Бґ. 16.10
Текст
дамбга-ма̄на-мада̄нвіта̄х̣
моха̄д ґр̣хı̄тва̄сад-ґра̄ха̄н
правартанте ’ш́учі-врата̄х̣
Послівний переклад
ка̄мам—у хтивості; а̄ш́рітйа—знаходячи притулок; душпӯрам— ненажерливого; дамбга—пихою; ма̄на—і оманним престижем; мада-анвіта̄х̣—поглинутий зарозумілістю; моха̄т—ілюзією; ґр̣хı̄тва̄—беручи усе; асат—непостійні; ґра̄ха̄н—речі; правартанте— вони буяють; аш́учі—ті, хто живуть нечистим життям; врата̄х̣— відверто визнаний.
Переклад
Знаходячи втіху в невситимій хтивості, охоплені зарозумілістю, гордощами й пихою, демони перебувають таким чином в ілюзії, зачаровані минущим, і їх постійно приваблює нечиста діяльність.
Коментар
Тут описано демонічний склад розуму. Хтивість демонів ненаситима. Їхнє невситиме прагнення матеріальних насолод невпинно зростає. Їх приваблюють недовговічні речі і через те їх завжди охоплює неспокій, але, під впливом ілюзії, вони продовжують діяти по-старому. У них немає знань, і вони не можуть зрозуміти, що рухаються в неправильному напрямкові. Занурившись у світ минущих речей, демони створюють свого власного бога, складають власні гімни і виконують їх на свій лад. І внаслідок цього їх ще більше принаджують дві речі: статеві насолоди й накопичення матеріальних статків. У зв’язку з цим велику вагу має слово аш́учі-врата̄х̣ — «нечестиві обітниці». Демонів приваблює лише вино, жінки, азартні ігри та м’ясні страви — це їхні аш́учі, брудні звички. Спонукувані пихою та почуттям оманного престижу, вони створюють власні релігійні засади, що суперечать Ведам. Незважаючи на те, що демони являють собою найогиднішу частину людства, світ протиприродно оточує їх дутими почестями. Ці люди простують до пекла, однак вважають себе надзвичайно розвиненими.