Нарешті Крішна знов з’явився перед ґопі. Він був неповторно красивий, як і пристало особі, що володіє всіма щедротами. В «Брахма-самхіті» сказано: а̄нанда-чін-майа-раса-пратібга̄віта̄бгіх̣ — коли Крішна сам, в Ньому немає якоїсь надзвичайної краси, але коли Він поширює Свої енерґії, особливо енерґію насолоди, що її уособлює Радгарані, Його врода стає незрівнянна. Ідея майаваді про досконалість Абсолютної Істини без енерґій постає лише з недостатности знань. Насправді Абсолютна Істина без проявлення Своїх різноманітних енерґій не є довершена. А̄нанда-чін-майа-раса означає, що Крішнине тіло є трансцендентна форма вічного блаженства й знання. Крішну завжди оточують Його різноманітні енерґії, і саме тому Він досконалий і прекрасний. З «Брахма-самхіти» й «Сканда Пурани» дізнаємося, що Крішну завжди оточують тисячі богинь процвітання. Всі ґопі — богині процвітання, і кожну Крішна взяв за руку і повів на берег Ямуни.

«Сканда Пурана» каже, що з багатьох тисяч богинь процвітання 16000 є головні, з тих 16000 ґопі 108 є найвизначніші, а з-поміж 108 ще осібно відзначаються вісім. З-поміж тих восьми Радгарані й Чандравалі є головні, а з цих двох ґопі найголовніша є Радгарані.

Коли Крішна ввійшов у ліс на березі Ямуни, від місячного сяйва навколо стало видно. Легкий вітерець ніс аромат кунди й кадамби, що звичайно цвітуть цією порою. Зваблені тим ароматом, що здавався їм за пахощі меду, в повітрі снували бджоли. Розрівнявши м’який пісок і постеливши зверху одяг, ґопі влаштували для Крішни сидіння.

Ґопі, що зібралися там, майже всі були послідовниками Вед. За минулого народження (під час приходу Господа Рамачандри) вони були вчені-ведантисти, що прагнули мати з Господом Рамачандрою любовні стосунки. Рамачандра дав їм благословення, що вони народяться, коли прийде Господь Крішна, і тоді Він виконає їхнє бажання. Коли з’явився Крішна, ці ведичні вчені народилися як ґопі у Вріндавані. Згідно зі своїм бажанням, яке вони мали за минулого народження, вони, нині юні ґопі, отримали нагоду спілкуватися з Крішною. Вони задоволили своє досконале бажання, досягли найвищої мети — і, більше нічого не прагнучи, були щасливі. «Бгаґавад-ґіта» свідчить: хто досяг Верховного Бога-Особи, вже нічого не прагне. Коли Крішна повернувся в товариство ґопі, вся їхня туга за Крішною зникла безслідно. Чого більше хотіти? Тепер Крішна знов був з ними. Невимовно щасливі, ґопі простелили на землі свої накидки з тонкого полотна, що були присипані кункумою з їхніх грудей. Вони дуже старанно влаштовували Крішні місце сидіти. Крішна був саме їхнє життя, і вони старались посадовити Його якнайзручніше.

Крішна сів серед ґопі, і від того Його краса ще примножилась. Великі йоґи, як-ось Господь Шіва, Господь Брахма, ба навіть Господь Шеша безнастанно намагаються зосередитися на Крішні, що в серці — а тимчасом ґопі бачили Крішну на власні очі, Він сидів перед ними на їхньому вбранні. Крішна, коли поруч були ґопі, виглядав невимовно прекрасно, ґопі ж, найвродливіші дівчата в усіх трьох світах, зібралися навколо Крішни.

Тут, можливо, постане запитання: як то Крішна сидів поруч кожної з численних ґопі і водночас був один? У цьому вірші є важливе слово ı̄ш́вара. В «Бгаґавад-ґіті» сказано: ı̄ш́варах̣ сарва-бгӯта̄на̄м. Īш́вара — то Верховний Господь, що перебуває в кожному серці як Наддуша. І серед ґопі Крішна проявив цю Свою потенцію поширюватись як Параматма. Він сидів обіч кожної ґопі, причому інші того не бачили. Крішна був такий ласкавий до ґопі, що замість перебувати в їхніх серцях, де Його можна сприйняти лише через йоґічну медитацію, Він сів поруч кожної ґопі. Вийшовши назовні, Крішна появив особливу ласку до ґопі, найпривабливіших жінок у всьому творінні. Заволодівши своїм коханим Господом, ґопі почали тішити Його порухом брів, усмішками, а свій гнів тамували. Деякі ґопі поставили собі на коліна Його лотосові стопи й узялись розтирати їх. Вони усміхались, а прихований гнів виявляли в словах:

— Любий Крішно, — казали вони, — ми прості селянки Вріндавани, тому не дуже розуміємося на ведичній науці і не вміємо розрізнити, що добре, а що погано. Тому ми питаємося в Тебе — Ти ж учений і можеш дати нам правильну відповідь. Щодо стосунків між закоханими ми розрізняємо три типи чоловіків. Одні просто приймають кохання, другі дарують ласкою, навіть якщо кохана не схильна приймати того, а треті і не опираються, і ласки у коханні не виявляють. То котрому з цих трьох типів Ти віддаш перевагу, котрий назвеш найдостойнішим?

