Skip to main content

ТЕКСТ 33

33

Текст

Текст

йада̄ рахитам а̄тма̄нам̇
бхӯтендрийа-гун̣а̄ш́айаих̣
сварӯпен̣а майопетам̇
паш́йан сва̄ра̄джйам р̣ччхати
йада̄ рахітам а̄тма̄нам̇
бгӯтендрійа-ґун̣а̄ш́айаіх̣
сварӯпен̣а майопетам̇
паш́йан сва̄ра̄джйам р̣ччгаті

Пословный перевод

Послівний переклад

йада̄ — когда; рахитам — освободишься; а̄тма̄нам — душа; бхӯта — материальные элементы; индрийа — материальные чувства; гун̣а-а̄ш́айаих̣ — под влиянием гун материальной природы; сварӯпен̣а — в состоянии чистого бытия; майа̄ — благодаря Мне; упетам — приблизившись; паш́йан — увидев; сва̄ра̄джйам — духовное царство; р̣ччхати — насладишься.

йада̄  —  коли; рахітам  —  звільнена; а̄тма̄нам  —  душа; бгӯта  —  матеріальних елементів; індрійа  —  матеріальних чуттів; ґун̣а-а̄ш́айаіх̣  —  під впливом якостей матеріальної природи; сварӯпен̣а  —  в чистому бутті; майа̄  —  Мною; упетам  —  наблизившись; паш́йан  —  побачивши; сва̄ра̄джйам  —  духовне царство; р̣ччгаті  —  насолоджуйся.

Перевод

Переклад

Когда ты перестанешь отождествлять себя с грубым и тонким материальным телом, и твои чувства полностью выйдут из-под влияния гун материальной природы, тогда в общении со Мной ты постигнешь свою чистую форму и обретешь чистое сознание.

Коли ти звільнишся від ототожнення з грубими й тонкими тілами і коли твої чуття повністю вийдуть з-під впливу якостей матеріальної природи, тоді в стосунках зі Мною ти пізнаєш свою чисту форму і втвердишся у чистій свідомості.

Комментарий

Коментар

В «Бхакти-расамрита-синдху» говорится, что человек, который желает только одного — заниматься трансцендентным любовным служением Господу, является освобожденной душой, в каких бы материальных условиях он ни находился. Такое служение Господу — это сварупа, или истинная форма живого существа. В «Чайтанья-чаритамрите» Господь Шри Чайтанья Махапрабху подтверждает это, говоря, что истинной духовной формой живого существа является вечное служение Верховному Господу. Не понимая того, что в трансцендентном мире служение Господу основано на трансцендентной любви, последователи философии майявады содрогаются при одной мысли о том, что живое существо является слугой. Трансцендентное любовное служение не имеет ничего общего с подневольным служением в материальном мире. В материальном мире даже тот, кто считает, что никому не служит, является рабом собственных чувств, находясь под властью гун материальной природы. По сути дела, никто из живущих в материальном мире не может быть господином, поэтому служение чувствам приносит людям одни страдания. Они содрогаются при одной мысли о служении, потому что ничего не знают о природе трансцендентного служения. В трансцендентном любовном служении слуга обладает той же свободой, что и Сам Господь. Господа называют свара̄т̣, что значит «абсолютно независимый», и Его слуга тоже абсолютно независим, свара̄т̣, так как в духовном мире никто не служит по принуждению. Движущей силой трансцендентного служения в духовном небе является чувство спонтанной любви. Отблеск такого служения можно увидеть во взаимоотношениях матери и сына, двух друзей, жены и мужа. Друзья, родители или жены служат не по принуждению, а исключительно из любви к своим близким. Однако в материальном мире такое любовное служение — не более чем бледная тень истинного служения. Истинное служение, или служение в сварупе, — это служение в трансцендентном мире, в общении с Господом. Тем же самым трансцендентным любовным служением можно заниматься и здесь, практикуя бхакти-йогу.

ПОЯСНЕННЯ: У «Бгакті-расамріта-сіндгу» сказано, що особа, яка бажає тільки трансцендентного любовного служіння Господу, вільна за будь-яких умов матеріального існування. Таке бажання служити Господу    —    це сварупа, або істинна форма живої істоти. Те саме каже у «Чайтан’я-чарітамріті» Господь Шрі Чайтан’я Махапрабгу, проголошуючи, що істинна, духовна форма живої істоти    —    це вічне служіння Верховному Господу. Послідовники школи майавади здригаються від одної думки про те, що жива істота за своєю вічною природою слуга. Вони не розуміють, що в трансцендентному світі служіння Господу засновується на трансцендентній любові. Трансцендентне любовне служіння не йде ні в яке порівняння з примусовим служінням мешканців матеріального світу. У матеріальному світі навіть той, хто вважає, що не служить нікому, крім самого себе, все одно служить своїм чуттям і кориться диктатові сил матеріальної природи. Насправді в матеріальному світі ніхто не є володарем    —    всі є рабами чуттів. Тому в усіх дуже неприємні враження про становище слуги. Раби чуттів здригаються від самої думки про служіння, тому що не мають жодного уявлення про трансцендентне служіння. У трансцендентному любовному служінні слуга так само вільний, як і Господь. Господь є сварат, цілковито незалежний, і слуга також є сварат, цілковито незалежний, тому що у царстві духу немає служіння з примусу. Рушійна сила трансцендентного служіння в духовному світі одна    —    це спонтанна любов. Якийсь відблиск такого служіння можна побачити в служінні матері синові, друга другові чи дружини чоловікові. Друзі, батьки чи дружина служать не з примусу, а з любові. Однак у тут, у матеріальному світі, любовне служіння    —    це лише відблиск справжньої любові. Справжнє любовне служіння, служіння, яке істота виконує у своїй сварупі,    —    це служіння в трансцендентному світі, в товаристві Господа. Те саме трансцендентне любовне служіння можна розвивати тут, з відданістю слугуючи Господу.

То, о чем говорится в этом стихе, применимо также и к представителям школы гьяны. Когда достигший совершенства гьяни полностью очищается от материальной скверны, то есть от грубого и тонкого материального тела вместе с чувствами, которые связаны с гунами материальной природы, — он погружается во Всевышнего и таким образом освобождается из материального рабства. Гьяни и преданные, в сущности, проходят один и тот же путь. И те, и другие достигают освобождения и очищаются от материальной скверны. Разница между ними заключается в том, что гьяни остаются на этом уровне, довольствуясь элементарным знанием, тогда как преданные продолжают процесс духовного совершенствования в любовном служении Господу. В спонтанном стремлении служить Господу преданные развивают свою духовную индивидуальность, и их служение становится все более возвышенным, пока не достигает уровня мадхурья-расы — трансцендентного любовного служения, которым обмениваются влюбленные.

Цей вірш стосується також і послідовників школи ґ’яни. Просвітлений ґ’яні, звільнившись від усієї матеріальної скверни    —    тобто від породжених із ґун матеріальної природи грубих і тонких тіл з їхніми чуттями,    —    поринає у Всевишнього і звільняється від матеріального рабства. Між ґ’яні і відданими, насправді, немає розходження аж до моменту звільнення від матеріальної скверни. Але після звільнення ґ’яні вдовольняються і зупиняються, досягнувши просто рівня знання, тоді як віддані розвиваються в духовному житті й далі і досягають любовного служіння. У спонтанному служінні віддані розвивають свою духовну індивідуальність, а їхнє бажання служити стає дедалі глибшим, аж поки розвивається в мадгур’я-расу, трансцендентне любовне служіння, яким обмінюються закохані.