Skip to main content

Бґ. 16.11-12

Текст

чінта̄м апарімейа̄м̇ ча
пралайа̄нта̄м упа̄ш́ріта̄х̣
ка̄мопабгоґа-парама̄
ета̄вад іті ніш́чіта̄х̣
а̄ш́а̄-па̄ш́а-ш́атаір баддга̄х̣
ка̄ма-кродга-пара̄йан̣а̄х̣
ı̄ханте ка̄ма-бгоґа̄ртгам
анйа̄йена̄ртга-сан̃чайа̄н

Послівний переклад

чінта̄м—страху і тривоги; апарімейа̄м—безмірної; ча—і; пралайа-анта̄м—до самої смерті; упа̄ш́ріта̄х̣—знайшовши притулок у; ка̄ма-упабгоґа—чуттєве задоволення; парама̄х̣—найвища мета життя; ета̄ват—таке; іті—так; ніш́чіта̄х̣—переконані; а̄ш́а̄-па̄ш́а—обплутані тенетами надії; ш́атаіх̣—сотнями; баддга̄х̣—зв’язані; ка̄ма—хтивості; кродга—і гніву; пара̄йан̣а̄х̣—завжди перебуваючи в; ı̄ханте—вони бажають; ка̄ма—хтивості; бгоґа—почуттєвої насолоди; артгам—для цієї мети; анйа̄йена—протизаконно; артга—багатства; сан̃чайа̄н—накопичуючи.

Переклад

Вони вважають, що чуттєве задоволення — найперша потреба людської цивілізації. Таким чином, охоплені до кінця своїх днів незмірним неспокоєм, вони зазнають незліченних страхів й тривог. Обплутані тенетами сотень і тисяч бажань, в полоні хтивості та гніву, вони всіма правдами й кривдами добувають гроші для чуттєвого задоволення.

Коментар

Демони дотримуються думки, нібито чуттєве задоволення є найвища мета життя і зберігають це уявлення до самої смерті. Вони не вірять ні в життя після смерті, як не вірять вони також, що живі істоти отримують різні тіла залежно від їхньої карми, тобто діяльності в цьому світі. Їхні життєві плани, які вони невтомно будують, ніколи не завершуються. Ми особисто були знайомі з чоловіком демонічного складу розуму, котрий, вмираючи, прохав лікаря продовжити йому життя ще на чотири роки, щоб мати змогу здійснити свої незавершені задуми. Такі нерозсудливі люди не знають, що лікар безсилий продовжити життя навіть на мить. Коли приходить пора, бажання людини не враховуються. Закони природи не дозволяють насолоджуватись життям навіть і на секунду довше визначеного терміну.

Демони, які не вірять ні в Бога, ні в Наддушу, що перебуває в серці, здійснюють різноманітні гріховні вчинки лише задля почуттєвої втіхи. Їм невідомо, що в їхньому серці присутній свідок, що Наддуша спостерігає за діяльністю індивідуальної душі. Як сказано в Упанішадах, на одному дереві сидять два птахи, один з них діє і споживає солодкі та гіркі плоди, що зріють на гілках дерева, а другий — лише спостерігає. Однак, демон не хоче знати ніяких ведичних ш́а̄стр, як не має він і крихти віри; тому він почувається вільним робити все, що йому заманеться, аби задовольнити свої чуття і не думає про наслідки.