ТЕКСТ 15
15
Текст
Текст
йатха̄-ш́ӣлам̇ йатха̄-ручи
а̄тмаджа̄х̣ паридехй адйа
вистр̣н̣ӣхи йаш́о бхуви
йатга̄-ш́ілам̇ йатга̄-ручі
а̄тмаджа̄х̣ парідехй адйа
вістр̣н̣іхі йаш́о бгуві
Пословный перевод
Послівний переклад
атах̣ — тому; твам — ти; р̣ші-мукгйебгйах̣ — найліпшим мудрецям; йатга̄-ш́ілам — згідно з натурою; йатга̄-ручі — згідно із вподобаннями; а̄тма-джа̄х̣ — своїх дочок; парідехі — віддай; адйа — сьогодні; вістр̣н̣іхі — пошир; йаш́ах̣ — славу; бгуві — усім світом.
Перевод
Переклад
Поэтому сегодня же отдай своих дочерей в жены лучшим мудрецам, приняв во внимание нрав и склонности каждой, и добрая слава о тебе разнесется по всей вселенной.
Тому сьогодні ж видай своїх дочок заміж за найліпших мудреців, взявши до уваги вдачу і схильності своїх дочок. Тим самим ти пошириш свою славу усім світом.
Комментарий
Коментар
Девять главных риши (мудрецов) — это Маричи, Атри, Ангира, Пуластья, Пулаха, Крату, Бхригу, Васиштха и Атхарва. Все они играют очень важную роль во вселенной, поэтому Брахма хотел, чтобы девять дочерей, родившиеся у Кардамы Муни, были отданы именно им. Ключевыми в этом стихе являются два слова: йатха̄-ш́ӣлам и йатха̄-ручи. Кардама должен был отдать своих дочерей в жены риши, но не наугад, а приняв во внимание их нрав и склонности. В этом заключается искусство составления супружеских пар. Мужчина и женщина не должны вступать в брак только на основе полового влечения. При заключении брака необходимо учесть много других факторов, и в первую очередь особенности характеров и склонности будущих супругов. Если мужчина и женщина не подходят друг другу по характеру и обладают разными вкусами, их совместная жизнь сложится неудачно. В Индии еще сорок лет назад при заключении браков прежде всего сравнивали характеры и вкусы молодых людей и только после этого позволяли им вступить в брак. Всем этим занимались родители жениха и невесты. Составив гороскопы юноши и девушки, родители определяли особенности их характера и их склонности, и, если они хорошо сочетались друг с другом, вопрос о заключении брака считался решенным: «Этот юноша и эта девушка подходят друг другу, поэтому они должны пожениться». Другие соображения считались менее важными. На заре творения Брахма придерживался того же принципа: «Ты должен отдать своих дочерей мудрецам, подобрав им пару в соответствии с их наклонностями и особенностями их характера».
ПОЯСНЕННЯ: Існує дев’ять основних ріші, чи мудреців: Марічі, Атрі, Анґіра, Пуласт’я, Пулаха, Крату, Бгріґу, Васіштга і Атгарва. Ці ріші належать до найголовніших, і Брахма хотів, щоб дев’ять дочок Кардами Муні вийшли заміж за них. У цьому вірші вжито два важливих слова: йатга̄-ш́ı̄лам і йатга̄-ручі. Кардама Муні мав видати своїх дочок заміж за ріші, але не навмання, а так, щоб узгоджувалися їхня схильності і вдача. В цьому полягає мистецтво поєднувати чоловіків і жінок. Чоловік і жінка не повинні поєднувати свої долі керуючись просто статевим потягом. Треба брати до уваги багато інших чинників, передусім характер і вподобання. Якщо в чоловіка й жінки різні вдачі і вподобання, то їхнє спільне життя не буде щасливим. Ще навіть сорок років тому в Індії перед шлюбом порівнювали вдачу і смаки юнака та дівчини, і тільки після того їм дозволяли одружитися. Про це піклувалися батьки майбутнього подружжя. Батьки за допомогою астрології визначали характер і схильності юнака та дівчини, і тільки якщо вони підходили одне одному, між ними укладали шлюб: «Ця дівчини і цей юнак підходять одне одному, і повинні одружитися». Іншим міркуванням приділяли менше уваги. Цієї засади вчив на початку творення і Брахма: «Видай дочок заміж за тих ріші, з якими вони мають схожі схильності і вдачу».
Астрологические вычисления позволяют определить, какими качествами — божественными или демоническими — обладает человек. Этот критерий лежит в основе подбора супружеских пар. Благочестивую девушку отдают в жены благочестивому юноше, а девушка с демоническим складом характера должна выйти замуж за юношу, обладающего демоническими качествами. Только в этом случае оба они будут счастливы. Если девушка демонична, а юноша благочестив, им нельзя жениться, ибо такой союз никогда не будет счастливым. Из-за того, что в наше время юноши и девушки вступают в брак, не учитывая своей природы и склада характера, большинство браков оказываются неудачными и заканчиваются разводом.
Астрологічні обрахунки показують — належить людина до категорії божественних істот, чи демонічних. Це допомагає підібрати пару для одруження. Дівчину божественної природи треба віддати заміж за юнака божественної природи, а дівчину демонічної природи треба віддати за юнака демонічної природи. Тоді подружжя буде щасливе. Але якщо дівчина має демонічну природу, а юнак — божественну, між ними не буде згоди і їхній шлюб не може бути щасливим. Через те, що нині юнаків і дівчат одружують, не рахуючись із їхньою природою, більшість шлюбів нещасливі і закінчуються розлученням.
В Двенадцатой песни «Бхагаватам» предсказано, что в век Кали браки будут заключаться только на основе полового влечения; если физическая близость приносит юноше и девушке удовольствие, они вступают в брак, а когда половые отношения перестают удовлетворять супругов, они расстаются. Такой брак нельзя даже назвать браком. Подобные отношения мужчины и женщины мало чем отличаются от семейных отношений кошек и собак. Поэтому дети, рождающиеся в век Кали, тоже не являются людьми в полном смысле этого слова. Человеком имеет право называться только тот, кто родился дважды. Сначала ребенок появляется на свет в семье благочестивых родителей, а затем духовный учитель и Веды дают ему второе рождение. Первые мать и отец создают условия для появления ребенка на свет, после чего духовный учитель и Веды становятся его вторым отцом и матерью. В ведическом обществе, где браки заключались с целью рождения детей, все мужчины и женщины обладали духовным знанием, и, когда они вступали в брак, чтобы произвести на свет ребенка, все очень тщательно продумывалось и совершалось на научной основе.
Дванадцята пісня «Бгаґаватам» провіщає, що за епохи Калі будуть одружуватися тільки задля статевого життя. Коли юнак і дівчина відчувають задоволення від сексу, вони одружуються, а коли статеві зносини їх не задовольняють, вони розлучаються. Таке одруження не є справжнім шлюбом, тому що мало відрізняється від парування котів чи собак. Тому й діти, які народжуються за наших часів не гідні зватися справжніми людьми. Людина повинна бути двічінародженою. Спочатку дитина з’являється на світ в сім’ї доброчесних батька й матері, а тоді вона повинна ще раз народитися завдяки духовному вчителю і Ведам. Перші батько й мати приводять дитину на світ, а тоді духовний вчитель і Веди стають її другими батьком і матір’ю. Ведична культура, в якій шлюб був призначений для народження дітей, вимагала, щоб кожен чоловік і кожна жінка володіли духовним знанням. Тоді, поєднуючись для зачаття дитини, чоловік і жінка керувалися науковим знанням і діяли дуже виважено.