямуни, прекрасного Господа серед дерев кадамба, і ніжні співи пташок у садах. Щоразу, коли я згадую це, я починаю відчувати, які то є трансцендентні краса та блаженство». Ці почуття, викликані спогадами про Матгура-мандалу та Вріндавану, що їх описує Рупа Ґосвамі, можуть виникнути навіть у невідданих. В окрузі Матгура (її площа становить близько півтораста квадратних кілометрів) місця на берегах річки Ямуна такі чудові, що кожний, хто побував там, вже не хоче повертатися до матеріального світу. Слова Рупи Ґосвамі — це по суті описи Матгури і Вріндавани, за якими стоїть глибоке авторове усвідомлення. Усе це доводить, що Матгура і Вріндавана є трансцендентні, бо в іншому разі ці місця не викликали б у нас трансцендентих переживань. Насправді ж трансцендентні емоції постають в кожнім одразу, скоро він прибуває до Матгури чи Вріндавани.
De nuevo, Śrīla Rūpa Gosvāmī ha descrito a Mathurā-maṇḍala:
"Recuerdo al Señor de pie a orillas del río Yamunā, muy hermoso entre los árboles kadamba, en donde muchas aves gorjean en los jardines. Y estas impresiones siempre me están dando una percepción trascendental de belleza y dicha".
Este sentimiento sobre Mathurā-maṇḍala y Vṛndāvana descrito por Rūpa Gosvāmī, lo pueden tener de hecho hasta los no devotos. Los lugares que se encuentran en los 214 kilómetros cuadrados del distrito de Mathurā, están tan bellamente situados en las riberas del río Yamunā, que todo el que vaya ahí no querrá regresar jamás a este mundo material. Estas palabras de Rūpa Gosvāmī son descripciones de Mathurā y Vṛndāvana verdaderamente percibidas por él. Todas estas cualidades prueban que Mathurā y Vṛndāvana están situadas en el plano trascendental. De lo contrario, no habría posibilidad de invocar nuestros sentimientos trascendentales en esos lugares. Estos sentimientos trascendentales se despiertan instantáneamente y sin falta, al uno llegar a Mathurā o a Vṛndāvana.
Читачеві може видатися, що ці свідчення щодо відданого служіння — гіперболи, до яких автор вдається, аби посилити виразність поетичних образів, але насправді жодного перебільшення в них немає. Деякі віддані, як про це свідчать священні писання, негайно відчувають наслідки свого перебування у тих місцях, але це так не для всіх. Прикладами такого трансцендентного впливу можуть послужити четверо Кумар, що стали відданими після того, як вдихнули аромат курінь у храмі. Білваманґала Тгакура, щойно почув про Крішну, покинув свою вродливу коханку і вирушив до Матгури та Вріндавани і там став досконалим вайшнавою. Отже, ці твердження не є ані перебільшенням, ані вигаданими оповідями. Це — правдиві факти з життя, і так і буває з деякими відданими, але це не значить, що кожний відчуватиме те саме. Такі описи, навіть якщо хтось і назве їх гіперболами, слід сприймати як вони є, і тоді це дасть нам змогу відвернути увагу від минущої матеріальної краси і скерувати її на красу вічну, свідомість Крішни. А вже для тих, хто має щось спільне із свідомістю Крішни, описане стає не чимось незвичайним.
En estos pasajes sobre el servicio devocional, a veces nos puede parecer que los resultados se han sobrestimado, pero en realidad no es así. Algunos devotos, tal como lo demuestran las Escrituras reveladas, han logrado resultados inmediatos de ese contacto, aunque esto no es posible que les ocurra a todos. Por ejemplo, los Kumāras se convirtieron en devotos inmediatamente, con sólo oler el incienso del templo. Bilvamaṅgala Ṭhākura tan sólo oyó hablar de Kṛṣṇa e inmediatamente renunció a su bella novia y partió para Mathurā y Vṛndāvana, en donde se convirtió en un vaiṣṇava perfecto. De manera que, estas declaraciones no son exageraciones, ni son cuentos. Son hechos reales, pero que se aplican a ciertos devotos y no necesariamente a todos. Estas descripciones, aunque se considere que son exageraciones, deben tomarse tal como son, para que podamos apartar nuestra atención de la efímera belleza natural y llevarla hacia la belleza eterna del ámbito de conciencia de Kṛṣṇa. Y para un persona que ya está en contacto con el proceso de conciencia de Kṛṣṇa, los resultados descritos no son raros.