— Любі Мої подружки! — сказав на відповідь Крішна. — Хто просто відповідає на кохання, ті наче гендлярі, бо віддають у коханні стільки, скільки отримують. Насправді це не кохання, а ділова угода своєкорисної, егоїстичної людини. Певно ліпший другий тип — ті кохають незважаючи на те, що не мають від своєї коханої взаємности. Навіть той, у кому немає й тіні кохання, ліпший від гендляра. Батько й мати люблять своїх дітей незважаючи на те, що діти нехтують їх — це приклад щирої любови. Третій тип і не приймає, і не відкидає кохання. Той тип дасться поділити на дві групи: одна — що задоволені самі в собі і не потребують нічиєї любови. Таку людину звуть атмарама. Це означає, що їх цілковито поглинула думка за Верховного Бога-Особу, а тому їм байдуже, люблять їх чи ні. Проте інша група — то люди невдячні. Їх називають бездушними. Вони вороже настроєні до тих, хто є вищий. Приміром, син може отримувати від люблячих батьків найрізноманітніші дарунки, але якщо він бездушний, відповідати на їхню любов не буде. Цей клас людей відомий як ґуру-друха: людина отримує милість від батьків або духовного вчителя, але нехтує ними.

Так Крішна відповів на обидва запитання ґопі — пряме і те, що було сховане між слів, адже вони натякали, що Крішна не відповідає на їхнє кохання. На відповідь Крішна сказав, що Він, Верховний Бог-Особа, задоволений Сам у Собі. Він не потребує нічиєї любові, проте водночас Він не є невдячний.

— Любі подружки, — казав далі Крішна, — можливо, Мої слова та вчинки часами засмучують вас, але знайте: подеколи Я не відповідаю на любов Своїх відданих. Мої віддані відчувають сильну прив’язаність до Мене, але іноді, щоб їхня любов зміцніла, Я не відповідаю їм як належить. Якби досягти Мене було легко, вони б думали: «Крішну здобути легше легкого!» Тому, трапляється, Я не відповідаю на їхню любов. Якщо жебрак забагатіє, а тоді втратить багатство, він думатиме за ту втрату день і ніч. Так оце і Я, щоб зміцнити любов Своїх відданих, часами примушую їх думати, що вони втратили Мене — і замість забути Мене вони кохають ще палкіше. Любі подружки, не думайте й на хвилю, що Я ставлюся до вас як до звичайних відданих. Я добре знаю, хто ви. Ви відкинули всі суспільні й релігійні обов’язки, порвали родинні пута. Ви прийшли до Мене, знехтувавши всі суспільні умовності й релігійні обов’язки, щоб віддати Мені своє кохання, і тепер Я такий зобов’язаний перед вами, що не можу ставитися до вас як до звичайних відданих. Не думайте, що Я був десь далеко. Ні, Я був близенько, просто спостерігав, чи сильно ви тужите за Мною, як Мене немає. Не шукайте в Мені вад. Якщо Я такий дорогий для вас, то даруйте, як Я вчинив зле. Мені ніколи не віддячитись вам за вашу повсякчасну любов, навіть упродовж багатьох життів, довгих, як у півбогів на небесних планетах. За таку любов віддячитись або відплатити неможливо, тому ви маєте вдоволитися самими своїми праведними діями. Ви проявили справжній взірець прив’язаности до Мене: задля неї ви подолали найбільший камінь спотикання — родинні зв’язки. Тож вдовольніться своїми піднесеними якостями, бо Мені цього боргу не сплатити.

Віддане служіння, яке проявили віддані Вріндавани — то взірець щонайчистішої відданости. Авторитетні шастри приписують: віддане служіння має бути ахаітукı̄ й апратіхата. Це означає, що ніякі політичні чи релігійні умовності не мусять бути йому перешкодою. Віддане служіння відбувається завжди на трансцендентному рівні, а насамперед віддане служіння ґопі: воно таке чисте, що Сам Крішна навіки їхній боржник. Тому Господь Чайтан’я казав, що віддане служіння, яке здійснили ґопі Вріндавани, перевершує всі інші способи, що скеровані на досягнення Верховного Бога-Особи.