Одна ґопі сказала: «Любий Крішно, відколи Ти народився у Враджабгумі, на цій землі все здається славетне й чудове. Яка славетна тепер Вріндавана — наче сама богиня процвітання вічно перебуває тут! Нещасливі тут тільки ми, бо шукаємо Тебе, але не знаходимо, хоча докладаємо до того найбільших зусиль. Благаємо, повернись до нас. Все наше життя цілковито залежить від Тебе».

Інша ґопі сказала: «Любий Крішно, Ти — душа й тіло навіть для лотоса, який виростає на водах озера, що прозоре від чистих осінніх дощів. Хоча ті лотоси прекрасні, без Твого погляду вони в’януть. Так і ми гинемо без Тебе. Ми не дружини Твої і не рабині, Ти ніколи й нічого не витратив на нас — нас просто звабив Твій погляд. І якщо нині Ти не подивишся на нас, ми загинемо, і винний будеш Ти. Вбити жінку — тяжкий гріх, і якщо Ти не прийдеш до нас, ми помремо, а на Тебе впадуть наслідки цього гріха. Тож молимо Тебе, прийди! Не думай, що тільки зброя вражає — нас вбиває те, що Тебе немає поруч. Подумай, яка провина впаде на Тебе за вбивство жінок! Дякуємо Тобі, що Ти стільки разів рятував нас: від затруєних вод Ямуни, від змія Калії, від Бакасури, від Індриної люті й злив, які він наслав, від лісової пожежі й ще від стількох нещасть. Ти — великий серед великих, і Ти найсильніший. Ти захистив нас від стількох нещасть, і це справжнє диво! Та нас дивує, що зараз Ти нехтуєш нами.

«Любий Крішно, милий друже, ми добре знаємо, що Ти поправді не син матері Яшоди й пастуха Нанди Махараджі. Ти — Верховний Бог-Особа і Наддуша всіх живих істот. Господь Брахма прохав Тебе захистити світ, і ось Ти зі Своєї безпричинної милости з’явився тут. Те, що Ти прийшов у династії Яду, просто є вияв Твоєї ласки. О найкращий з Ядавів, Ти ніколи не відмовляєшся оборонити душу, яка зі страху перед матеріальним життям шукає захисту Твоїх лотосових стіп. Твої діяння поістині дивовижні, і Ти не залежиш ні від кого. Однією рукою Ти торкаєшся богині процвітання, в другій тримаєш лотос — так виглядає Твоя надзвичайна форма. Тому прохаємо, з’явись перед нами і благослови нас лотосом, що тримаєш у руці.

Любий Крішно, Ти вбиваєш страх жителів Вріндавани. Ти — наймогутніший герой: сама Твоя чарівна усмішка вбиває гординю в Твоїх відданих, і від неї гине гордість у жінках, як-от ми. Ми Твої служниці, рабині — то прийми нас, а на знак того яви нам Своє прекрасне, подібне до лотосу лице.

Любий Крішно! Відколи нас торкнулись Твої лотосові стопи, ми палаємо хіттю. Ми певні, що Твої лотосові стопи знищують усю гріховну діяльність відданих, що прийняли їх захист. Твоя ласка така надзвичайна, що Твої лотосові стопи є притулком навіть для тварин, і ці ж стопи, що вони є обитель богині процвітання, танцюють на головах змія Калії. То даруй нам Твою ласку, постав Свої стопи нам на груди, щоб виповнилося наше хтиве бажання відчути Твій дотик.

О Господи, Твої звабні очі гарні й ніжні, наче лотоси. Солодка Твоя мова така чарівлива, що навіть великі вчені втішаються нею — і приваблюються до Тебе. Нас теж причарувала Твоя мова, Твоє прекрасне обличчя і очі — то вдовольни нас Своїми нектарними поцілунками. Любий Господи! Повні нектару Твої слова, а також слова, які змальовують Твої дії, і тому, щоб вирятуватись з палахкого вогню матеріального існування, досить переповідати чи слухати Твої слова. Великі півбоги, як-от Господь Брахма й Господь Шіва, завжди оспівують славу Твоїх слів. Вони роблять це задля того, щоб знищити гріховну діяльність усіх живих істот в матеріальному світі, бо той, хто просто старається слухати Твоє трансцендентне слово, швидко підноситься на рівень доброчесної діяльности. Слова Твої — трансцендентна насолода вайшнавам, і ті святі, которі поширюють Твоє трансцендентне послання по всьому світі, є найкращі з благодійників». (Це підтверджує й Рупа Ґосвамі, звертаючись до Господа Чайтан’ї як до наймилосерднішого втілення, тому що Господь Чайтан’я вільно поширював у всьому світі слова Крішни й любов до Нього).

«Любий наш Крішно, — мовили далі ґопі, — Ти надзвичайно підступний! Ти не можеш навіть уявити, скільки горя ми звідали, згадуючи, як ми гуляли з Тобою у лісі Вріндавані, Твою лукаву усмішку, ласкавий погляд і погідну задуму. А як гріли нам серце розмови насамоті з Тобою! Від усіх тих спогадів нас огортає великий жаль. Врятуй нас! Любий Крішно, Ти напевно знаєш, як сумуємо ми, коли Ти залишаєш Вріндавану і йдеш у ліс пасти корови. Навіть думка за те, що Твої ніжні лотосові стопи коле суха трава й камінці на лісових стежках, лежить на серці важким тягарем. Ми любимо Тебе так сильно, що повсякчас думаємо тільки за Твої лотосові стопи.

Крішно, коли Ти женеш корови з пасовища, ми бачимо Твоє обрамоване кучерями обличчя, що вкрите пилом, який підняли копитами корови. Коли ми бачимо Твоє лагідне всміхнене лице, в нас зростає бажання насолоджуватися Тобою. О любий Крішно, Ти — найвищий коханий, і Ти ніколи не відмовляєшся прихистити віддані Тобі душі. Ти виконуєш бажання кожного. Твоїм лотосовим стопам поклоняється навіть Господь Брахма, творець усесвіту. Немає сумніву, що кожному, хто поклоняється Твоїм стопам, Ти завжди даруєш Своє благословення. То ласкаво постав нам на груди Свої лотосові стопи — тоді минуться наші теперішні страждання. Любий Крішно, ми прагнемо Твоїх поцілунків, що їх Ти даруєш навіть Своїй флейті. Звуки Твоєї флейти зачаровують весь світ, і наші серця також. Вернися, цілуй нас Своїми нектарними вустами!»