Деякі вчені зауважують, що, просто дотримуючи засад системи варн та ашрамів, можна поступово піднятися на рівень досконалости, що на нього підносить практика відданого служіння. Однак значні авторитети не надають цьому слушности. Господь Чайтан’я під час бесіди з Раманандою Раєю про поступ у відданому служінні також засудив подібну думку. Коли Рамананда Рая почав говорити про важливість соціального влаштовання варнашрама-дгарми, Господь не прийняв його твердження, сказавши, що такий поступ у межах варн та ашрамів є зовнішнім. Насправді є речі набагато значущіші. У «Бгаґавад-ґіті» Господь також каже, що треба відмовитись від усіх інших методів духовного поступу і просто виконувати служіння у свідомості Крішни. Це запевно допоможе людині вивершити успіхом своє життя.
Algunos eruditos arguyen que tan sólo con observar los principios de varṇa y āśrama, podemos elevarnos gradualmente a las perfecciones que se logran practicando el servicio devocional, pero este argumento no lo aceptan las grandes autoridades. El Señor Caitanya también condenó esta idea mientras hablaba con Rāmānanda Rāya sobre el desarrollo gradual del servicio devocional. Él rechazó la idea de la importancia del varṇāśrama-dharma cuando Rāmānanda Rāya la presentó. Él dijo que ese avance del varṇa y del āśrama es meramente algo externo. Existe un principio más elevado. También en El Bhagavad-gītā el Señor dice que hay que renunciar a todos los demás principios de elevación y solamente adoptar el método de conciencia de Kṛṣṇa. Eso nos ayudará a lograr la más alta perfección de la vida.
В Одинадцятій пісні «Шрімад-Бгаґаватам» (20.9) Сам Господь каже: «Виконувати приписані для варн і ашрамів обов’язки людина повинна доти, доки її почне спонтанно вабити до слухання про Мої розваги та діяння». Іншими словами, приписані для варн та ашрамів обов’язки є просто релігійними обрядами, що призначені дати змогу поліпшувати умови матеріального існування, мати чуттєве задоволення або прийти спасіння. Усе це існує для тих, хто не розвинув у собі свідомости Крішни; власне усі такі дії священні писання радять виключно з метою підвести людину безпосередньо до свідомости Крішни. Але тим, хто розвинув у собі спонтанну прихильність до Крішни, виконувати обов’язки, що їх приписують шастри, вже не потрібно.
En el Undécimo Canto, Capítulo Veinte, verso 9, de El Śrīmad-Bhāgavatam, el propio Señor dice lo siguiente:
"Se deben ejecutar los deberes prescritos de varṇa y āśrama, mientras en uno no se desarrolle un apego espontáneo a oír hablar de Mis pasatiempos y actividades".
En otras palabras, las formas prescritas de varṇa y āśrama son ceremonias rituales de la religión, cuyo objeto es lograr el desarrollo económico, el goce de los sentidos o la salvación. Todas estas cosas se recomiendan para las personas en quienes no se ha desarrollado conciencia de Kṛṣṇa; de hecho, todas estas actividades se recomiendan en las Escrituras reveladas únicamente para llevarnos al punto de conciencia de Kṛṣṇa. Pero aquel en quien ya se ha desarrollado un apego espontáneo a Kṛṣṇa, no tiene que llevar a cabo los deberes que se prescriben en las Escrituras.